Ухвала суду № 40144593, 13.08.2014, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

13 серпня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі :

Гладкого С.В., Остапука В.І., Квятковського А.С.

з участю секретаря судового засідання Зінькової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_4 і прокурора Артерчука Л.В. на вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 06 травня 2014 року по кримінальному провадженню за № 12013190150000042 стосовно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Костопіль Рівненської області, де проживає АДРЕСА_1, громадянки України, з вищою освітою, одруженої, раніше не судимої,

обвинуваченої за ч.2 ст.191, ч.1 ст.366 КК України

за участю прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П.

обвинуваченої ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_4

в с т а н о в и л а :

Прокурор Артерчук Л.В. в апеляційній скарзі просить вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 06 травня 2014 року скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винною та засудити за ч.2 ст.191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки, за ч.1 ст.366 КК України - штраф 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 510 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки. Задовольнити цивільний позов управління Пенсійного фонду у Костопільському районі у повному обсязі, та стягнути з обвинуваченої судові витрати за проведення судових експертиз.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, покликаючись на п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», зазначає, що висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України є неправильними. Вказав, що згідно показань ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обвинуваченій було відомо, що довідка про заробітну плату та трудова книжка на ім'я ОСОБА_7 необхідні були ОСОБА_6 для підтвердження трудового стажу померлої дружини, що дало йому право для призначення та виплати пенсії у разі втрати годувальника органами Пенсійного фонду, а тому прагнення задовольнити інтереси третіх осіб є корисливим мотивом службової особи ОСОБА_5 Зважаючи на вказане, висновок суду про те, що підроблення офіційних документів - довідки про заробітну плату та трудової книжки, не спричинило будь-яких наслідків, а дії щодо зловживання своїм службовим становищем із корисливих мотивів не були пов'язані з безоплатним оберненням майна у свою користь, є безпідставними.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_4 просить вирок в частині засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст.366 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження за обвинуваченням його підзахисної у цьому злочині. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначив, що твердження про те, що ОСОБА_7 не працювала на приватному малому підприємстві (далі - ПМП) «Вікторія», спростовується тим, що при розгляді даної справи не було встановлено відсутності або підроблення її особового рахунку, наказів про прийняття та звільнення з роботи. Крім того, згідно акта зустрічної перевірки, проведеної УПФ України в Костопільському районі на підставі службового доручення №1 від 04.10.2012 р., щодо достовірності відомостей про заробітну плату і трудовий стаж ОСОБА_7, розбіжностей між первинними бухгалтерськими та розпорядчими документами не виявлено. Вважає безпідставними покликання прокурора на дані персоніфікованого обліку найманих осіб ПМП «Вікторія» за 2000 рік, а також необґрунтованими покази працівників Пенсійного фонду, які здійснювали перевірку на ПМП «Вікторія» щодо надання їм наказів про прийняття та звільнення ОСОБА_7 на аркушах формату А4, надання їм необхідних документів лише через дві години, пред'явлення для перевірки не пронумерованої та не прошнурованої книги по нарахуванню заробітної плати та відсутність журналу обліку наказів. Зазначив, що перевірка, проведена 21.03.2001 року працівниками Пенсійного фонду на ПМП «Вікторія», була здійснена з порушенням норм, встановлених Інструкцією №4-6 від 03.06.1999 року. Також доводить, що ОСОБА_5 помилково не вказала на трудовій книжці, що це дублікат, адже вона видавалась на підставі письмової заяви ОСОБА_6 до ПМП «Вікторія». Вказаний дублікат був засвідчений дійсною на момент видачі печаткою ПМП «Вікторія» і підписом чинного на цей момент керівника підприємства. Наявний же в трудовій книжці підпис ОСОБА_7, згідно проведених у справі судових експертиз, виконаний не його підзахисною. Стосовно суми внесків, то у зв'язку з відсутністю частини первинних документів і звітності за попередні періоди, ПМП «Вікторія» не мало можливості перевірити суми внесків за 1999 рік, а тому суму внесків до Пенсійного фонду за даний рік відобразили в поточній звітності за вересень 2012 року. Також зазначив, що довідка КП «Будинкоуправління» про те, що ОСОБА_7 ніде не працювала, немає жодної юридичної сили, а тому є неналежним доказом. Доводить, що звернення у 2011 році ОСОБА_7 до управління праці та соціальної політики щодо допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як непрацюючої жінки підтверджує факт того, що ОСОБА_7 в 1999 році ніде не працювала. Окрім того, захисник наголосив на тому, що саме до обов'язків працівників Пенсійного фонду належить перевірка достовірності поданих документів для призначення пенсії. Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» не передбачено встановлення чи підтвердження трудового стажу на підставі звітності до органів статистики чи соціального страхування. Також апелянт вважає висновок спеціаліста бухгалтерського обліку про проведення експертизи незаконним і необґрунтованим, та таким, що не може братись судом до уваги.

Вироком Костопільського районного суду Рівненської області від 06 травня 2014 року ОСОБА_5 визнана винною та засуджена за ч.1 ст.366 КК України до штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки.

ОСОБА_5 за ч.2 ст.191 КК України виправдана за відсутністю в її діях складу злочину.

У задоволенні цивільного позову управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі до ОСОБА_5 відмовлено.

Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.

ОСОБА_5 визнана винною в тому, що працюючи на посаді директора ПМП «Вікторія», виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції, тобто будучи службовою особою, 24 листопада 2011 року склала завідомо неправдивий документ - довідку №4 про заробітну плату ОСОБА_7 за період з 01 лютого по 24 грудня 1999 року на загальну суму 1779 грн. 56 коп. для обчислення пенсії, засвідчила дану довідку своїм підписом та мастичною печаткою ПМП «Вікторія».

Також у вказаний час ОСОБА_5 внесла завідомо неправдиві відомості до трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_7, а саме запис №1 від 01.02.1999 року про прийняття ОСОБА_7 на роботу в ПМП «Вікторія» фасувальницею товару згідно наказу №4 від 01.02.1999 року та запису №2 від 24.12.1999 року про звільнення ОСОБА_7 з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, згідно наказу №18 від 24.12.1999 року, завіривши записи власним підписом та мастичною печаткою ПМП «Вікторія», що дало ОСОБА_6 (чоловіку померлої ОСОБА_7) можливість в подальшому незаконно отримати пенсію в разі втрати годувальника в сумі 13907 грн. 78 коп., тобто вчинила службове підроблення.

Цим же вироком ОСОБА_5 виправдана у зв'язку із відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, зокрема те, що вона працюючи на посаді директора ПМП «Вікторія», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою заволодіння чужим майном, склала завідомо неправдивий документ - вищевказану довідку №4 про заробітну плату ОСОБА_7, та внесла в офіційний бланк зазначеної трудової книжки завідомо неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_7 працювала в ПМП «Вікторія», хоча вона там не працювала, грошових коштів за вказаний період часу від підприємства не отримувала. Вказані неправдиві документи ОСОБА_5 передала ОСОБА_6 в результаті чого йому управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі незаконно була нарахована та виплачена пенсія в разі втрати годувальника, ОСОБА_8 Тобто ОСОБА_5 обернула на користь ОСОБА_6 грошові кошти Пенсійного фонду України, спричинивши при цьому державі в особі УПФ України в Костопільському районі матеріальну шкоду у розмірі 13907 грн. 78 коп.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_4 та обвинуваченої ОСОБА_5 на підтримання апеляційних вимог захисника та про відмову у задоволенні апеляційної скарги прокурора, міркування прокурора Бернадської-Ісаєвої С.П. про задоволення апеляційної скарги прокурора та про безпідставність доводів захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника і прокурора задоволенню не підлягають з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, при обставинах, викладених у вироку, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до висновку експерта №1-61 від 18 квітня 2013 року, рукописний текст у бланку довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 24.11.2011 року, виданої ПМП «Вікторія», та у бланку трудової книжки серії НОМЕР_1, яку видано на ім'я ОСОБА_7, а також підписи в графі «Керівник» у зазначеній довідці та в графі «Підпис особи відповідальної за видачу трудової книжки» у трудові книжці, виконані ОСОБА_5 (т.2 а.п.112-114).

Окрім того, висновком експерта №1-62 від 16 квітня 2013 року підтверджено, що на зазначених офіційних документах відтиски печаток нанесені за допомогою кліше круглої печатки ПМП «Вікторія», вільні та експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняння (т.2 а.п.106-109). Тобто, відтиски зроблені кліше печатки, яку використовує підприємство на даний час.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що відомості, внесені до зазначених офіційних документів, є неправдивими, оскільки їх зміст не відповідає звітності, що подавалась ПМП «Вікторія» до Пенсійного фонду за 1999 рік, що стверджується дослідженими судом звітами.

В Акті перевірки правильності повноти нарахування, своєчасності сплати збору до Пенсійного фонду та його витрачання від 21 березня 2001 року, складеного за результатами проведеної перевірки ПМП «Вікторія» за 1999 та 2000 роки зазначено, що розбіжності із даними внесеними в звіти до пенсійного фонду відсутні (т.2 а.п.50-52).

Дані відомості підтвердила допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 та пояснила, що у 1999 році заробітна плата на даному підприємстві не нараховувалась та не виплачувалась, крім того наймані працівники були відсутні. Вказана перевірка проводилась на підставі первинних документів та книг бухгалтерського обліку.

Оскільки даний Акт не оскаржувався, зауваження та пояснення до нього не подавались, то покликання захисника на те, що дана перевірка була проведена з порушенням законодавства, є необґрунтованими.

Разом з тим, покликання апелянта на те, що довідка комунального підприємства «Будинкоуправління» про те, що ОСОБА_7 ніде не працювала не має юридичної сили, а тому є неналежним доказом, колегія суддів приймає до уваги. Проте, відсутність у ОСОБА_7 трудового стажу не була предметом доказування у даному кримінальному провадженні, оскільки встановленню підлягав факт того, що ОСОБА_7 не працювала на ПМП «Вікторія» у період, вказаний у трудовій книжці та довідці № 4, тобто з 01 лютого по 01 грудня 1999 року.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Разом з тим, є неприпустимим встановлення і доказування фактів, які не були встановлені та не доведені судом першої інстанції. За вказаних обставин, інші факти, якими захисник обґрунтовує доводи апеляційної скарги, які не встановлювались судом першої інстанції та не покладені в основу обвинувального вироку, колегія суддів вважає недоцільним досліджувати під час апеляційного розгляду.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги захисника не вбачається.

Диспозиція ч.2 ст.191 КК України передбачає відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. За роз?ясненнями, які містяться у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби. Яким саме інтересам служби суперечили дії ОСОБА_5 матеріали справи не містять і прокурор ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не пояснив.

Також колегія суддів враховує, що даних про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 за привласнення державних коштів унаслідок використання ОСОБА_5 свого службового становища матеріали даного провадження не містять.

Отже підстав для скасуваня вироку та постановлення нового немає, а тому апеляційний суд в силу положення ч.1 ст.404 КПК України не може вийти за межі апеляційної скарги та без поставнолення нового вироку стягнути судові витрати.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.407, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Костопільського районного суду Рівненської області від 06 травня 2014 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_4 і прокурора Артерчук Л.В. - без задоволення.

Суду першої інстанції вирішити питання щодо судових витрат в порядку ст.537 КПК України.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ учасниками апеляційного розгляду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і

С.В.Гладкий В.І.Остапук А.С.Квятковський

Згідно. Суддя-доповідач С.В.Гладкий