Вирок № 40137480, 14.08.2014, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/624/14-к

Провадження № 1-кп/630/70/2014

В И Р О К

Іменем України

14 серпня 2014 року м. Люботин Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Дем'яненко І.В.,

за участю:

секретаря Тимошенко К.О.,

прокурора Хірного В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників - адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження №12014220680000389 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Микільське, Полтавського району, Полтавської області, громадянина України, українця, що має повну загальну середню освіту, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого порядку ст. 89 КК України, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, що має повну загальну середню освіту, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, непрацюючого, раніше судимого за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29 лютого 2008 року за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 07 серпня 2008 року за ч.3 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнився 31 травня 2012 року з ВК № 64 по відбуттю строку покарання, який мешкав за адресою:АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, здійснив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням до сховища, за таких обставин.

ОСОБА_2 здійснив повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням до сховища, за таких обставин.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 11 березня 2014 року, близько 21.00 год., діючи спільно за попередньою домовленістю, реалізуючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме деталей верхньої будови колії , діючи з корисливих мотивів, на автомобілі BMW -520, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 прибули до охоронюваної території ВП «Люботинська КМС №213» ДП «Південна залізниця». Проїхавши вздовж паркану, яким огороджена територія підприємства, та яка в нічний час освітлюється за допомогою ліхтарів, встановлених на стовпах, переконались, що поблизу них нікого немає. Після чого, залишили свій автомобіль на освітленій частині вул. Раднаркомівської в м. Люботин, та маючи намір на таємне викрадення чужого майна, у вигляді деталей верхньої будови колії, прийшли ближче до воріт, які виходять на вул. Раднаркомівську в м. Люботин, перелізли через паркан, пройшли на охоронювану територію ВП «Люботинська КМС №213» ДП «Південна залізниця», де знайшли металеві піддони, в яких зберігалися старогодні підкладки марки КБ -50, а в ямі, накритої залізобетонними плитами, зберігалися нові комплекти стикових накладок для рейок марки Р-65 із склопластику, та перенесли до вищезазначених воріт викрадені ними деталі верхньої будови колії.

Через деякий час, викрадені ними деталі верхньої будови колії, ОСОБА_2 передав через ворота на вул. Раднаркомівській в м. Люботин ОСОБА_1 та направився до автомобіля, залишеного неподалік, на якому під'їхав ближче до воріт підприємства.

Залишивши автомобіль на вказаному місці, ОСОБА_2 попрямував до воріт підприємства, де на нього чекав ОСОБА_1 Там ОСОБА_2 знову переліз через паркан на охоронювану територію ВП «Люботинська КМС №213» ДП «Південна залізниця», щоб перебуваючи там передавати через ворота та попід ними ОСОБА_1, який переліз через ворота на вул. Раднаркомівській в м. Люботин, викрадені ними металеві вироби, які ОСОБА_1 почав переносити до автомобіля. Коли викрадене майно було за огорожею підприємства, ОСОБА_2 приєднався до ОСОБА_1 і вони вдвох почали розпоряджатися викраденим на власний розсуд, а саме, вантажити викрадене майно до автомобіля, маючи намір зникнути з викраденим з місця скоєння злочину.

Робітники міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, 12 березня 2014 року близько 00.30 год. поблизу охоронюваної території ВП «Люботинська КМС №213» ДП «Південна залізниця», розташованого за адресою м. Люботин, вул. Раднаркомівська, були виявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які розпоряджалися викраденим майном на власний розсуд, а саме завантажили до салону автомобіля марки BMW -520, д.н. НОМЕР_1 деталі верхньої будови колії у вигляді: 16 старогідних підкладок марки КБ- 50, вартістю 1760, 64 грн., чотирьох комплектів стикових накладок для рейок марки Р-65 із склопластику, вартістю 5704, 08 грн.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в сховище.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в сховище.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, визнали повністю, щиро розкаялися у скоєному. Причину скоєння злочину пояснили, як брак коштів через відсутність постійної роботи. Заподіяна шкода потерпілому відшкодована.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачені правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_1, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням в сховище, а також ОСОБА_2 - в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в сховище, мало місце. Зазначене діяння містить склад кримінального злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 винні у вчиненні цього кримінального злочину, і підлягають покаранню за його вчинення.

При призначенні обвинуваченим покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як особа, ОСОБА_1 раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Вивченням особистості ОСОБА_2 встановлено, що він має дві незняті непогашені судимості, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Повне визнання вини у вчиненні кримінального злочину, щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає.

Повне визнання вини у вчиненні кримінального злочину, щире каяття обвинуваченого, сприяння розкриттю злочину, перебування на утриманні малолітнього сина є обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд вбачає рецидив злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст. ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими ОСОБА_2 злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про осіб, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинувачених.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_2, ОСОБА_1 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, для виправлення обвинувачених їм необхідно обрати покарання, пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані їх дії.

Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин, який не пов'язаний з загрозою життю і здоров'ю громадян, не представляє інших загроз соціальній безпеці, виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Тому, з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції ч.3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України.

Тому суд , відповідно до ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, тобто, якщо він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи за місцем проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.185 КК України, що буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження здійснення ним нових злочинів, оскільки після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений на шлях виправлення не став, продовжує антисоціальну, протизаконну поведінку.

Однак, все вищевикладене в сукупності призводить суд до переконання, що виправлення ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі ст. 72 КК України термін відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання - з 23 червня 2014 року.

Керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання строком 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту засудженому ОСОБА_1 залишити до набрання вироком чинності.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання строком на 3 роки позбавлення волі.

Термін відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту затримання - 23 червня 2014 року.

Процесуальні витрати в сумі 245 (двісті сорок п'ять) гривень 70 копійок за виконання товарознавчої експертизи № 123 від 12 травня 2014 року стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Микільське, Полтавської області, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3,на користь Держави (р/р 31115115700006; код бюджетної класифікації 24060300, одержувач УДКС в Ленінському районі м. Харкова в Харківській області, код одержувача 37999696, банк одержувача: ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011).

Речові докази по справі, вказаний на а.с. 84-85 (16 старогідних підкладок марки Р-65 б/в та чотири нових комплекти склопластикових накладок в коробках) передані на зберігання під розписку представнику потерпілого ОСОБА_8 вважати повернутими власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя І. В. Дем`яненко