Рішення № 40135329, 05.08.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. Справа № 911/2312/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Реал Банк», м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблпропангаз», м.Бровари

про стягнення 59138499,65 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Мартян О.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Реал Банк» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблпропангаз» (далі - відповідач) про стягнення 59138499,65 грн.

Провадження у справі №911/2312/14 порушено відповідно до ухвали суду від 16.06.2014 року та призначено справу до розгляду на 01.07.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 01.07.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Розгляд справи відкладався до 05.08.2014 року.

В судовому засіданні 05.08.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 05.08.2014 року з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, відзив на позов без поважних причин не надав, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

30.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством «РЕАЛ БАНК» (позивач, Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛПРОПАНГАЗ» (відповідач, Позичальник) укладений Договір про надання кредитної лінії №671/09-2-08 з усіма додатковими угодами до нього (далі за текстом - Кредитний договір), згідно з яким відповідач було надано кредит у сумі 60 000 000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом та терміном остаточного повернення Кредиту 30.10.2015 року. Процентна ставка за користування Кредитом встановлена в розмірі 18,1 процентів річних.

Відповідно до положень п. 4.2. Кредитного договору відповідач зобов'язувався використати кредит на зазначені в договорі цілі та забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату процентів за користування кредитом.

Позивач виконав свої обов'язки з видачі кредиту за вказаним Кредитним договором належним чином та в повному обсязі.

Згідно з п. 6.6. Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення Кредиту) сплату у повному обсязі заборгованості за Кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим Договором, у випадках, які визначаються згідно з цим Договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості Позичальника, зокрема:

Однак, відповідач прострочив свої зобов'язання щодо повернення Кредиту та/або сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один календарний місяць (відповідно до умов цього Договору).

Як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду спору прострочення відповідача триває більше ніж один календарний місяць, заборгованість зі сплати по тілу кредиту у сумі 1 000 000,00 грн. та зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 876 238,36 грн. Відповідач прострочив виконання договірних зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом на суму 1 724 210,96 грн.

06.05.2014 року відповідачу була надіслана вимога про сплату суми заборгованості у строк до 13.05.2014 року (включно), однак відповідач в зазначений строк вимогу не виконав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є кредитим договором, за яким, згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що він є арифметично вірним, оскільки пеня нарахована, виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено, що відповідач має перед позивачем кредитну заборгованість у загальній сумі 59 138 499, 65 грн., з яких 57 000 000,00 грн. (заборгованість за кредитом), 2 091 665,76 грн. (заборгованість за процентами), 27 890, 41 грн. (заборгованість по сплаті пені за кредитом) та 18 943,48 грн. (заборгованість по сплаті пені за процентами).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 року визначено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, оскільки при порушенні провадження у справі позивачу було відстрочено сплату судового збору до винесення рішення і позовні вимоги задоволені в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛПРОПАНГАЗ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Радистів, 3, код 37722038) на користь Публічного акціонерного товариства «РЕАЛ БАНК» (61072, м. Харків, п-т Леніна, 60, код 14360721) 57 000 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 2 091 665,76 грн. заборгованості за процентами, 27 890, 41 грн. заборгованості по пені за кредитом та 18 943,48 грн. заборгованості по пені за процентами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВОБЛПРОПАНГАЗ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Радистів, 3, код 37722038) в доход Державного бюджету 73 080 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Кошик А.Ю.