Рішення № 40137781, 11.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2805/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еталон";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТІРА-АГРО";

Про стягнення 535 353,26грн.

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Кушнір Б.В. - довіреність від 25.07.14р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-Еталон" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТІРА-АГРО" про стягнення заборгованості у розмірі 536 928,42 грн., яка складається з суми основного боргу 444 457,04грн., індексу інфляції 46 097,47грн., пені 33 535,98грн. та 3% річних 12 847,93грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.07.2014р. порушено провадження у справі № 916/2805/14.

11.08.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 535 353,26грн., яка складається з суми основного боргу 444 457,04грн., індексу інфляції 46 097,47грн., пені 31 950,82грн. та 3% річних 12 847,93грн.

У судовому засіданні 11.08.2014р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

22.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Еталон" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТІРА-АГРО" (Покупець) було укладено договір поставки №22/11-13, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити у власність покупця - товар, перелік кількість, вартість та строки поставки якого визначається в специфікаціях, які додатково узгоджуються і підписуються сторонами на кожну партію товару, та які є невідємними частинами (додатками) цього договору, а покупець зобовязується прийняти та вчасно оплатити за поставлений товар.

Позивач поставив, а відповідач прийняв плодоовочеву продукцію, а саме як бука та груші згідно наступних видаткових накладних: накладна від 22.11.2013р. № РН -00574 на суму 14 580грн.; накладна від 28.11.2013р. № РН -00594 на суму 136 331,25грн.; накладна від 28.11.2013р. № РН -00606 на суму 10 403грн.; накладна від 30.11.2013р. № РН -00615 на суму 88 305грн.; накладна від 30.11.2013р. № РН -00616 на суму 6462,63грн.; накладна від 03.12.2013р. № РН -00641 на суму 26 267,92грн.; накладна від 03.12.2013р. № РН -00642 на суму 2166,50грн.; накладна від 06.12.2013р. № РН -00677 на суму 36 958,18грн.; накладна від 06.12.2013р. № РН -00678 на суму 2696,40грн.; накладна від 07.12.2013р. № РН -00679 на суму 82 201,26грн.; накладна від 07.12.2013р. № РН -00680 на суму 5839,51грн.; накладна від 12.12.2013р. № РН -00706 на суму 25 747,50грн.; накладна від 12.12.2013р. № РН -00707 на суму 531,31грн.; накладна від 16.12.2013р. № РН -00715 на суму 6109,22грн.; накладна від 16.12.2013р. № РН -00716 на суму 84 270,50грн.; накладна від 16.12.2013р. № РН -00717 на суму 8228,70грн.; накладна від 24.12.2013р. № РН -00733 на суму 45 675грн.; накладна від 24.12.2013р. № РН -00740 на суму 3144,64грн.; накладна від 18.01.2014р. № РН -0000028 на суму 79 666грн.; накладна від 18.01.2014р. № РН -0000029 на суму 49 996,50грн.; накладна від 29.01.2014р. № РН -0000076 на суму 38 330,50грн.; накладна від 29.01.2014р. № РН -0000077 на суму 55 360,50грн.; накладна від 04.02.2014р. № РН -0000108 на суму 126 761,40грн.; накладна від 04.02.2014р. № РН -0000109 на суму 443,45грн.; накладна від 08.02.2014р. № РН -0000133 на суму 90 194,50грн.; накладна від 08.02.2014р. № РН -0000134 на суму 118 648,60грн. Всього на загальну суму 1 145 319,97грн.

Згідно з п. 3.1 договору №22/11-13 від 22.11.2013р., оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем на рахунок постачальник 100% попередньої оплати вартості товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату попередньо замовленого покупцем товару.

Відповідач в порушення умов договору №22/11-13 від 22.11.2013р. провів розрахунки з позивачем частково на суму 700 862,93грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 444 457,04грн.

Відповідно до п. 5.1. договору №22/11-13 від 22.11.2013р., у випадку несвоєчасної оплати замовленого товару покупець сплачує продавцю пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором №22/11-13 від 22.11.2013р. обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 536 928,42 грн., яка складається з суми основного боргу 444 457,04грн., індексу інфляції 46 097,47грн., пені 33 535,98грн. та 3% річних 12 847,93грн.

11.08.2014р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 535 353,26грн., яка складається з суми основного боргу 444 457,04грн., індексу інфляції 46 097,47грн., пені 31 950,82грн. та 3% річних 12 847,93грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-Еталон" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТІРА-АГРО" (Покупець) було укладено договір поставки №22/11-13, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити у власність покупця - товар, перелік кількість, вартість та строки поставки якого визначається в специфікаціях, які додатково узгоджуються і підписуються сторонами на кожну партію товару, та які є невідємними частинами (додатками) цього договору, а покупець зобовязується прийняти та вчасно оплатити за поставлений товар.

Позивач поставив, а відповідач прийняв плодоовочеву продукцію, а саме як бука та груші згідно наступних видаткових накладних: накладна від 22.11.2013р. № РН -00574 на суму 14 580грн.; накладна від 28.11.2013р. № РН -00594 на суму 136 331,25грн.; накладна від 28.11.2013р. № РН -00606 на суму 10 403грн.; накладна від 30.11.2013р. № РН -00615 на суму 88 305грн.; накладна від 30.11.2013р. № РН -00616 на суму 6462,63грн.; накладна від 03.12.2013р. № РН -00641 на суму 26 267,92грн.; накладна від 03.12.2013р. № РН -00642 на суму 2166,50грн.; накладна від 06.12.2013р. № РН -00677 на суму 36 958,18грн.; накладна від 06.12.2013р. № РН -00678 на суму 2696,40грн.; накладна від 07.12.2013р. № РН -00679 на суму 82 201,26грн.; накладна від 07.12.2013р. № РН -00680 на суму 5839,51грн.; накладна від 12.12.2013р. № РН -00706 на суму 25 747,50грн.; накладна від 12.12.2013р. № РН -00707 на суму 531,31грн.; накладна від 16.12.2013р. № РН -00715 на суму 6109,22грн.; накладна від 16.12.2013р. № РН -00716 на суму 84 270,50грн.; накладна від 16.12.2013р. № РН -00717 на суму 8228,70грн.; накладна від 24.12.2013р. № РН -00733 на суму 45 675грн.; накладна від 24.12.2013р. № РН -00740 на суму 3144,64грн.; накладна від 18.01.2014р. № РН -0000028 на суму 79 666грн.; накладна від 18.01.2014р. № РН -0000029 на суму 49 996,50грн.; накладна від 29.01.2014р. № РН -0000076 на суму 38 330,50грн.; накладна від 29.01.2014р. № РН -0000077 на суму 55 360,50грн.; накладна від 04.02.2014р. № РН -0000108 на суму 126 761,40грн.; накладна від 04.02.2014р. № РН -0000109 на суму 443,45грн.; накладна від 08.02.2014р. № РН -0000133 на суму 90 194,50грн.; накладна від 08.02.2014р. № РН -0000134 на суму 118 648,60грн. Всього на загальну суму 1 145 319,97грн.

Згідно з п. 3.1 договору №22/11-13 від 22.11.2013р., оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем на рахунок постачальник 100% попередньої оплати вартості товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату попередньо замовленого покупцем товару.

Відповідач в порушення умов договору №22/11-13 від 22.11.2013р. провів розрахунки з позивачем частково на суму 700 862,93грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 444 457,04грн.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п. 5.1. договору №22/11-13 від 22.11.2013р., у випадку несвоєчасної оплати замовленого товару покупець сплачує продавцю пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає у розмірі 535 353,26грн., яка складається з суми основного боргу 444 457,04грн., індексу інфляції 46 097,47грн., пені 31 950,82грн. та 3% річних 12 847,93грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТІРА-АГРО" (67734, Одеська обл, Білгород - Дністровський район, с. Красна Коса, пров. Маяковського, буд. 8, код ЄДРПОУ 34890149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Еталон" (23332, Вінницька обл, Тиврівський район, с. Тростянець, вул Жовтнева,60, код ЄДРПОУ 34020957, п/р №26007175694 в ПАТ АБ «Укргазбанк» у м. Київ, МФО 320478) - заборгованість у розмірі 535 353,26грн., яка складається з суми основного боргу 444 457,04грн., індексу інфляції 46 097,47грн., пені 31 950,82грн. та 3% річних 12 847,93грн.; 10 733,77грн. суму судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.08.2014р.

Суддя Оборотова О.Ю.