Рішення № 40135381, 05.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 911/2092/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив 7», с. Копилів, Макарівського р-ну

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

Про звернення стягнення на предмет іпотеки

Суддя Кошик А.Ю.

за участю представників:

позивача - Курінний С.Ю.

відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством «Омега Банк» (позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив 7» (відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (третя особа) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що третя особа (Позичальник) неналежним чином виконала свої зобов'язання за Кредитним договором № 485-Ф від 27.12.2005 року у частині повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати штрафних санкцій та комісії. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним договором, між позивачем та відповідачем було укладено іпотечні договори № 485-Ф/ІП-1 від 27.12.2005 року та № 485-Ф/ІП-2 від 19.01.2006 року, за якими передано в іпотеку позивачу нерухоме майно (земельні ділянки) на яке позивач просить звернути стягнення у зв'язку з неналежним виконанням третьою особою умов Кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.06.2014 року.

16.06.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

17.06.2014 pоку через канцелярію Господарського суду Київської області третьою особою - ОСОБА_1 подано клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2014 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався до 01.07.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.07.2014 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та третьої особи розгляд справи відкладено до 05.08.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду спору ухвалами суду від 02.06.2014 року, 17.06.2014 року та 01.07.2014 року, явку представника в судове засідання 05.08.2014 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

У п.п. 3.9.1, 3.9.2 роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: 08033, Київська область, с. Копилів, вул. Жовтнева, буд. 86, оскільки, копії ухвал суду від 02.06.2014 року, 17.06.2014 року та 01.07.2014 року було направлено на вказану адресу, дане свідчить, що судом належним чином повідомлено відповідача про місце, дату та час розгляду справи.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

27 грудня 2005 року між Закритим акціонерним товариством «ТАС-ІНВЕСТБАНК» (далі Кредитор, позивач), правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», що підтверджується Статутом останнього, та ОСОБА_1 (далі Пзичальник, третя особа) було укладено Кредитний договір № 485-Ф (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого Кредитор зобов'язувався відкрити Позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надавати відповідачу кредит у доларах США, а боржник зобов'язувався кошти, отримані в кредит, повернути та сплати відсотки за користування ними.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що загальний ліміт за кредитною лінією: 350 000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, строк дії кредитної лінії: з 27 грудня 2005 року по 26 грудня 2010 року включно.

19 січня 2006 року між Кредитором та Позичальником був укладений додатковий договір №2 до Кредитного договору №485-Ф від 27 грудня 2005 року, згідно з умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 600 000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

24 липня 2006 року між Кредитором та Позичальником був укладений додатковий договір №3 до Кредитного договору №485-Ф від 27 грудня 2005 року, згідно з умовами якого загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією: 870 000,00 доларів США, що зменшується згідно з додатком №1 до договору.

У свою чергу, Позичальник зобов'язання, взяті на себе згідно за Кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, у Позичальника станом на дату судового засідання рахується заборгованість у сумі 6 038 451,07 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту 303 306,32 дол. США (що за курсом НБУ станом на 14.05.2014 року становить 3 568 253,57 грн.), сума заборгованості по процентам 146 479,74 дол. США (що за курсом НБУ станом на 14.05.2014 року становить 1 723 263,98 грн.), сума заборгованості по комісії 37 747,13 грн., сума пені 709 186,39 грн..

Згідно з частиною другою ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини першої ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частини першої ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання боржником умов договору, а боржник зобов'язаний повернути кредитору одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані кредитору збитки, зокрема у випадку, якщо боржник два і більше разів порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені п. 4.1 та 4.2 договору (8.1.1 Кредитного договору).

Згідно з п. 4.1 Кредитного договору, кошти кредиту, одержані боржником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на позичковий рахунок (пункт 2.1.1 договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, боржник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок кредитора (пункт 2.1.2 договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Відповідач та третя особа жодних документів, що підтверджували б оплату Позичальником заборгованості по кредиту перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надали.

Таким чином, матеріалами справи доведено право позивача на стягнення з Позичальника заборгованості за кредитом у сумі 303 306,32 дол. США.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути заборгованість Позичальника перед банком по відсотках за користування кредитом у сумі 146 479,74 дол. США, по комісії у сумі 37 747,13 грн., по пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом у сумі 709 186,39 грн.

Частиною третьою ст. 346 Господарського кодексу України встановлено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частиною третьою ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту: 15 відсотків річних.

05 березня 2008 року між Кредитором та Позичальником був укладений додатковий договір № 4 до Кредитного договору № 485-Ф від 27 грудня 2005 року, згідно з умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту встановлюється у наступному розмірі: на період з 27.12.2005 року по 29.02.2008 року - 15 відсотків річних, на період з 01.03.2008 року 14,5 відсотків річних. Крім іншого, відповідні обставини зменшують відповідальність за основним договором, тому не впливають на чинність забезпечувального зобов'язання відповідача.

Відповідач та третя особа жодних документів, що підтверджували б оплату Позичальником заборгованості по відсотках за користування кредитом перед позивачем або спростовували доводи позивача, суду не надали.

Таким чином, матеріалами справи доведено право позивача на стягнення з Позичальника заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 146 479,74 дол. США

Пунктом 7.4 Кредитного договору передбачено, що боржник сплачує кредитору на підставі рахунків банку:

- комісію за відкриття кредитної лінії і управляння кредитною лінією у розмірі 1% від розміру чергового траншу за кредитною лінією, що сплачується без ПДВ на рахунок №61115903901105, МФО 320650 в день надання кредитором траншу кредиту (до першого повного використання ліміту заборгованості за кредитною лінією).

- комісію за відкриття позичкового рахунку у розмірі 140,00 грн. без ПДВ протягом 3-х робочих (банківських) днів з дати виставлення кредитором рахунку на рахунок №61112903901108, МФО 320650

- інші комісії, що передбачені тарифами, затвердженими кредитором (додаток №2 до договору), або визначені кредитором в межах цих тарифів, на підставі рахунків кредитора, у разі внесення змін до договору протягом його дії.

Відповідач та третя особа жодних документів, що підтверджували б оплату позичальником заборгованості по відсотках за користування кредитом перед позивачем або спростовували доводи позивач, суду не надали.

Таким чином, матеріалами справи доведено право позивача на стягнення з Позичальника заборгованості по сплаті комісії у розмірі 37 747,13 грн. є обґрунтованою.

Крім цього, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у сумі 709 186,39 грн.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору, боржник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок кредитора (пункт 2.1.2 договору) у валюті кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України).

Частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення строків погашення кредиту боржник на вимогу кредитора сплачує кредитору (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів.

Відповідно до п. 6.3 Кредитного договору, у разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісії боржник на вимогу кредитора сплачує кредитору (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу.

Таким чином, заявлена в позові вимога про стягнення пені є правомірною та обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між банком та відповідачем були укладені іпотечні договори № 485-Ф/ІП-1 від 27 грудня 2005 року (далі іпотечний договір-1) та № 485-Ф/ІП-2 від 19.01.2006 року (далі іпотечний договір-2) згідно з умовами яких відповідач, як майновий поручитель, на забезпечення зобов'язань боржника, що випливають з Кредитного договору №485-Ф від 27.12.2005 року, зобов'язувався передати в іпотеку: земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, що розташована на території с. Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, що розташована на території с. Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га, що розташована на території с. Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області; земельну ділянку, загальною площею 6,0000 га, що розташована на території с. Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області та земельну ділянку, загальною площею 6,0000 га, що розташована на території с. Северинівка Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області (далі предмет іпотеки), а кредитор зобов'язувався прийняти предмет іпотеки.

13 березня 2014 року позивач направив на адресу відповідача та боржника листи з вимогою оплатити заборгованість за Кредитним договором та попередженням про те, що позивач звернеться до суду з вимогою звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується описами вкладення у листи. Вказані вимоги залишені відповідачем та третьою особою без задоволення.

Згідно з частиною першою ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною першою ст. 575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно зі ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частини першої ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини п'ятої ст. 590 Цивільного кодексу України, якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1 іпотечних договорів передбачено, що кредитор набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання боржником за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк процентів за користування кредитом; та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору: та (або) при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафу, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору. У зазначених в розділі 8 Кредитного договору випадках кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за кредитним договором, без додержання будь-якої черговості.

Як передбачено ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 4.2. іпотечних договорів сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним із таких способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином, оскільки виконання позичальником грошового зобов'язання за Кредитним договором № 485-Ф від 27.12.2005 року було забезпечено іпотекою нерухомого майна власником якого є відповідач, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки з урахуванням уточнень до позовної заяви є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (код ЄДРПОУ 19356840, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18В) в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 03049, АДРЕСА_1) за Кредитним договором № 485-Ф від 27 грудня 2005 року у загальній сумі 6 038 451, 07 грн., з яких сума заборгованості по кредиту 303 306,32 дол. США, сума заборгованості по процентам 146 479,74 дол. США, сума заборгованості по комісії 37 747,13 грн., сума пені 709 186,39 грн., на підставі Іпотечного договору №485-Ф/ІП-1 від 27.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 5671 та на підставі Іпотечного договору №485-Ф/ІП-2 від 19.01.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №116, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АКТИВ 7» (код ЄДРПОУ33651524, місцезнаходження: 08033, Київська область, Макарівський район, с. Копилів, вул. Жовтнева,86), а саме:

- Земельна ділянка, загальною площею 2,0000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Копилівська сільська рада, с. Северинівка, кадастровий номер 3222783204:00:009:0077;

- Земельна ділянка, загальною площею 2,0000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Копилівська сільська рада, с. Северинівка, кадастровий номер 3222783200:05:009:0074;

- Земельна ділянка, загальною площею 2,0000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Копилівська сільська рада, с. Северинівка, кадастровий номер 3222783200:05:009:0081;

- Земельна ділянка, загальною площею 6,0000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Копилівська сільська рада, с. Северинівка, кадастровий номер 3222783200:05:009:0075;

- Земельна ділянка, загальною площею 6,0000 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, Копилівська сільська рада, с. Северинівка, кадастровий номер 3222783200:05:010:0036, шляхом набуття нерухомого майна у власність ПАТ «Омега Банк» за ціною, визначеною на підставі висновків про експертну грошову оцінку земельних ділянок від 21.05.2014 року, проведену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Бізнеспартнери» (Ліцензії агентства земельних ресурсів України на проведення землеоціночних робіт серія АЕ №191171 від 19.11.2013 року та Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 15727/13 від 20.12.2013 року), яка становить у загальному розмірі 5 445 600,00 грн., де:

- 632000,00 грн. - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783204:00:009:0077 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯА № 583974);

- 632000,00 грн. - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783200:05:009:0074 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯА № 583970);

- 632000,00 грн. - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783200:05:009:0081 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯА № 583982);

- 1774800,00 грн. - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783200:05:009:0075 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯА № 583971);

- 1774800,00 грн. - вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222783200:05:010:0036 (Державний акт на право приватної власності на землю серія ЯА № 583975).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив 7» (08033, Київська область, Макарівський район, село Копилів, вул. Жовтнева, 86, код ЄДРПОУ України 33651524) на користь Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська,18В, код ЄДРПОУ України 19356840) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.