Постанова № 40144868, 07.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 року №810/3958/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області (далі - відповідач) про визнання дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області при проведенні позапланової перевірки магазину ТОВ «Технополіс-1» за адресою м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 106 протиправними; скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області №0034 від 7 березня 2014 року..

В обґрунтування позовних вимог, позивач послався на протиправність дій посадових осіб інспекції під час здійснення перевірки, оскільки підставою для перевірки було необґрунтоване звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району міста Києва, яке не відповідає вимогам Закону, зокрема не містить визначеного кола питань для перевірки.

Позивач також стверджує, що інформація про продукцію в усіх магазинах підприємства відповідає вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та містить усі необхідні дані, що забезпечує можливість її свідомого та компетентного вибору, а порушення встановлені перевіркою - відсутні.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування заперечень зазначив, що посадові особи Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області при проведенні перевірки господарських одиниць позивача діяли на підставі та відповідно до вимог закону . Зазначив, що у ході перевірки було встановлено реалізацію позивачем продукції, інформація про яку не відповідає вимогам статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема виявлені зразки продукції не містять експлуатаційної документації із зазначенням необхідної доступної та своєчасної інформації про товар. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 25 липня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 31 липня 2014 року представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Сторони про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд ухвалив продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області, відповідно до статей 5 і 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 5 і 26 Закону України "Про захист прав споживачів", проведено позапланову перевірку з питань, викладених у листі громадського об'єднання "Спілка захисту прав споживачів солом'янського району міста Києва" щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів Товариством з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" за адресою:вул. Кн. Ольги, буд 106, м. Львів.

Результати перевірки оформлено актом від 4 грудня 2013 року №0995 (а.с. ---).

У ході перевірки відповідачем встановлено, що у магазині ТОВ "Технополіс-1" в реалізації знаходились непродовольчі технічно-складні електропобутові товари без необхідною, доступної, достовірної та своєчасної інформації про дату виготовлення. Дана інформація відсутня в експлуатаційних документах, а саме: інструкціях по експлуатації, технічних паспортах, інших друкованих документах, що відповідно додаються виробниками до товару.

На підставі акту перевірки, відповідачем, керуючись статтями 23 та 26 Закону України "Про захист прав споживачів" та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою КМУ від 17 серпня 2002 року №1177, прийнято постанову про накладення стягнень від 7 березня 2014 року №0034, відповідно до якої до позивача застосовано штраф у розмірі 6441,93 грн. (а.с. )

Не погоджуючись із постановою відповідача та діями інспекції при проведенні перевірки, позивач звернувся до суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів визначаються Законом України від 12.05.1991 № 1023-XII "Про захист прав споживачів".

Розглядаючи вимогу щодо визнання неправомірними дій Інспекції при проведенні позапланової перевірки магазину позивача, суд виходив із наступних міркувань.

Згідно з частиною 3 статті 5 Закону 1023-XII захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 26 Закону 1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року N 877-V (далі по тексту - Закон N 877-V).

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст.1 Закону № 877-V).

Згідно зі статтею 6 Закону N 877-V, однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Наведене підтверджується також вимогами підпункту "а" пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", відповідно до яких органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону N 877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Згідно частини 6 статті 7 Закону N 877-V, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що на адресу Держспоживінспекції України надійшло звернення Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів від 26 листопада 2013 року №405/01-01 та від 28 листопада 2013 року №406/01-01, в якому зазначалося про розповсюдження продукції без дотримання вимог, встановлених законодавством (а.с. 79-80)

З метою перевірки обставин, викладених у зверненні Спілки захисту прав споживачів Солом'янського району м. Києва, Державною інспекцією з питань захисту прав споживачів України надана згода Держспоживінспеції у Львівській області на проведення позапланового заходу із здійснення державного контролю від 3 грудня 2013 року №03/7-11519-2013 (а.с 77)

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 7 Закону №877-V, Держспоживінспекцією у Львівській області прийнято Наказ від 26 грудня 2012 року про проведення позапланової перевірки магазину ТОВ "Технополіс-1", що знаходиться за адресою: вул. Княгині Ольги, буд. 106, м. Львів. На виконання наказу відповідачем видане направлення від 4 грудня 2013 року №1114 (а.с. 76) та проведена позапланова перевірка магазину позивача, за результати якої складено акт 4 грудня 2013 року №0995.

Дослідивши порядок проведення відповідачем позапланової перевірки судом не встановлено порушень викладених вимог законодавства, у зв'язку з цим підстав для визнання дій посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області щодо проведення перевірки ТОВ «Технополіс-1» в суду відсутні.

З приводу тверджень представника позивача щодо відсутності підстав для здійснення позапланового заходу з огляду на не зазначення у зверненні Спілки конкретних порушень законодавства, суд звертає увагу позивача, що зміст звернення містить посилання на порушення прав споживачів на якість та безпеку продукції при реалізації товарів торговельною мережею «Ельдорадо» ТОВ «Технополіс-1» у зв'язку з реалізацією продукції з порушенням встановленого порядку маркування продукції, застосування подвійного маркування, не наданням споживачам на вимогу інформації про правила та умови безпечного використання продукції, реалізацією продукції без нанесення національного знака відповідності.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 465/2011, Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг.

З огляду на викладене, суд зазначає, що перевірка позивача була призначена у відповідності з встановленими вимогами законодавства, а коло питань, охоплених позаплановою перевіркою узгоджується із положеннями частини 6 Закону № 877-V.

При цьому, твердження позивача про фактичне здійснення відповідачем планового заходу контролю належними і достатніми доказами підтверджені не були.

За даних обставин судом не встановлено порушень відповідачем порядку здійснення позапланової перевірки, отже вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо виявлених Інспекцією порушень законодавства про захист прав споживачів, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-ХІІ), споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до статті 6 Закону № 1023-XII продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

Аналогічні вимоги щодо інформації про продукцію викладено у Правилах роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затвердженими наказом Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 №98 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за №379/8978

Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, етикетування або інструкції про їх застосування (в установлених випадках), а також належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.

Згідно з пунктом 21 зазначеного Порядку суб'єкт господарювання зобов'язаний:

надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів.

Пунктом 8 цього Порядку також передбачено, що експлуатаційні документи повинні відповідати ГОСТу 2.601-95 "Эксплуатационные документы" і вимогам цього Порядку.

На товари іноземного походження, що ввозяться в Україну, експлуатаційні документи повинні бути виконані державною мовою та мовою держави походження товару.

В експлуатаційних документах зазначаються: найменування товару; найменування нормативних документів, вимогам яких повинен відповідати товар (у тому числі іноземного походження); основні споживчі властивості товару; заводський номер товару; дата виготовлення товару; гарантійні зобов'язання виробника (продавця), у тому числі гарантійний термін зберігання та гарантійний термін експлуатації товару; правила та умови ефективного і безпечного використання товару; термін служби (придатності) товару, відомості про дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та адреса виробника і підприємства, яке виконує його функції щодо виконання вимог споживача, а також проводитиме гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійну заміну; інформація стосовно товару, який за певних умов може справляти небезпечний вплив на життя, здоров'я і майно споживача, та про можливі наслідки такого впливу; відмітка щодо повірки (для засобів вимірювальної техніки, які згідно із Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" підлягають державному метрологічному нагляду).

Водночас, згідно із пунктом 5 частини 1 статті 21 вищезгаданого Закону, крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

У взаємозв'язку з наведеним пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В контексті наведеного, суд також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

В даному випадку, враховуючи зміст Акту перевірки, який є носієм доказової інформації, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків Акту перевірки.

Зокрема, не дивлячись на те, що перевірка проводилась 4 грудня 2013 року та відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі від позивача витребовувались матеріали на підтвердження позовних вимог, а сторони були попереджені, що у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів справу може бути вирішено на підставі наявних доказів, позивачем, однак, не надано супровідної документації на товар та/або результатів фото-фіксації під час перевірки, відомості з яких би спростовували висновки Акту перевірки. Тобто, доводи позивача на спростування висновків перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи наведене у сукупності та на підставі наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, розмір яких визначений в межах, визначених вищенаведеною нормою Закону.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення, яке є законними та обґрунтованими, вірним по суті, а отже, враховуючи відсутність підстав для висновку про незаконність проведення перевірки та, відповідно, відсутність підстав для визнання протиправними дій Інспекції під час перевірки та у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

При цьому, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити та беручи до уваги те, що при зверненні з позовом за майнові вимоги, які загалом складають 1275,00 грн., позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 255,78 грн. (182,70 грн. за майнову вимогу та 73,08 грн. за немайнову), суд зазначає, що відповідно до положень абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 та частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору (щодо заявлених майнових вимог).

Так, загальна ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідно до вказаних норм та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати (1218 грн.), складає мінімальний розмір 1 827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Відтак, враховуючи сплачену позивачем суму за майновий спір (182,70 грн.) та у зв'язку з відмовою у задоволенні позову з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн., яка на підставі статті 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариств з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» (код ЄДРПОУ 32498133) судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.