Постанова № 40144888, 08.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2014 року №810/4600/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любарці» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любарці» (далі - відповідач) про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любарці» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі Київської області заборгованості з по пільговим пенсіям в сумі 13489,78 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку скороченого провадження, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

7 серпня 2014 року від відповідача надійшло заперечення на позов, у якому відповідач у задоволені позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АД №311043 Сільськогосподарський виробничий кооператив «Любарці» зареєстроване як юридична особа 21 лютого 200 рокую

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що СВК «Любарці» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Борисполі та Бориспільському районі та є платником внесків до Пенсійного фонду України.

У силу приписів ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 2, 4 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.4, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача було направлено розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 6-7), згідно яких у відповідач зобов'язаний відшкодувати Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 по наступним громадянам:

- гр. ОСОБА_2 в сумі 2214,34 гривень за травень-червень 2014 року;

- гр. ОСОБА_3 в сумі 1348,10 гривень за травень-червень 2014 року;

- гр. ОСОБА_4 в сумі 3776,32 гривень за травень-червень 2014 року;

- гр. ОСОБА_5 в сумі 6151,02 гривень за січень-червень 2014року.

Згідно розрахунків, фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягає відшкодуванню становить 13489,78 гривень.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій отримано відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з підписами про одержання.

Доказів оскарження вищезазначених розрахунків відповідачем не надано.

Отже, наданими доказами підтверджується, що заборгованість відповідача перед позивачем по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно пунктів та «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списками № 2 не сплачена та складає 13489,78 грн.

В обґрунтування заперечень, відповідач вказав, що з 03.07.2013 підприємство перебуває в стані припинення на підставі судового рішення про припинення не пов'язаного з банкрутством, про що було зроблено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 03.07.2013 за № 13541130002003241.

Посилаючись на частину 5 статті 105 ЦК України, відповідач стверджує, кредитори можуть заявити свої вимоги протягом двох місяців. Оскільки повідомлення про рішення щодо припинення підприємства було опубліковано 08.07.2013 (копія витягу з бюлетеня наявна в матеріалах справи) вимоги кредиторів заявлені після 08.09.2013 задоволенню не підлягають.

Частина друга статті 33 Закону України від 15.05.2003 № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" чітко визначає, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Саме запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи є наслідком припинення юридичної особи, а не запис про знаходження в стані припинення.

Отже, з твердженнями відповідача про те, що у позивача сплинув строк звернення з вимогами як кредитора щодо стягнення сум заборгованості до 08.09.2013 суд погоджується, однак, дана обставина не впливає на майбутні суми заборгованості, які виникли після 08.09.2013. Тобто, враховуючи, що процедура припинення юридичної особи на день винесення рішення по даній справі не закінчена, відповідач перебуває в стані припинення, запис щодо припинення відсутній, тому суд вважає правомірним нарахування сум заборгованості за період травень-червень 2014 року по наступним громадянам: ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Рішення власника про ліквідацію юридичної особи, так само як і рішення суду про припинення юридичної особи не свідчить про фактичне припинення юридичної особи та не позбавляє обов'язку погашення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у періодах після закінчення строку для виставлення вимог кредиторів. На час розгляду справи, відповідач перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, запису про припинення юридичної особи СВК "Любарці" до ЄДРПОУ не внесено, а тому фактично юридична особа СВК "Любарці" на даний час не припинена (не ліквідована).

Тобто, до моменту виключення підприємства з ЄДР, він не звільнений від покладених на нього обов'язків щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов'язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до частини п'ятої статті 105 Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Дане визначення міститься і в Господарському кодексі України, орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію (пункт 2 статті 60 Господарського кодексу України).

Повідомлення про рішення щодо припинення підприємства було опубліковано 08.07.2013 (копія витягу з бюлетеня наявна в матеріалах справи).

Відповідач зазначив, так як в судовому рішенні про припинення юридичної особи строк заявлення вимог кредиторів не встановлений застосовуються норми щодо найменшого значення (тобто мінімального строку). Таким чином, у разі припинення юридичної за судовим рішенням про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи встановлюється мінімальний строк заявлення кредиторами своїх вимог до підприємства (два місяці), а отже не пізніше 08.09.2013, що підтверджується в опублікованому повідомленні про припинення юридичної особи.

Щодо посилань відповідача на наявні судові рішення за вказаний період, то дані твердження є також помилковими, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року №810/3090/14 заборгованість відповідача виникла по громадянам ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4 за березень-квітень 2014 року, натомість у межах даної справи, позивачем заявлено вимоги за травень-червень 2014 року.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника та мають пріоритет перед всіма іншими зобов'язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов'язкових платежів.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів про сплату зазначеної суми відповідачем суду надано не було.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 33, 70, 71, 86, 1832, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любарці» (ідентифікаційний код 00849824) на користь Управління Пенсійного фонду України в Борисполі та Бориспільському районі Київської області заборгованість у розмірі 13489 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 78 копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.