Рішення № 40137797, 12.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16

тел. 235-24-26

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" серпня 2014 р. Справа № 911/2917/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення», м. Київ,

до відповідача приватного підприємства «Промтехкров», м. Буча Іванківського району,

про стягнення 7813,31 грн.

Суддя О.В. Конюх;

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився; від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 26.06.2014р. до відповідача – приватного підприємства «Промтехкров», м. Буча Київської області, в якому просить суд стягнути з відповідача 7813,34 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу від 26.02.2013р. № 62-КФ, в тому числі 5206,50 грн. основного боргу, 364,01 грн. пені, 95,85 грн. 3% річних, 585,03 грн. інфляційних втрат, 1561,95 грн. грн. штрафу та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору 1827,00 грн., всього просить стягнути 9640,34 грн.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар всього на суму 5468,40 грн. Відповідач за поставлений товар з позивачем не розрахувався, 27.02.2014р. повернув позивачу частину товару на суму 261,90 грн., за таких обставин борг відповідача за договором становить 5468,40 – 261,90 = 5206,50 грн. У зв’язку із простроченням грошового зобов’язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачені договором штраф та пеню та згідно ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2917/14 та призначено справу до розгляду. В судове засідання 29.07.2014р. з’явився представник позивача, який подав витребувані судом документи та докази, надав суду пояснення по суті позову, просив суд позов задовольнити. В судовому засіданні 29.07.2014р. в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 12.08.2014р. для забезпечення права відповідача взяти участь в судовому засіданні та подати суду свої заперечення, про що представники сторін були повідомлені шляхом надіслання відповідної ухвали .

В судове засідання 12.08.2014р. представники сторін не з’явились.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез’явлення суд належним чином не повідомив, хоча суд в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України належним чином повідомляв відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань, шляхом надіслання рекомендованим листом з повідомленням копій ухвал на належну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, і яка відповідає даним залученого до матеріалів справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 29.07.2014р.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, спір розглянуто за наявними матеріалами.

Розглянувши товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення», м. Київ (далі по тексту – ТОВ «Покрівельні рішення»), до відповідача – приватного підприємства «Промтехкров», м. Буча Київської області (далі по тексту – ТОВ «Промтехкров»), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін у справі є укладений 20.02.2013р. між ТОВ «Покрівельні рішення» (продавець) та ПП «Промтехкров» (покупець) Договір купівлі-продажу № 62-КФ (далі – Договір), згідно якого продавець зобов’язується передати покупцеві товар окремими партіями, за цінами, в асортименті і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його. Відповідно до умов Договору:

- Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця (пункт 3.3 Договору);

- Розрахунки за відвантажений товар здійснюються в національній валюті шляхом перерахування 100% вартості партії протягом 14 календарних днів з моменту передання товару (п. 4.1 Договору);

- У разі порушення покупцем строку платежу покупець зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожен день прострочення оплати (п. 7.4 Договору);

- Якщо прострочення оплати триває більше ніж 3 дні, покупець на вимогу продавця додатково сплачує штраф у розмірі 30% від вартості отриманого, але не оплаченого товару (п. 7.5 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, позивач поставив за накладною від 31.10.2013р. № 1575188 товар на суму 5468,40 грн., а відповідач прийняв без зауважень даний товар за довіреністю від 31.10.2013р. № 29 (копії накладної та довіреності залучені до матеріалів справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні 29.07.2014р.)

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 4.1 Договору сторони встановили строк оплати протягом 14 календарних днів з дня поставки.

Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як твердить позивач, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

За таких обставин кінцевий строк оплати за накладною від 31.10.2013р. № 1575188 сплив 14.11.2013р. і з 15.11.2013р. настало прострочення боржника.

27.02.2014р. за накладною на повернення № 21 відповідач повернув, а позивач прийняв повернення товару на суму 261, 75 грн.

За таких обставин, сума основного боргу відповідача перед позивачем, строк оплати якої настав, складає 5468,40 грн. – 261,75 грн. = 5206,65 грн. Позивач заявив до стягнення суму основного боргу 5206,50 грн., суд приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі 5206,50 грн.

У зв’язку із простроченням боржником основного грошового зобов’язання позивач заявляє про стягнення 364,01 грн. пені за період 15.11.2013р. – 15.05.2014р. та штрафу в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару в сумі 1561,95 грн. Щодо вказаних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. За таких обставин і пеня і штраф є формами неустойки.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пунктів 7.4 та 7.5 Договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати, а у випадку якщо прострочення оплати триває більше ніж 3 дні, покупець на вимогу продавця додатково сплачує штраф в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.

Законом не заборонено застосовувати штраф і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз – у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. (пункт 2.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань».

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися 15.11.2013р. та припинитися 15.05.2014р., тобто через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку поставки.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

підстава

Кінцевий строк оплати

Фактично сплачено/по-вернуто товару, грн.

Основний борг, грн.

Період прострочення

Пеня, грн.

Штраф 30%, грн.

накладна від 31.10.2013р. на суму 5468,40 грн.

14.11.2013

5468,40

104 дні (15.11.13 – 26.02.14)

202,56

накладна від 27.02.14 № 21 на суму 261,75 грн.

261,75

5206,65

78 днів (27.02 – 15.05.14)

171,18

всього

5206,65

373,74

1561,99

судом встановлено, що с відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня в сумі 373,74 грн. та штраф в сумі 1561,99 грн. Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 364,01 грн. та штраф в сумі 1561,95 грн., суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

Крім того, у зв’язку із простроченням грошового зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 95,85 грн. за період з 15.11.2013р. по 26.06.2014р. та інфляційні втрати в сумі 585,03 грн. за період з листопада 2013р. по травень 2014р. Щодо зазначених вимог суд зазначає таке.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

підстава

Кінцевий строк оплати

Фактично сплачено/по-вернуто товару, грн.

Основний борг, грн.

Період прострочення

3% річних, грн.

Інфляційні (з листопада 2013р. по травень 2014р.).

накладна від 31.10.13 на суму 5468,40 грн.

14.11.2013

5468,40

104 дні (15.11.13 – 26.02.14)

46,74

82,03

накладна від 27.02.14 № 21 на суму 261,75 грн.

261,75

5206,65

120 днів (27.02 – 26.06.14)

51,35

557,11

всього

5206,65

98,09

639,14

судом встановлено, що за заявлений період відповідача на користь позивача підлягає стягненню 98,09 грн. процентів річних та 639,14 грн. інфляційних втрат. Позивачем заявлено до стягнення проценти річних в сумі 95,85 грн. та інфляційні втрати в сумі 585,03 грн., суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в заявлених сумах.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню повністю. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача – приватного підприємства «Промтехкров» на користь позивача – товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» заборгованості в розмірі 7813,34 грн., в тому числі 5206,50 грн. основного боргу, 364,01 грн. пені, 95,85 грн. 3% річних, 585,03 грн. інфляційних втрат, 1561,95 грн. грн. штрафу.

У зв’язку із задоволенням позову суд на підставі ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 11, 16, 253, 254, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст.ст. 547, 549, частиною 1 ст. 612, ст.ст. 627, 629, частиною 1 ст. 625, ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. 179, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» приватного підприємства «Промтехкров» задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Промтехкров» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Заводська, буд. 1-А, ідентифікаційний код 25655943)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Покрівельні рішення» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7-А, ідентифікаційний код 32769312)

5206,50 грн. (п’ять тисяч двісті шість гривень п’ятдесят копійок) основного боргу,

364,01 грн. (триста шістдесят чотири гривні одну копійку) пені,

95,85 грн. (дев’яносто п’ять гривень вісімдесят п’ять копійок) 3% річних,

585,03 грн. (п’ятсот вісімдесят п’ять гривень три копійки) інфляційних втрат,

1561,95 грн. (одну тисячу п’ятсот шістдесят одну гривню дев’яносто п’ять копійок) штрафу;

1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 14.08.2014р.