Постанова № 40137933, 13.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2014 р. Справа№ 910/24977/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

За розглядом апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. у справі № 910/24977/13 (суддя Домнічева І.О.)

За позовом Публічного акціонерного товариства «Центренерго»

в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції

до Державного підприємства «Вугілля України»

треті особи: 1. Державне підприємство «Антрацит»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна

збагачувальна фабрика «Нагольчанська»

3. Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-

Західна залізниця»

про відшкодування збитків у сумі 25 139, 04 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Твердохліб С.М. (довіреність № 541/22 від 27.12.2013р.);

від відповідача: Вовченко О.С. (довіреність № 84-12/119-Д від 24.12.2013р.);

від третьої особи-3: Андрощук Є.К. (довіреність № 1694-НЮ від 23.05.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції про стягнення з Державного підприємства «Вугілля України» збитків на суму 25 139, 04 грн..

Ухвалою суду від 18.07.2014р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції, у якій, скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. по справі № 910/24977/13 повністю та прийняти нове рішення, яким задовільнити вимоги ПАТ «Центренерго» та стягнути з ДП «Вугілля України» нанесені збитки у сумі 25 139, 84 грн. на користь ПАТ «Центренерго», сплачений судовий збір 1 720, 5 грн..

У зв'язку із зміною складу суду розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р., апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження зміненим складом суду ухвалою від 12.08.2014р..

З рішенням суду від 24.06.2014р. апелянт не згоден та вважає що судом першої інстанції неповно з'ясовані матеріали справи, не проведено належної оцінки фактичним обставинам справи; рішення прийнято внаслідок неправильного застосування норм матеріального права (ст. 526, ч. 2 ст. 614, 618, 629 ЦК України, ст. 13, ч. 3 ст. 193 Господарського кодексу України) та незастосування спеціального права (п. 4, 20 Правил приймання вантажів до перевезення, п. 6, 24 Статуту залізниці України, п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів) та невірного застосування умов договору.

З посиланням на умови укладеного з відповідачем 30.12.2011р. договору № 111/6 (п. 2.1, 5.5) скаржник стверджує, що відповідач брав на себе зобов'язання поставити вугілля залізничним транспортом і при цьому виконувати вимоги Статуту залізниць та Правил, виданих відповідно до Статуту залізниць, тоді як судом першої інстанції не враховано, що умови договору не передбачають ні виконання обов'язку по завантаженню вугілля у вагони третьою особою, ані відповідальності третьої особи, яка не є стороною договору з покупцем.

Представником відповідача заперечувались доводи апеляційної скарги з посиланням на вірне встановлення обставин справи судом першої інстанції.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про наявність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що відповідно до предмету укладеного між ПАТ «Центренерго», як покупцем та ДП «Вугілля України», як постачальником договору поставки вугілля № 111/6 від 30.12.2011р. (п. 1.1, 1.2) постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в договорі; а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених договором.

Відповідно до п. 3.1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля в строк, асортименті, по реквізитах та з якісними характеристиками погодженими сторонами.

За договором на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС ВАТ «Центренерго» у грудні 2012 року надійшли вагони із вугіллям марки антрацит від вантажовідправника ДП «Антрацит» ВАТ ЦЗФ «Нагольчанська», яке на правах власності належить ДП «Вугілля України», що підтверджується залізничними накладними:

- № 50046390 (вагони №№ 68618503, 66171042, 66931627, 65626046 з відміткою на звороті по вагону 68618503);

- № 50611599 (вагони №№ 60712452, 60425758, № 66727850, з відміткою на звороті по вагону 60712452);

- № 50660935 (вагони №№ 65698839, 67902445, 60669330, 60434784, 67912253 з відміткою на звороті по вагону 67912253).

Складеними комерційними актами БН 721863/484/370 від 07.12.2012р., АА 048556/882/17 від 19.12.2012р., АА 048566/892/413 від 21.12.2012р. підтверджено виявлення завантаження вагонів 68618503, 60712452, 67912253 понад встановлену їх вантажопідйомність. Про вивантаження надлишку з вагонів 68618503, 60712452, 67912253 у інші вагони було складено акти загальної форми № 2094, № 2091, та оформлено досилочні накладні № 50207695, № 45365434, 45464005.

За перезавантаження та перевезення надлишку вантажу внаслідок зазначених обставин ДТГО «Південно-Західна залізниця» було стягнуто з ПАТ «Центренерго» кошти в розмірі 25 139, 04 грн., які за згідно заявленого позову, останнє просить стягнути з відповідача, як збитки завдані неналежним виконанням зобов'язань щодо поставки продукції на умовах договору № 111/6 від 30.12.2011р..

Враховуючи доводи апеляційної скарги та виходячи із обставин підтверджених матеріалами справи, суд апеляційної інстанції відзначає про помилковий висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми коштів через те, що відповідач не є особою, яка відповідає за наслідки порушення, вчинені при виконанні договору перевезення вантажу залізничним транспортом, оскільки, не є вантажовідправником вугілля та стороною договору перевезення вантажу, який ним поставлявся за договором поставки.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

За умовами укладеного між позивачем та відповідачем (ДП «Вугілля України») договором поставки вугілля № 111/6 від 30.12.2011р. (п. 2.1) вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору.

В силу положень п. 2.3 договору, датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі…

Таким чином, між сторонами договору відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, і зобов'язання щодо поставки вугілля вважаються виконаними - постачальником (ДП «Вугілля України») перед покупцем (ДП «Центренерго») при прибутті вантажу на станцію призначення з проставленням штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі.

Відповідальність за належне виконання зобов'язання по поставці продукції, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору (тобто до станції призначення вантажу), перед позивачем, як стороною договору, покладається саме на постачальника, а не особу, яка здійснює перевезення вантажу, чи зазначена вантажовідправником у залізничній накладній.

Відповідно до п. 3.2.5 договору постачальник має право доручити виконання зобов'язання по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству, особу якого сторони погодять у додатках до договору.

Зазначене право постачальника, не створює обов'язків перевізника перед покупцем (ДП «Центренерго», як стороною договору), а згідно зі ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Умовами договору № 111/6 від 30.12.2011р. не передбачено покладення відповідальності на особу, якій доручено виконання зобов'язання по поставці вугілля (вантажовідправника зазначеного в залізничній накладній), а навпаки, у п. 7.4 договору обумовлено, що саме постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки у відповідності до умов договору.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що в залізничних накладних № № 50046390, 50611599 та 50660935 відправником зазначено ДП «Антрацит» ВАТ «ЦЗФ «Нагольчанська», тоді як у графі 1 (відправник) вказаних накладних, які наявні на 24, 25, 26 аркушах справи, зазначено ПТА «ЦЗФ «Нагольчанська», а у графі 7 (заяви відправника) міститься відмітка про постачання за договором № 09-12/1-ЕН від 01.09.2012р. з ДП «Вугілля України» у власність ПАТ «Центренерго» згідно договору № 111/6 від 30.12.2011р., постачальник ДП «Антрацит».

Таким чином, відносини, що виникли з приводу виконання зобов'язання по поставці вугілля ДП «Антрацит» згідно накладних № № 50046390, 50611599 та 50660935 по договору №111/6 від 30.12.2011р. врегульовані іншим договором укладеним з ДП «Вугілля України», оскільки таке право відповідача (ДП «Вугілля України») передбачене п. 3.2.5 договору поставки вугілля № 111/6 від 30.12.2011р..

Представлені до матеріалів справи залізничні накладні, є підтвердженням неналежного виконання зобов'язання по поставці вугілля згідно договору №111/6 від 30.12.2011р., а за умовами договору такого обов'язку (доставити вугілля до пункту призначення) перед покупцем (позивачем) у справі не виникає для третіх осіб, такий покладений на відповідача (п. 1.1, 2.1, 3.1.1).

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збиткам розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Витрати позивача за проведену залізницею роботу за перезавантаження та перевезення надлишку вантажу складають 25 139, 04 грн., які було нараховано та стягнуто в рахунок платежів, що підтверджується накопичувальними картками № 28120859, 31120862 (аркуш справи 32-34), переліками ТехПД № 3112 від 31.12.2012, № 1412 від 14.12.2012р., № 2812 від 28.12.2012р. (аркуш справи 35-37).

Згідно з п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг; облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.

Таким чином, представлені накопичувальні картки № 28120859, 31120862 з переліками ТехПД № 3112 від 31.12.2012, № 1412 від 14.12.2012р., № 2812 від 28.12.2012р., що підтверджують списання коштів з рахунку в тому числі по вказаних сумах, в розумінні статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом того, що позивачем понесені додаткові витрати у вигляді сплати залізниці платежів за додаткові послуги (за перевезення, маневрову роботу та користування вагонами) на загальну суму 25 139, 04 грн.

Згідно ст. 22 Статуту залізниць України (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457) залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Зобов'язання залізниці доставити ввірений їй вантаж вантажовідправником у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу не оспорюються, не заперечуються позивачем, а спір у даній справі виник внаслідок недотримання умов договору поставки № 111/6 від 30.12.2011р. відповідачем.

Договору на перевезення вугілля, що передбачене до поставки за договором № 111/6 від 30.12.2011р. позивач не укладав, оскільки зобов'язання поставити вугілля до станції призначення для отримання його представником позивача є зобов'язанням відповідача відповідно до умов договору поставки № 111/6 від 30.12.2011р. (п. 1.1, 2.1, 3.1.1).

Згідно з п. 5.5 договору № 111/6 від 30.12.2011р. на взаємовідносини сторін по постачанню та прийманню вугілля, у випадках, якщо інше прямо не передбачене договором, розповсюджуються вимоги Державних стандартів…, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України; при виникненні розбіжностей між умовами цього договору і зазначеними нормативними документами перевага надається умовам договору.

Статутом залізниць України у ст. 24 передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Таким чином, вантажовідправник є відповідальним за наслідки неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній (в даному випадку в частині завантаження вагонів з відповідною вантажопідйомністю), що свідчить про здійснення поставки з порушеннями встановлених вимог, і така відповідальність вантажовідправника не заперечується позивачем у даній справі.

Право позивача на звернення з вимогами до особи, відповідальної за завдані збитки не обмежено законом, відповідно позивач сам обирає спосіб захисту свого порушеного права шляхом пред'явлення позову або до вантажовідправника, яким допущено порушення що призвело до додаткових витрат у зв'язку з перевезенням вантажу залізницею; або ж до постачальника, яким взяті на себе зобов'язання здійснити поставку вугілля до станції призначення з дотриманням вимог нормативних актів, в тому числі, вимог до залізничного перевезення згідно Статуту залізниць та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відносини щодо перевезення вантажу залізничним транспортом виникли у зв'язку з укладенням договору поставки № 111/6 від 30.12.2011р. саме для відповідача, оскільки згідно з п. 3.1.1 договору постачальник зобов'язаний поставити покупцеві на умовах цього договору вугілля…, а умовами договору (п. 2.1) передбачено постачання залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000р…

Відповідно, при відшкодуванні на користь позивача збитків завданих неналежним виконанням зазначеного зобов'язання, відповідач вправі звернутися до особи якій було доручено здійснити відвантаження вугілля до поставки та з вини якої допущено порушення (ст. 24 Статуту залізниць).

Додаткові витрати у вигляді коштів, що були списані з рахунку позивача, як отримувача вугілля поставленого за накладними № 50046390, 50611599 та 50660935, є збитками, що завдані позивачу, як покупцю вугілля за договором № 111/6 від 30.12.2011р. внаслідок неналежного виконання зобов'язання з поставки вугілля відповідачем, і вказаний спір не є спором за договором залізничного перевезення вантажу (ст. 22 Статуту залізниць).

Доводи позивача відповідачем не спростовані, згідно пред'явленої позивачем претензії за вих. № 10-170 від 14.01.2013р. відповідач, станом на час вирішення спору в судовому порядку, виплати не здійснив, доказів зворотнього суду не представив.

Внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, через неправильне застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, відповідно до положень п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України судове рішення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2014р. № 910/24977/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції.

4. Стягнути з Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідент. код 32709929) на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (юрид. адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення 1, ідент. код 22927045; р/р № 26005305872 в АТ «Державний ощадний банк України» м. Київ, МФО № 300465) 25 139, 04 грн. (двадцять п'ять тисяч сто тридцять дев'ять гривень 04 копійки) збитків внаслідок порушення умов договору № 111/6 від 30.12.2011р., 1 720, 50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового збору та 913, 50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень 50 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи № 910/24977/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров