Рішення № 40143266, 11.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14039/14 11.08.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"доТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре»провідшкодування шкоди у розмірі 4269 грн 23 коп.Представники: від позивача: не з'явились від відповідача: Балтян С. С. - представник за довіреністю б/н від 11.07.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" з вимогами до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про відшкодування шкоди у розмірі 4269 грн 23 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не виконав зобов'язання щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну власника автомобіля Geely, державний номер НОМЕР_1, водієм транспортного засобу Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, цивільна відповідальність власника якого застрахована відповідачем відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9098307, та право вимоги за якою перейшло до позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14039/14 та справу призначено до розгляду на 28.07.2014.

У судовому засіданні 28.07.2014 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів сплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування у розмірі 4269 грн 23 коп., зокрема відсутні докази зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення 2, 3, 4 страхових платежів за договором добровільного страхування на суму 1748 грн 25 коп. та реєстр одержувачів сум відшкодувань, доданий до платіжного доручення №23367 від 26.04.2013, не підписаний повноважними особами банку та позивача. Крім того, відповідач зазначає, що строк сплати страхового відшкодування не настав з огляду на прострочення кредитора (позивача), який не надав своєчасно документи, на підставі яких повинно прийматися рішення про виплату страхового відшкодування.

У судовому засіданні 28.07.2014 було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.08.2014 у зв'язку з неявкою представника позивача та неподання ним витребуваних доказів.

06.08.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 11.08.2014 з'явився представник відповідача та надав усні пояснення по суті справи. Представник відповідача в повному обсязі заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 11.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 9152409 від 18.03.2013 вих. № 492, виданої Відділенням ДАІ Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області, та постанови Обухівського районного суду Київської області від 11.02.2013 у справі № 3-270/13 встановлено, що 02.02.2013 ОСОБА_2, керуючи автомобілем Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, порушив пункти 2.3 (б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху, та здійснив зіткнення з автомобілем Geely, державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вищевказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340 грн. 00 грн.

Згідно з договором добровільного страхування транспортного засобу № 0921890 (100-37) №1214 від 21.11.2012, укладеним між Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник), вигодонабувачем за яким є ОСОБА_4, застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом марки Geely, державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до пункту 1.11 договору страхування строк дії договору визначено з 22.11.2012 до 21.11.2013.

Відповідно п. 1.10 загальний страховий платіж за договором становить 2331 грн 00 коп., порядок сплати якого визначений п. 1.12 договору: 1-й страховий платіж сплачується по 21.11.2012, 2-й - по 21.02.2013, 3-й - по 21.05.2013 та 4-й - по 21.08.2013 у розмірі 582 грн 75 коп.

Відповідно до п.7.6 договору при внесенні страхового платежу частинами (у повному або неповному обсязі), якщо до сплати чергової частини відбувся страховий випадок, виплата страхового відшкодування здійснюється після внесення страхувальником страхового платежу в повному обсязі за цим договором. При цьому страховик має право: на підставі письмової заяви страхувальника утримати несплачену частину страхового платежу із суми страхового відшкодування або письмово вимагати від страхувальника дострокового внесення несплаченої частини страхового платежу до здійснення виплати страхового відшкодування.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У відповідності до частини 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

04.02.2013 страхувальником було подано заяву про страхову виплату № 1830, відповідно до якої страхувальник просив позивача страхову виплату здійснити готівкою через ПАТ КБ «Правексбанк» та частину суми страхового відшкодування зарахувати в рахунок оплати несплачених страхових платежів.

11.03.2013 позивачем було складено страховий акт № СТО-13-1830/1 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування склала 4269 грн 23 коп., в тому числі суму у розмірі 1748 грн 25 коп. було вирішено зарахувати в рахунок погашення 2, 3 та 4 страхових платежів за договором № 921890.

Судом встановлено, що 26.04.2013 позивачем було сплачено на користь вигодонабувача - ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 2551 грн 23 коп., що підтверджується копією платіжного доручення № 23367 від 26.04.2013 (призначення платежу: перерахування страхового відшкодування - реєстр № 80 від 26.04.2013) та копією реєстру одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» № 80 від 26.04.2013.

Відповідно до Дослідження № АА0364ЕВ-07.02/1 від 07.02.2013, наданого спеціалістом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» та ремонтної калькуляції № НОМЕР_3 від 06.02.2013, здійсненої в програмі AUDATEX, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Geely, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження, складає 6194 грн 23 коп. Крім того, відповідно до Дослідження № АА0364ЕВ-07.02/1 від 07.02.2013 встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля дорівнює нулю.

Судом встановлено, що наведені у ремонтній калькуляції № НОМЕР_1 від 06.02.2013, здійсненій в програмі AUDATEX, роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, що зазначені у довідці Відділенням ДАІ Обухівського РВ ГУМВС України в Київській області, складеної за обставинами ДТП.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на 02.02.2013, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9098307 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 50000 грн., франшизи - 0 грн.

Судом встановлено, що позивачем було направлено відповідачу заяву на виплату відшкодування у порядку регресу № 09-06-06 від 08.04.2014 та документи в підтвердження розміру страхового відшкодування, яка була отримана останнім 16.04.2014, що підтверджується наявної в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення № 0208103101867.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так само, до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна переходять усі права та порядок їх реалізації, які мала потерпіла особа та які встановлені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в тому числі і щодо строків та порядку звернення для виплати страхового відшкодування).

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9098307, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП водієм транспортного засобу Mitsubishi L200, державний номер НОМЕР_2, власнику автотранспортного засобу Geely, державний номер НОМЕР_1, покладається на відповідача.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/9098307 розмір франшизи складає 0 грн., розмір страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 4269 грн 23 коп.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, а саме, ненадання позивачем належних та допустимих доказів сплати позивачем страхового відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування у розмірі 4269 грн 23 коп., зокрема відсутність доказів зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок погашення 2, 3, 4 страхових платежів за договором добровільного страхування на суму 1748 грн 25 коп. та те, що реєстр одержувачів сум відшкодувань, доданий до платіжного доручення №23367 від 26.04.2013 є неналежним доказом у зв'язку з відсутністю підписів повноважних осіб, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Судом встановлено, відповідно до п. 7.6 договору добровільного страхування транспортного засобу № 0921890 (100-37) №1214 від 21.11.2012, при внесенні страхового платежу частинами (у повному або неповному обсязі), якщо до сплати чергової частини відбувся страховий випадок, виплата страхового відшкодування здійснюється після внесення страхувальником страхового платежу в повному обсязі, у зв'язку з чим страховик має право на підставі письмової заяви страхувальника утримати несплачену частину страхового платежу із суми страхового відшкодування. 04.02.2013 страхувальником було подано заяву про страхову виплату № 1830, відповідно до якої страхувальник просив позивача частину суми страхового відшкодування зарахувати в рахунок оплати несплачених страхових платежів. 11.03.2013 позивачем було складено страховий акт № СТО-13-1830/1 та розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування склала 4269 грн 23 коп., в тому числі суму у розмірі 1748 грн 25 коп. було вирішено зарахувати в рахунок погашення 2, 3 та 4 страхових платежів за договором № 921890. З огляду на положення п. 1.10 договору загальний страховий платіж за договором становить 2331 грн 00 коп., порядок сплати якого визначений п. 1.12 договору: 1-й страховий платіж сплачується по 21.11.2012, 2-й - по 21.02.2013, 3-й - по 21.05.2013 та 4-й - по 21.08.2013 у розмірі 582 грн 75 коп.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.

Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За змістом статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України зарахування можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе, часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав.

Судом встановлено, що позивачем було правомірно зараховано суму страхового відшкодування у розмірі 1748 грн 25 коп. в рахунок погашення 2, 3 та 4 страхових платежів за договором добровільного страхування майна. Крім того, законом не вимагається дотримання певної форми проведення зарахування та волевиявлення однієї сторони достатньо для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (в тому числі, складеної бухгалтерської довідки). Також суд зазначає, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності підписів повноважних осіб банку та страховика на реєстрі одержувачів сум відшкодувань, доданому до платіжного доручення №23367 від 26.04.2013, суд зазначає, що долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення №23367 від 26.04.2013 на загальну суму 94578 грн 26 коп. (з відміткою банку про проведення платежу) з чітким призначенням платежу: перерахування страхового відшкодування - реєстр № 80 від 26.04.2013, та належним чином засвідчена повноважним представником позивача копія реєстру одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» № 80 від 26.04.2013, є належним та допустимим доказом в підтвердження сплати позивачем страхового відшкодування на користь вигодонабувача - ОСОБА_4 у розмірі 2551 грн 23 коп. Крім того, наявність підпису банку на вказаному реєстрі законом не передбачено. По суті вказаний реєстр є одностороннім документом та складається страховиком для розшифровки загальної суми виплат страхових відшкодувань.

З приводу заперечень відповідача щодо наявності прострочення кредитора - позивача, у зв'язку з ненадання позивачем інших доказів для прийняття своєчасного рішення відповідачем про здійснення страхового відшкодування, а саме, паспорта та ідентифікаційного номера платника податку заявника, суд зазначає, що відповідно до п. 35.2 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що до заяви про виплату страхового відшкодування додається паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа та довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа. З огляду на те, що заяву про виплату страхового відшкодування подає юридична особа - позивач, такий обов'язок на нього не покладається.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, а судом було встановлено, що заява про страхове відшкодування (заява на виплату відшкодування у порядку регресу № 09-06-06 від 08.04.2014 та документи в підтвердження розміру страхового відшкодування) була отримана відповідачем 16.04.2014, тоді як позовна заява була подана 11.07.2014 (відповідно до відбитку штемпеля на позовній заяві), суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк виконання обов'язку відповідача зі сплати страхового відшкодування ще не настав, а отже право позивача не було порушено. Відповідний строк настав в процесі судового розгляду справи. Крім того, суд зазначає, що передбачений законом порядок звернення до страховика не є претензією за своєю правовою природою, а є приписом, що встановлює строки виконання зобов'язання страховиком у випадку настання страхового випадку.

Отже, суд приходить до висновку про необхідність покладення судового збору на позивача, як сторону яка винна у виникненні спору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1, ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 38, ідентифікаційний код 33442139) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-д, ідентифікаційний код 00034186) грошові кошти у розмірі 4269 (чотири тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 23 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 15.08.2014

Суддя І.М. Отрош