Постанова № 40135457, 12.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. Справа № 804/5442/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василівни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про відшкодування витрат у розмірі 16 673,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа - Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в якому просить відшкодувати витрати у розмірі 16 673,52 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що відповідачем у добровільному порядку не сплачено витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, а тому просить стягнути на користь інституту 16 673,52 грн..

Представник позивача в судове засідання не з'явився подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Представник третьої особи - Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, подав до суду письмові пояснення по справі, у яких просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані до суду документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2010 року між ДДУВС, ГУМВС України в Дніпропетровській області та гр.України рядовим міліції ОСОБА_2 укладено Договір про підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямом (спеціальністю) правознавство (далі - Договір), який підписаний сторонами.

При цьому, згідно з вимогами п. 2.3.6 Договору у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Договору особа зобов'язана відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

П. 3.2. Договору визначає, що відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ та звільнення з ОВС протягом перших трьох років після навчання, є підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку.

Так, наказом ДДУВС № 43 ос від 31.07.2010 року відповідач був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ України та зарахований курсантом на денну форму навчання за державним замовленням до ДДУВС, йому було присвоєно перше спеціальне звання «рядовий міліції».

У зв'язку з отриманням диплому, 30.05.2013 року наказом ДДУВС № 147 о/с відповідач був направлений до ГУМВС України в Дніпропетровській області для призначення на посаду згідно з фахом.

01.06.2013 року наказом ГУМВС № 118 о/с дск відповідача, як випускника ДДУВС, призначено на посаду оперуповноваженого сектора карного розшуку Ленінського районного відділу Дніпропетровського міського управління.

24.12.2013 року наказом ГУМВС № 320 о/с ОСОБА_2 звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням), згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XII курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 313 від 1 березня 2007 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ (далі - Порядок №313), який визначає механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби (далі - особи), витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), зокрема, у разі: відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС разом з Мінфіном. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладу, головним управлінням або управлінням МВС та особою.

Згідно розрахунком витрат, здійсненим відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, СБУ від 17 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ДДУВС в розмірі 16 673,52 грн., що підтверджується довідками-розрахунками.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» - згідно зі ст. 9 Закону України від 20 грудня 1990 року №565 - XII «Про міліцію» на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції. Тобто такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки відповідач звільнений з органів внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 та витрати з моменту звільнення добровільно не відшкодував та на час розгляду справи відповідачем не надано доказів такого відшкодовування, тому витрати повинні бути стягнуті в судовому порядку.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно якої у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про відшкодування витрат у розмірі 16 673,52 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до державного бюджету (на р/р 31250202117468 в ГУДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ, МФО 805012, ЄДРПОУ 08571446) витрати, пов'язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 16 673(шістнадцять тисяч шістсот сімдесят три) гривні 52 коп..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко