Постанова № 40136922, 23.07.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року (11 год. 10 хв.)Справа № 808/4273/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лазаренка М.С.,

при секретарі судового засідання Ємельяновій А.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Краско Ю.М.,

від відповідача: Лактіонова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН»

до: Запорізької митниці Міндоходів,

про: визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митних декларацій та визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (далі - ТОВ «КЛІОН», позивач) до Запорізької митниці Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- визнати протиправним та скасувати Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000199/2 від 05.06.2014;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00362 від 05.06.2014 Запорізької митниці Міндоходів;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Запорізької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000212/2 від 13.06.2014;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00377 від 13.06.2014 Запорізької митниці Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, з підстав викладених у письмових запереченнях, вважаючи оскаржуване рішення, картку законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм митного законодавства України, за результатами аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення товарів, зазначивши, що позивачем не було надано усіх витребуваних митницею документів, що призвело до відсутності підстав для оформлення товару за першим методом. Відтак вважає оспорювані дії, картки та рішення, прийняті митницею законними, а тому просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

В судовому засіданні 23.07.2014, на підставі статті 160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та АО «Каякс Фишекспорт», Естонія (Постачальник) укладено Контракт № 80S/2013К від 11.10.2013 на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно даного Контракту позивачем на митну територію України був ввезений вантаж - салака морожена 10-16 см. (далі - товар) у кількості двох партій.

Перша партія товару - згідно рахунку постачальника № 211 від 30.04.2014 товар постачався в кількості 19800 кг за ціною 0,36 євро за кг, на загальну суму 7128 евро, на умовах FCA м. Пярну, Естонія.

Для здійснення митного оформлення першої партії товару 03.06.2014 позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/013159, довідковий № 2709 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 124201,32 гривень (тобто 6,27 грн або 0,39 евро за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 МК України включає вартість товару згідно рахунків - 115201,32 грн. (7128 євро х 16,161801 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 9000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД №112050000/2014/013159 позивачем подано до митного органу:

- контракт № 80S/2013K від 11.10.2013;

- рахунок №211 від 30.04.2014;

- Калькуляція продавця від 29.04.2014.;

- Лист постачальника від 30.05.2014 з поясненнями щодо собівартості товару;

- прайс-лист від 30.04.2014;

- лист постачальника від 29.05.2014 з поясненнями до прайс-листа;

- міжнародна товарно-транспортна накладна № 363677 від 06.05.2014;

- довідка експедитора про транспортні витрати від 06.05.2014 № 63;

- фінансова довідка від 08.05.2014 № 06/02-846;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 22.05.2014 №366;

- лист постачальника від 14.05.2014 про відстрочення платежу;

- експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 Запорізької торгово-промислової палати;

- дублікат ветеринарного свідоцтва від 08.05.2014 серії ГРД-00 № 137972;

- сертифікат відповідності №UA1.028.Х002028-14 від 13.03.2014;

- ветеринарний (санітарний) сертифікат №АА 055872 від 06.05.2014;

- сертифікат походження № EE 222611 від 06.05.2014;

- якісне посвідчення № 0506/02 від 06.05.2014;

- експортна декларація № 14ЕЕ3300ЕЕ71134348 від 06.05.2014;

- відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів від 03.06.2014;

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 16.11.2012.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: відповідно пункту 5 контракту від 11.10.2013 № 808/2013К умови оплати зазначаються в інвойсі для кожної партії товару окремо, в інвойсі від 30.04.2014 № 211 вказано умови оплати - відстрочення платежу 15 днів з дати інвойсу; пунктом 2.2 контракту від 11.10.2013 № 808/201 ЗК передбачено, що строк поставки товару зазначається в інвойсі, натомість в рахунку-фактурі від 30.04.2014 № 211 дані відомості відсутні.

Позивачем надано лист від 14.05.14 б/н про те що контрагент дає згоду на продовження терміну відстрочення платежу, натомість зміни чи доповнення стосовно змін в умовах оплати до зовнішньоекономічного договору від 11.10.2013 № 808/201 ЗК-відсутні.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, відповідачем 03.06.2014 направлено електронне повідомлення декларанту, у якому декларанта було повідомлено про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

Так, 06.06.2014 позивачем на виконання вимог митного органу, додатково було надано:

- лист Запорізької торгово-промислової палати б/н від 05.06.2014;

- листи АО «Каякс Фишекспорт» б/н від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника, від 03.06.2014 пояснення щодо подовження строку відстрочення та лист від 03.06.2014 про узгодження терміну відвантаження товару.

Також, судом встановлено, що 05 червня 2014 року відповідач надав консультацію позивачу про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, а інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застососувати неможливо, так як у позивача немає необхідної для цих методів інформації. А тому, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 долларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000199/2 від 05.06.2014. Так, на підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2014/00362 від 05.06.2014.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим частиною третьою статті 52 Митного кодексу України та оформив 05.06.2014 нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/013389, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 15620,19 грн.), про що вказано у графі 47 ВМД.

Не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Друга партія товару - згідно рахунків постачальника № 224 та № 225 від 12.05.2014 товар постачався в кількості 39600 кг за ціною 0,36 евро за кг, на загальну суму 14256 евро, на умовах FCA м. Пярну, Естоні.

Для здійснення митного оформлення другої партії товару 11.06.2014 позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці Міндоходів було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2014/013722, довідковий № 2794 (згідно графи 7 ВМД), відповідно до якої була заявлена митна вартість товарів у розмірі 246983,17 гривень (тобто 6,24 грн або 0,39 евро за 1 кг).

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Заявлена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 МК України включає вартість товару згідно рахунків - 228983,17 грн. (14256 євро х 16,062231 курс) та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України - 18000,00 грн., інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом з ВМД №112050000/2014/013722 позивачем подано до митного органу:

- контракт № 80S/2013K від 11.10.2013;

- рахунки № 224 та № 225 від 12.05.2014;

- калькуляція продавця від 12.05.2014;

- лист постачальника від 30.05.2014 з поясненнями щодо собівартості товару;

- прайс-лист від 12.05.2014;

- лист постачальника від 30.05.2014 з поясненнями до прайс-листа;

- міжнародні товарно-транспортні накладні № 0692325 від 21.05.2014 та № 0700244 від 22.05.2014;

- довідки експедиторів про транспортні витрати від 22.05.2014;

- фінансові довідки від 26.05.2014 № 06/02-963 та № 06/02-964;

- договір № Т 01-12/10 від 01.12.2010 міжнародного транспортного експедирування з TOB «CM Транс» з додатковою угодою від 17.12.2012;

- договір № Е1-1301 від 01.03.2010 міжнародного транспортного експедирування з ФОП ОСОБА_3 з додатковою угодою від 17.12.2012:

- договір № 53 від 24.04.2009 між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4;

- договір № 3629 від 14.06.2011 між TOB «CM Транс» та ФОП ОСОБА_5;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах від 05.06.2014 № 409;

- експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 Запорізької торгово-промислової палати;

- лист Запорізької торгово-промислової палати б/н від 05.06.2014;

- дублікати ветеринарних свідоцтв від 30.05.2014 серії ГРД-00 № 138242 та № 138243;

- сертифікат відповідності №UA1.028.Х002028-14 від 13.03.2014;

- ветеринарні (санітарні) сертифікати №АА 055902 від 21.05.2014 та № АА 055910 від 22.05.2014;

- сертифікати походження № ЕЕ 222712 від 21.05.2014 та № ЕЕ 222725 від 22.05.2014;

- якісні посвідчення № 0521/01 від 21.05.2014 та № 0522/01 від 22.05.2014;

- експортні декларації № 14ЕЕ3300ЕЕ71277451 від 21.05.2014 та № 14EE3300EE71289000 від 22.05.2014;

- картка обліку особи, яка здійснює, операції з товарами від 16.11.2012.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару та містять розбіжності, а саме: у транспортній довідці від 22.05.2014 б/н інша дата договору на експедирування у довідці 01.10.2010 договір Т 01-12/10 від 01.12.2010; у транспортній довідці б/н від 22.05.14 зазначений маршрут Клайпеда (Литва) - п/п Новий Ярилович, але згідно інших товаросупровідних документів маршрут Пярну (Естонія) - п/п Новий Ярилович; у платіжному дорученні №409 від 05.06.14 інший індекс та вулиця ніж у інших товаросупровідних документах та контракту 80S/2013K від 11.10.2013; наданий до митного оформлення прайс-лист від 12.05.2014 б/н не містить повної інформації, а саме: згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити інформацію щодо умов продажу товару, зокрема: умови платежу, термін поставки, а також має містити число (дату), з якого зазначені ціни вводяться в дію умови поставки; висновок ТПП від 29.05.2014 №ОИ-244 не містить інформації щодо основних товарних характеристик оцінюваного товару, а саме: наявність або відсутність харчових добавок, що свідчить про не об'єктивний аналіз цін на товар.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, відповідачем 12.06.2014 направлено електронне повідомлення декларанту, у якому декларанта було повідомлено про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

Так, 13.06.2014 позивачем на виконання вимог митного органу, додатково було надано:

- лист АО «Каякс Фишекспорт» б/н від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника;

- листи експедиторів від 12.06.2014 б/н та № 1 з виправленнями помилок у раніше наданих довідках про транспортні витрати;

- лист № 06-1120 від 12.06.2014 з поясненнями щодо платіжного доручення.

Також, судом встановлено, що 13 червня 2014 року відповідач надав консультацію позивачу про те, що наданих документів недостатньо для підтвердження митної вартості товару, а інші методи визначення митної вартості, окрім резервного, застососувати неможливо, так як у позивача немає необхідної для цих методів інформації. А тому, відповідач використав наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 0,86 долларів США за 1 кг товару, про що відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000212/2 від 13.06.2014. Так, на підставі цього рішення відповідач оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 112050000/2014/00377 від 13.06.2014.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням відповідача, але з метою випуску у вільний обіг швидкопсувних товарів скористався правом наданим частиною третьою статті 52 Митного кодексу України та оформив 13.06.2014 нову ВМД по формі МД-2 №112050000/2014/014011, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 29412,01 грн.), про що вказано у графі 47 ВМД.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, оскаржив їх у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Так, частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались наступні додаткові документи:

- при встановленні митної вартості на першу партію товару: лист Запорізької торгово-промислової палати б/н від 05.06.2014; листи АО «Каякс Фишекспорт» б/н від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника, від 03.06.2014 пояснення щодо подовження строку відстрочення та лист від 03.06.2014 про узгодження терміну відвантаження товару;

- при встановленні митної вартості на другу партію товару: лист АО «Каякс Фишекспорт» б/н від 29.05.2014 про відсутність у постачальника каталогів продукції та про склад бухгалтерської документації постачальника; листи експедиторів від 12.06.2014 б/н та № 1 з виправленнями помилок у раніше наданих довідках про транспортні витрати; лист № 06-1120 від 12.06.2014 з поясненнями щодо платіжного доручення.

Проте, митний орган дійшов висновку, що надані на запит позивачем додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно із статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно вимог частини четвертої статті 57 Митного кодексу України було проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 64 цього Кодексу. Під час консультацій митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведених консультацій узгоджені та прийняті рішення про визначення митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) - 2ґ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Так, 05.06.2014 та 13.06.2014 відповідачем прийняті рішення про визначення митної вартості за другорядним методом визначення митної вартості 2ґ - резервним № 112050000/2014/000199/2 від 05.06.2014 та № 112050000/2014/000212/2 від 13.06.2014 відповідно. Враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України використана наявна в органі Міністерства доходів і зборів України інформація щодо ідентичних товарів за методом 2ґ) (з розрахунку 0,86 дол. США за 1 кг товару (МД № 125110007/2014/203488 від 29.04.2014, МД № 125110007/2014/203487 від 29.04.2014).

В оформленні митної декларації на першу партію товару №112050000/2014/013159 від 03.06.2014 було відмовлено, складено картку відмови №112050000/2014/00362 від 05.06.2014, товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2014/013389 від 05.06.2014 під гарантію відповідно до розділу X МКУ. В оформленні митної декларації на другу партію товару №112050000/2014/013722 від 11.06.2014 було відмовлено, складено картку відмови №112050000/2014/00377 від 13.06.2014. Товар випущено у вільний обіг за МД №112050000/2014/014011 від 13.06.2014 під гарантію відповідно до розділу X МКУ.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу з огляду на таке.

Щодо виявлених розбіжностей по першій партії товару слід зазначити наступне.

1. Відповідач зазначив, що наданий лист постачальника про подовження терміну відстрочення платежу не є належним документом адже зміни чи доповнення до контракту з цього питання відсутні. Як вбачається з пояснень позивача, після відвантаження товару сторони контракту домовились про більший термін відстрочення платежу, що ніяким чином не відобразилось на ціні товару. В підтвердження даного факту позивач надав лист постачальника від 14.05.2014 та від 03.06.2014, оскільки внести відповідні зміни в інвойси було вже неможливо, адже партія товару з усіма супровідними документами (в т.ч. інвойсами) вже була відправлена постачальником. Згідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний контракт укладається в простій письмовій формі і може бути визнаний недійсним в судовому порядку, якщо не відповідає вимогам законів України. Місцем укладення контракту з постачальником є м. Запоріжжя, Україна, тому згідно сатті 207 Цивільного кодексу України простою письмовою формою договору визнається як викладення змісту угоди в одному документі так і шляхом обміну листами, телеграмами навіть за допомогою технічних засобів зв'язку. Отже листи мають силу і повинні бути враховані відповідачем.

2. Відповідач зазначив, що «наданий рахунок не містить строку поставки товару». Позивач надав лист постачальника від 03.06.2014, який дає пояснення щодо строків відвантаження.

3. Відповідач запропонував надати: 1) виписку з бухгалтерської документації (позивачем було надано лист постачальника від 29.05.2014 з поясненнями щодо складу бухгалтерської документації); 2) каталоги виробника товару (позивачем наданий лист постачальника від 29.05.2014 про відсутність каталогів у виробника); 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (позивачем було надано разом з ВМД Експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 Запорізької торгово-промислової палати та додатково надано лист ТПП від 05.06.2014 з поясненнями до виданого висновка); 4) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта (інші документи відсутні).

Щодо виявлених розбіжностей по другій партії товару слід зазначити наступне.

1. Відповідач зазначив наступні розбіжності: у довідках експедиторів щодо вартості транспортних витрат вказані інша дата договору та невірний маршрут перевезення. Дані розбіжності були усунуті листами експедиторів від 12.06.2014 б/н та № 1 з виправленням помилок та наданням виправлених довідок.

2. Відповідач зазначив, що у платіжному дорученні вказаний інший індекс та вулиця ніж у контракті та інших товаросупровідних документах. Позивач надав відповідачу лист № 06-1120 від 12.06.2014 з поясненнями щодо помилки в платіжному дорученні.

3. Відповідач зазначив, що наданий до митного оформлення прайс-лист від 12.05.2014 б/н не містить повної інформації згідно загальноприйнятної світової практики. Не зважаючи на те, що такий документ як прайс-лист не має обов'язкової встановленої форми, позивач надав разом з ВМД лист постачальника від 30.05.2014, який дає пояснення щодо наданого прайс-листа.

4. Відповідач зазначив, що наданий висновок ТПП не містить інформації щодо основних характеристик товару. Позивач надав разом з ВМД лист ТПП від 05.06.2014, який дає пояснення щодо характеристик оцінюваного товару.

5. Відповідач запропонував надати: 1) виписку з бухгалтерської документації (позивачем було надано лист постачальника від 29.05.2014 з поясненнями щодо складу бухгалтерської документації); 2) каталоги виробника товару (позивачем наданий лист постачальника від 29.05.2014 про відсутність каталогів у виробника); 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (позивачем було надано разом з ВМД Експертний висновок № ОИ-244 від 29.05.2014 Запорізької торгово-промислової палати); 4) інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта (інші документи відсутні).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні основні документи, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Перелік наданих документів відображено в графі 18 оскаржуваних рішень, в картках відмови у митному оформленні та у графі 44 ВМД і відповідачем не заперечується.

Подані основні документи, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця.

Отже, у ході розгляду справи відповідач не спростував перед судом дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей. Відповідач не спростував фактурну вартість оцінюваних товарів і вартість транспортних витрат, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Також відповідач не довів суду наявність передбачених частинами третьою та четвертою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем основних документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з метою підтвердження заявленої ним митної вартості товару, подавалися митному органу відповідні обов'язкові та додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості імпортованих товарів, проте вони не були визнані відповідачем достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-244 від 29.05.2014, відповідно до якого: ринкова вартість салаки мороженої, країна походження Естонія, за період квітень-травень 2014 року, на умовах поставки FCA м. Пряну (Естонія), склала: мінімальна ціна 0,33 євро/кг та максимальна 0,43 євро/кг. Позивачем імпортувався товар - салака морожена, на умовах поставки FCA м. Пряну (Естонія) за ціною 0,39 євро/кг, що відповідає рівню цін на світовому ринку.

Таким чином, зроблені відповідачем у графі 33 оскаржуваних рішень записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей у кількісних і вартісних показниках оцінюваного товару та не доводять наявність визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Крім того, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 у справі № 21-262а12, який в силу частини першої статті 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні справ з подібних відносин.

Також відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду законність застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів № 112050000/2014/000199/2 від 05.06.2014, № 112050000/2014/000212/2 від 13.06.2014 та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00362 від 05.06.2014 та №112050000/2014/00377 від 13.06.2014, а відтак вони підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Аналіз статті 266 Митного кодексу України, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про визнання протиправними дій Запорізької митниці Міндоходів щодо відмови у застосуванні митної вартості товару, визначеної позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), фактично визначає митну вартість ввезеного товару чим підміняє митний орган. Зазначена позиція також висловлена у постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Таким чином, задоволення таких позовних вимог є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон».

Відповідно до частини третьої статті КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000199/2 від 05.06.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00362 від 05.06.2014, прийняті Запорізькою митницею Міндоходів.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2014/000212/2 від 13.06.2014 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2014/00377 від 13.06.2014, прийняті Запорізькою митницею Міндоходів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» (код за ЄДРПОУ 33134908) судовий збір в розмірі 1027 (тисяча двадцять сім) грн. 72 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко