Ухвала суду № 40143350, 12.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/18221/13 12.08.14

За позовом Приватного підприємства «Будмаш»

до Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих

про стягнення 2 058 300,81 грн., -

За розглядом скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих

на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача (скаржника): Силич О.В. (т.в.о. директора);

Черкашин О.А. (представник за довіреністю від 16.01.2014р.);

Клопенко О.О. (представник за довіреністю від 03.03.2014р.);

від Державної виконавчої служби: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Будмаш» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом з вимогою про стягнення Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих (надалі також - відповідач) суми в розмірі 2 058 300,81 грн., з яких сума основного боргу становить 1 962 876,27 грн., сума пені - 77 897,28 грн. та 3% річних - 17 527,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. позовні вимоги було задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. апеляційна скарга відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. не була прийнята.

04.02.2014р. Господарським судом міста Києва було видано наказ на примусове виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2013р. було залишено без змін.

14 липня 2014р. судом отримано скаргу Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві у якій скаржник просить відновити пропущений строк для подання скарги та скасувати постанову державного виконавця в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках відповідача.

Ухвалою від 18.07.2014р. скаргу Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих було призначено до розгляду на 12.08.2014р.

В скарзі Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих просить суд відновити пропущений строк на оскарження постанови про арешт коштів боржника №ВП№42917625 від 19.05.2014р.

Як зазначено заявником причина пропуску строку на оскарження дій державного виконавця була допущена з тих підстав, що постанову про арешт коштів представником відповідача отримано 25.06.2014р. 03.07.2014р. Київське УВП №3 УТОС, звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського РУЮ у м. Києві про часткове скасування постанови про арешт коштів. Окружним адміністративним судом м. Києва лише 10.07.2014р. було винесено ухвалу про закриття провадження, оскільки справа не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва 14.07.2014р.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вищий господарський суд України у п. 1 інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» на запитання, чи достатньо для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання про це або наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена, відповів так. Згідно з частиною першою статті 53 ГПК за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» яку доведено до господарських судів інформаційним листом Вищого господарського суду України від 19.03.2004р. №01-8/491 «Про постанову Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» встановлено, що судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, ст. 1212 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

Дослідивши матеріали справи та надані до заяви докази, судом ухвалено поновити відповідачу строк на оскарження дій державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про арешт коштів боржника ВП№42917625 від 19.05.2014р.

В обґрунтування поданої скарги відповідач посилається на те, що кошти, які знаходяться на рахунках відповідача та на які накладено арешт, використовувались останнім для сплати заробітної плати, відшкодування з держбюджету компенсації потерпілим в наслідок Чорнобильської катастрофи, перерахування коштів на фінансування страхувальника для надання застрахованим особам матеріального забезпечення по тимчасовій непрацездатності, сплати єдиного соціального внеску, прибуткового податку, утриманого із заробітної плати. Арешт рахунків відповідача блокує роботу останнього, призводить до затримки заробітної плати його працівників та інших негативних соціально-економічних факторів, особливо в умовах, коли економічний стан підприємства дуже важкий, доходи підприємства є незначними, існує велика заборгованість по заробітній платі перед працівниками підприємства, в тому числі перед інвалідами - незрячими. Продовження арешту зазначених рахунків може призвести до припинення роботи підприємства, отже до значного погіршення матеріального становища інвалідів - незрячих. Отже, оскаржувана постанова порушує ст. 4 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. «с» ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 Конвенції про права інвалідів.

В судове засідання 12.08.2014р. представники позивача та державної виконавчої служби не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка божника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази та скаргу відповідача у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - ЗУ «Про виконавче провадження») а також п. 1.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, судових наказів.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону (стаття 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії постанови про відкриття виконавчого провадження №42917625 від 10.04.2014р., державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві Байрамовим Т.Р. з метою примусового виконання наказу суду №910/18221/13 від 04.02.2014р. було відкрито виконавче провадження.

В подальшому державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві 19.05.2014р. винесено постанову про арешт коштів боржника в зв'язку з неоплатою боржником, у встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання, заборгованості згідно виконавчого документа.

Оскаржуючи бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві позивач посилається на те, що арешт рахунків відповідача блокує роботу останнього, призводить до затримки заробітної плати його працівників та інших негативних соціально-економічних факторів та є порушенням ст. 4 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. «с» ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 Конвенції про права інвалідів.

Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. (ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

Оскільки відповідачем добровільно рішення суду не виконано, державним виконавцем, в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15 грудня 1999р., вжито дій з примусового стягнення з останнього коштів згідно наказу суду №910/18221/13 від 04.02.2014р. шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

Таким чином, дії державного виконавця відповідають нормам чинного законодавства, яке застосовується до дій вчинених під час здійснення виконавчого провадження і не можуть бути кваліфіковані судом як протиправні чи незаконні.

Посилання відповідача на той факт, що накладення на рахунки останнього арешту блокує його роботу та суперечить ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і п. «с» ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 Конвенції про права інвалідів не може бути розцінено судом як підстава скасування постанови про арешт коштів боржника, оскільки перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, згідно чинного законодавства, є обставинами, що ускладнюють виконання рішення, а не породжують за собою наслідків у вигляді визнання дій державного виконавця незаконними та скасування винесеної ним в межах Закону України «Про виконавче провадження» постанови про арешт коштів боржника.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, дії вчинені державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві щодо винесення постанови про арешт коштів боржника №42917625 від 19.05.2014р., правомірні та такі, що вчинені у відповідності до норм діючого законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, згідно норми ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення, прийняте судом, приймається за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

У відповідності до п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, відповідачем не обґрунтовано неправомірності винесення державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві постанови про арешт коштів боржника ВП №42917625 від 19.05.2014р. щодо виконання наказу суду №910/18221/13 від 04.02.2014р., скарга Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих на дії відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві в справі №910/18221/13.

2. Ухвала підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов