Ухвала суду № 40137476, 14.08.2014, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1838/14-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2014 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Зубар Н.Б.,

суддів Домарєвої Н.В., Вострікової Л.В.,

прокурора Кіракосяна Т.А.,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

захисників обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

потерпілого ОСОБА_11, ОСОБА_12,

представника потерпілої ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська кримінальне провадження № 12013120200000172

за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, - за ч.3 ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, - за ч.3 ст.185, ч.1 ст.309 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, - за ч.3 ст.185, ч.3 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, - за ч.3 ст.187, ч.2 ст.263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, - строку тримання під вартою на два місяці - обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема тим, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілих, а також продовжити злочинну діяльність. Таке клопотання прокурора повністю підтримали й присутні потерпілі та представник потерпілої.

Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків наявними в провадженні доказами та неврахування в клопотаннях прокурора даних про особи обвинувачених.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили суд змінити їм запобіжний захід на домашній арешт, обвинувачений ОСОБА_2 - на особисте зобов'язання, обвинувачений ОСОБА_3 взагалі заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 просив суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено ризики, передбачені ст..177 КПК України, натомість як обрання домашнього арешту відносно його підзахисного виключить можливість його впливу на свідків та потерпілих.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 просила змінити своєму підзахисному запобіжний захід на особисте зобов'язання, мотивуючи це відсутністю судимостей та позитивною характеристикою підзахисного, необхідністю врахування стану здоров'я обвинуваченого, а також неналежністю та недопустимістю доказів, які враховувалися слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу, а також через психологічний тиск, який чинився на її клієнта під час досудового розслідування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 просив змінити своєму підзахисному запобіжний захід на особисте зобов'язання, обґрунтовуючи це недоведеністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також тим, що його підзахисний має родину, двоє дітей, один із яких хворіє, позитивну характеристику, місце проживання, міцні соціальні зв'язки. Також вказував на те, що неналежність та недопустимість доказів, які враховувалися слідчим суддею при продовженні дії запобіжного заходу, а також через психологічний тиск, який чинився на його підзахисного під час досудового розслідування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначивши, що прокурором не доведено продовження існування тих ризиків, які існували під час досудового розслідування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив змінити своєму підзахисному запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи це ти, що ОСОБА_5 хворіє, має сім'ю та постійне місце проживання.

В силу положень ч.4 ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд враховує ту обставину, що злочини, у вчиненні яких вони обвинувачуються - належать до тяжких та особливо тяжких злочинів, прокурор, потерпілі та представник потерпілої наполягають на продовженні дії запобіжного заходу, посилаючись на те, що обвинувачені намагатимуться впливати на свідків та потерпілих.

Пункт 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років. Обвинуваченим же пред'явлено обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України та ч.3 ст.187 КК України, які відповідно передбачають максимальне покарання 6 та 12 років позбавлення волі.

На даний час судове засідання за даним кримінальним провадженням не можливо закінчити з причин незалежних від суду, не допитані всі обвинувачені, потерпілі, свідки, не дослідженні матеріали кримінального провадження.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачені мають місце проживання, міцні соціальні зв'язки, характеризується позитивно не мають вирішального значення, оскільки у відповідності до ст.178 КПК України дані про особу обвинуваченого підлягають врахуванню у сукупності з іншими обставинами. Стан здоров'я обвинувачених не перешкоджає перебуванню їх у місці попереднього ув'язнення.

Також не можуть бути враховані посилання сторони захисту на неналежність та недопустимість доказів, якими були підтверджені ризики передбачені ст.177 КПК України під час обрання запобіжного заходу під час досудового слідства, оскільки ці докази судом не досліджувалися і відповідна їх оцінка може бути надана лише після дослідження в судовому засіданні з дотриманням вимого ст.89 КПК України. Щодо застосування до обвинувачених незаконних методів досудового слідства - то сторона захисту не надала суду жодних доказів на підтвердження таких фактів.

Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, та враховує, що загальні положення щодо розумних строків у таких випадках викладено у п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно з яким «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинувачених на більш м'який.

За таких обставин, колегія суддів, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, існують підстави для задоволення клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою обвинувачених за даним кримінальним провадженням строком на два місяці, а саме до 25 жовтня 2014 року, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, що передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та їх належну поведінку.

Керуючись ст.ст.331, 369-372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, - строк тримання під вартою до 25 жовтня 2014 року в СІЗО м.Миколаєва.

У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5,- відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) Н.Б.Зубар

Судді (підпис) Л.В.Вострікова

(підпис) Н.В.Домарєва

Згідно оригіналу:

Суддя: