Постанова № 40135468, 18.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 р. Справа № 804/1116/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області, в якому просить скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) № 138/ДПР-13 від 04.12.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем (рішення № 138/ДПР-13 від 04.12.2013 р.) було застосовано до нього як адвоката дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців за заявою ОСОБА_2, яке вважає незаконним, оскільки його було звинувачено в порушенні декларативних норм Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012, та ст. 31 зазначених Правил, відповідно до якої адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває у його провадженні, договорів майнового характеру, незважаючи та те, що між ним та заявником ОСОБА_2 не було відносин адвокат-клієнт.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав заперечення на адміністративний позов, згідно яких зазначив, що вказуючи на порушення позивачем ст. 31 Правил адвокатської етики Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області виходила з того, що між заявником ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1 існували договірні відносини щодо оренди приміщення. При цьому, при наявності цивільно-правового спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 виступав представником інтересів ОСОБА_4, використовував в якості свого робочого місця приміщення, яке в свій час надавав йому ОСОБА_2 та яке було предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Тобто, взаємовідносини між ОСОБА_1 та його клієнтом ОСОБА_4 стосувалися майнових прав ОСОБА_4 як сторони цивільно-правових відносин де представником іншої сторони виступав ОСОБА_2, а взаємовідносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стосувалися майнових прав ОСОБА_2, які були предметом спору з ОСОБА_4, інтереси якого захищав ОСОБА_1 У зв'язку з чим, відповідач вважає за можливе застосувати до позивача як адвоката норми ст. 31 Правил адвокатської етики, які регулюють етичні обмеження взаємовідносин адвоката щодо майнових угод.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) № 138/ДПР-13 від 04.12.2013 р. до ОСОБА_1 як адвоката було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

Дане рішення було прийнято за результатами засідання дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (протокол № 13) від 04.12.2013 р., в якому було розглянуто скаргу ОСОБА_2 від 09.10.2013 р. на предмет дотримання адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 законодавства про адвокатуру, зокрема Правил адвокатської етики. За зазначеною заявою ОСОБА_2 було складено довідку від 01.11.2013 р. адвокатом ОСОБА_6 на ім'я голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області Бондарю М.І., за якою запропоновано порушити дисциплінарну справу відносно адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Протоколом № 13 засідання дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 04.12.2013 р. було встановлено, що адвокатами ОСОБА_1 та ОСОБА_5 грубо порушені вимоги ст. 7 та ст. 12 Правил адвокатської етики і ці порушення встановлені заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 р., яким позовні вимоги позивача ОСОБА_2 задоволені, адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зобов'язано звільнити належні ОСОБА_2 на праві власності 3/5 частини житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

Крім того відповідно до Протоколу № 13 було встановлено, що в ході розгляду цивільної справи адвокатами грубо порушувались вимоги цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 7 Правил адвокатської етики у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.

Відповідно до ст. 12 Правил адвокатської етики всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу потрібно дотримуватись у всіх сферах діяльності адвоката: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат зобов'язаний виконувати законні рішення органів адвокатського самоврядування, прийняті в межах їх компетенції, що не виключає можливості критики останніх та їх оскарження у встановленому законом порядку. Критика діяльності, рішень, порядку формування, членів органів адвокатського самоврядування тощо не може бути спрямована на приниження авторитету адвокатури, адвокатської професії та статусу адвоката, бути вираженою у принизливій чи такій, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи формі, а також містити завідомо неправдиву інформацію або заклики до невиконання рішень органів адвокатського самоврядування. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження права особи на захист, професійних прав адвокатів, незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету, в тому числі щодо зовнішнього вигляду.

Суд встановив недоведеність висновків Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про порушення ОСОБА_1 ст. 7 та ст. 12 Правил адвокатської етики, оскільки в заочному рішенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 р. (за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні 3/5 частиною житлового будинку та стягнення моральної шкоди) відсутні висновки про порушення ОСОБА_1 зазначених статей Правил адвокатської етики, відсутні факти про порушення ОСОБА_1 вимог цивільно-процесуального законодавства.

Той факт, що ОСОБА_1 не з'являвся до суду під час розгляду зазначеної цивільної справи не є доведеним фактом умисного порушення ОСОБА_1 цивільно-процесуального законодавства.

Суд також зазначає, що станом на час прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме 04.12.2013 р. заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 р. не набрало законної сили, тому використання зазначеного рішення суду за вказаних обставин було передчасним та не може бути належним доказом порушення ОСОБА_1 ст. 7 та ст. 12 Правил адвокатської етики.

Заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 р. апеляційним судом Дніпропетровської області (рішення від 18.03.2014 р.) було скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, було стягнуто моральну шкоду. В решті рішення суду залишено без змін.

Відповідно до ст. 31 Правил адвокатської етики адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває в його провадженні, договорів майнового характеру, окрім договорів про засоби забезпечення зобов'язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення.

Суд встановив недоведеність висновків Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про порушення ОСОБА_1 ст. 31 Правил адвокатської етики, відповідно до якої адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває у його провадженні, договорів майнового характеру, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладалися угоди про надання ОСОБА_1 адвокатських послуг та відповідачем протилежне доведено не було.

Відтак висновки відповідача про те, що користування ОСОБА_1 приміщенням, що належить ОСОБА_2 одночасно з наданням адвокатських послуг іншій особі (ОСОБА_4) в справі, предметом спору якої є зазначене приміщення, вказує на порушенням ст. 31 Правил адвокатської етики, є помилковими, оскільки ст. 31 Правил адвокатської етики не допускає множинного тлумачення.

Крім того, суд зазначає, що висновків про порушення ОСОБА_1 ст. 31 Правил адвокатської етики немає ані в Протоколі № 13 засідання дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 04.12.2013 р., ані в заочному рішенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2013 р.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх частково в частині скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) № 138/ДПР-13 від 04.12.2013 р., що стосується застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців за заявою ОСОБА_2

В задоволенні позовних вимог в частині скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) № 138/ДПР-13 від 04.12.2013 р., що стосується застосування дисциплінарного стягнення до адвоката ОСОБА_5, суд відмовляє, оскільки це стосується прав особи, яка не є стороною в даній справі.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

В розрізі вказаних норм суд встановив, що спосіб захисту, який пропонує позивач, є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів, а тому суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та додатково визнає протиправними рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) № 138/ДПР-13 від 04.12.2013 р. в частині, що стосується застосування до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 місяців.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікайіно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області (дисциплінарна палата) №138/ДПР-13 від 04.12.2013 року в частині застосування відносно адвоката ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 0575 від 15 березня 1995 року, дисиплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 6 (шість) місяців.

В решті задоволення позовних вимог - відмовити.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 23.06.2014р.

Суддя П.О.Борисенко