Ухвала суду № 40141345, 07.08.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 876/3983/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 04 березня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про зобов'язання встановити підвищення до пенсії, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України (далі - УПФУ) в Залізничному районі м. Львова про здійснення перерахуноку надбавки до пенсії і проведення відповідних виплат, як члену сім'ї політично репресованого, згодом реабілітованого і якого було примусово переселено в розмірі, передбаченому п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи в межах 6-ти місячного строку звернення до суду, з урахуванням попередніх виплат.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 04.03.2014 р. позов було задоволено.

Не погоджуючись із даною постановою її оскаржило УПФУ в Залізничному районі м. Львова. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вищевказане вбачається із заперечення пенсійного фонду, від 16.11.2012 р., суть якого зводиться до наступного. Відповідач позов не визнає і зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»встановлено, що з 01.09.2008 р., громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані та членам їх сімей, яких було примусово переселено, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачують замість пенсії, проводиться підвищення і відповідно така надбавка виплачується і позивачу в розмірі 43,52 грн. Окрім цього, вважає, що посилання позивача на те, що визначення розміру мінімальної пенсії за віком проводиться виходячи з рівня прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суперечить нормі ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», де вказано, що такий застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вищевказаним законом. Просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

З урахуванням вимог ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія судів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Залізничному районі м. Львова та отримує підвищення до пенсії у розмірі 43,52 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови КМУ №654 від 16.07.2008 р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», як особа, що є членом сім'ї репресованої і згодом реабілітованої і яку було примусово переселено.

Відповідно до п. «г»ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Отже, підвищення до пенсії в розмірі 43 грн. 52 коп., яке щомісячно виплачується відповідачем позивачу, як члену сім'ї репресованої і згодом реабілітованої особи і яку було примусово переселено, виплачується у розмірі меншому, ніж передбачено законом.

З урахуванням наведеного та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачу, як особі, що є членом сім'ї політично репресованого і реабілітованого і яку було примусово переселено, застосуванню підлягає п. «г»ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 15 травня 1992 року, з наступними змінами і доповненнями, а не постанови КМУ від 16.07.2008 року №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, дотацій, надбавок) є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено п. «г»ст.77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином, оскільки відповідач без законних підстав не здійснив виплату належної соціальної виплати, чим порушує законні права позивача, слід визнати протиправними дії та та зобов'язати відповідача усунути порушення прав позивача шляхом проведення нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії як реабілітованому громадянину в розмірі, передбаченому п. «г»ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 15.04.2013 р.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, ст.197, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 04 березня 2014 року у справі №462/7897/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

Р.П. Сеник