Постанова № 40135139, 11.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року № 813/4997/14

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

за участю сторін:

представника позивача Оприск Л.Є.,

представника відповідача Хмури Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цімбори» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002392201 від 26.06.2014 року, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цімбори» (надалі по тексту - ТзОВ «Цімбори») звернулося 14.07.2014 року до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), у якій просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002392201 від 26.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оспорюване ним податкове повідомлення-рішення було прийняте контролюючим органом із порушенням норм матеріального права та є таким, що суперечить чинному законодавству України. Позивач вважає, що ТзОВ «Цімбори», діючи в рамках та в межах чинного законодавства України, правомірно було віднесено до складу доходів як доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів) надходження за господарськими операціями, які проводилися ним із ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Континент профі», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена».

Позивач стверджує, що його операції з постачання товарів на користь ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Континент профі», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена» носили реальний і товарний характер та відбувалися насправді. Реальність таких операцій підтверджується належними та допустимими доказами - укладеними договорами, видатковими накладними, податковими накладними та ін., які були представлені позивачем до податкової перевірки. Тож, на переконання позивача, відповідач безпідставно стверджує про нездійснення таких операцій, не передачу товару, який мав постачатися, та, відповідно, безпідставно вважає кошти, отримані від покупців товару, безповоротною фінансовою допомогою, а не оплатою за реально поставлений товар.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що він на законних підставах сформував дохід підприємства, включивши до складу доходів від операційної діяльності надходження від покупців товару (ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Континент профі», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена»), та оподаткував таких дохід. Позивач не вбачає підстав для висновків органу доходів і зборів щодо не підтвердження операцій з поставки товарів та для віднесення отриманих коштів до безповоротної фінансової допомоги та повторного включення її до складу доходів як інші доходи.

Таким чином, позивач стверджує, що оспорюване рішення відповідача не базується на достовірно встановлених обставинах, фактично ґрунтується на припущеннях контролюючого органу, створює для нього додатковий податковий тиск шляхом повторного включення тих же сум до складу доходів, безпідставно й необґрунтовано порушує його права, а відповідно, воно підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Ухвалами судді від 16.07.2014 року у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На заперечення позовних вимог 28.05.2014 року відповідачем було подано заперечення на позовну заяву. У поданому запереченні відповідач обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а його позиція полягає в наступному.

Як було встановлено відповідачем, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача, ряд господарських операцій між ТзОВ «Цімбори» та його контрагентами, які були відображені в податковому обліку, фактично не мали місце та не відбувалися. Відповідач вказує на те, що нереальність операцій підтверджує обставина, що у видаткових накладних на реалізацію товару не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки не вказано її прізвище та посаду, відсутнє посилання на номер та дату довіреності на підставі якої особа діяла. На переконання органу доходів і зборів така обставина вказує на те, що відповідні первинні документи не набрали юридичної сили і доказовості, а отже відсутнє документальне підтвердження передачі уповноваженій особі товару. Окрім того, відповідач вказує на відсутність документального підтвердження підстав для відвантаження товару покупцям, якими він вважає письмові заявки/замовлення. Також відповідач зазначає, що відсутнє документальне підтвердження обставин поставки товару - пункт навантаження/ розвантаження товару, з якого складу він був відпущений. У зв'язку з чим, враховуючи фактичне нездійснення господарських операцій з реалізації товару між ТзОВ «Цімбори» та ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Континент профі», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена», суми коштів, отриманих від таких осіб слід вважати безповоротною фінансовою допомогою та включити до складу інших доходів, чого позивачем не було зроблено. З огляду на це, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, занизив дохід та податок на прибуток, а спірне податкове повідомлення-рішення вважає таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства України і підстав для його скасування не вбачає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, стверджує про правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення №0002392201 від 26.06.2014 року, вважає, що воно прийняте в повній відповідності з чинним законодавством України та просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Цімбори» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.06.1995 року, а на податковий облік взято ДПІ у Галицькому районі м.Львова з 14.09.1998 року. У періоді, що перевірявся Підприємство було платником ПДВ, згідно свідоцтва від 14.09.1998 року. Основні види діяльності позивача - виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля іншими проміжними продуктами.

Судом встановлено, що в період із 16.05.2014 року по 05.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Цімбори» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №636/22-01/23267148 від 13.06.2014 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Цімбори» у своїй діяльності: 1)п.п.135.5.4 Податкового кодексу України, а саме: ТзОВ «Цімбори» у період 2013 року занижено інші доходи за рахунок не включення сум безповоротної фінансової допомоги у сумі 4 556 516 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік у сумі 865 738 грн.

Як випливає зі змісту акту №636/22-01/23267148 від 13.06.2014 року, контролюючий орган дійшов висновку, що ряд операцій між ТзОВ «Цімбори» та його контрагентами щодо постачання товарів не відбулися насправді, оскільки передача товару від продавця (позивача) до покупців не підтверджена належним чином.

В акті №636/22-01/23267148 від 13.06.2014 року відповідач вказує на те, що ТзОВ «Цімбори» в період 2013 року здійснювало фінансово-господарські операції з сумнівними підприємствами покупцями - ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена».

Відповідач наголошує і на тому, що подані до перевірки договори, видаткові накладні, банківські виписки не підтверджують достовірно фактів дійсного передання позивачем товару покупцям.

Так, у видаткових накладних на реалізацію товару не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки не вказано її прізвище та посаду, відсутнє посилання на номер та дату довіреності на підставі якої особа діяла. На переконання контролюючого органу така обставина вказує на те, що відповідні первинні документи не набрали юридичної сили і доказовості, а отже відсутнє документальне підтвердження передачі уповноваженій особі товару. Окрім того, відповідач вказує на відсутність документального підтвердження підстав для відвантаження товару покупцям, якими він вважає письмові заявки/замовлення. У той же час, відповідач зазначає, що відсутнє документальне підтвердження обставин поставки товару - пункт навантаження/розвантаження товару, з якого складу він був відпущений.

Відповідачем у ході проведення перевірки також було використано інформацію актів №877/26-55-22-07/37193050 від 22.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «А-Знак», №422/26-55-22-03 від 22.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «БК Аструм», №178/22.1/37634172 від 04.07.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «Адена», №1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Укрміксі», №728/26-55-22-07/38455090 від 08.08.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Континент профі», №1239/22-2/38148831 від 03.04.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ТПК Груп», складених ДПІ у Печерському районі м. Києва та №22/22-03-26-54-36507261 від 15.01.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Роял Ісланд», складеного ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. У таких актах про неможливість проведення зустрічних звірок податковий орган встановив відсутність у ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена» основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів та відсутність економічної можливості провадити господарську діяльність. Ураховуючи такі обставини, відповідач прийшов до висновку, що операції позивача і вказаних вище юридичних осіб не мали реального характеру та не відбувалися в дійсності. Окрім того, відповідач в акті перевірки посилається і на інформацію щодо розслідування кримінального провадження за фактами вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «БК «Адена».

Тож, ґрунтуючись на своєму висновку про нереальність операцій між ТзОВ «Цімбори» та ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена», відповідач вважає безпідставним віднесення отриманих позивачем коштів від вказаних вище юридичних осіб до складу доходів від операційної діяльності, тобто як дохід від реалізації товарів. У той же час, зважаючи на фактичне надходження таких коштів на рахунок позивача, які відповідач не вважає оплатою за придбані товари, такі суми, на його думку, слід віднести до безповоротної фінансової допомоги, чого позивачем зроблено не було.

У зв'язку з чим, на підставі акту №636/22-01/23267148 від 13.06.2014 року, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002392201 від 26.06.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (865 738 грн.) та штрафними санкціями (432 869 грн.).

Не погоджуючись із діями та рішеннями ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів та вважаючи свої права порушеними рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому ТзОВ «Цімбори» стверджує про відсутність підстав для прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення та, відповідно, про його протиправність.

Розглянувши доводи сторін і дослідивши підстави прийняття суб'єктом владних повноважень оспорюваних рішень, суд у першу чергу висловлює критичну оцінку обґрунтуванню висновків і рішень відповідача даними актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача. На переконання суду, обґрунтування контролюючим органом висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства (та подальше позбавлення його права на податкові вигоди й притягнення до відповідальності) тими обставинами, які були зафіксовані в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, є безпідставним.

Так, виходячи зі змісту Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України №236 від 22.04.2011 року, акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю природою призначений виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення такого заходу як зустрічна звірка, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. У зв'язку з чим, суд вважає, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення ним порушень податкового законодавства, а тим більше неможливість проведення зустрічних звірок не може свідчити про вчинення порушень податкового законодавства третіми особами (у даному випадку - позивачем).

Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається відповідач, стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

При цьому, суд також наголошує на тому, що платник податків не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Слід зазначити, що при провадженні своєї діяльності позивач не зобов'язаний здійснювати перевірку легальності чи правомірності діяльності своїх контрагентів, дотримання ними законодавства України, повноваження їх представників тощо, - для цього позивачеві не надано відповідних повноважень та компетенції й він позбавлений ефективної можливості уникати чи попереджувати співпрацю із несумлінними платниками податків. У той же час, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Тому, допущені порушення податкового законодавства покупцями товару тягнуть негативні наслідки саме для таких осіб та не впливають на право позивача на формування доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (покупцями) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про протиправність дій платника податку.

Із врахуванням викладеного, суд критично оцінює й посилання відповідача в акті перевірки на інформацію щодо розслідування кримінального провадження за фактами вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «БК «Адена», оскільки відповідач не наводить обставин, які були би встановлені у рішенні суду по відповідній кримінальній справі та які би вказували не лише на порушення законодавства такими особами (покупцями товару), а підтверджували й обізнаність позивача з їх протиправною діяльністю чи узгодженість їхніх дій.

Таким чином, висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Розглядаючи дану справу, судом також було досліджено документи, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «Цімбори» і ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена», а саме.

Позивачем було представлено суду копію договору поставки №1-10/12Ц від 01.10.2012 року, укладеного з ТзОВ «БК «Адена», копію договору поставки №02-08/12Ц від 02.08.2012 року, укладеного з ТзОВ «А-Знак», копію договору поставки №01/10Ц від 01.10.2012 року, укладеного з ТзОВ «Укрміксі», копію договору поставки б/н від 19.04.2013 року, укладеного з ПП «БК Аструм», копію договору поставки б/н від 19.04.2013 року, укладеного з ТзОВ «Континент профі», копію договору поставки б/н від 12.08.2013 року, укладеного з ПП «Роял Ісланд», копію договору поставки №01-08/12Ц від 02.08.2012 року, укладеного з ТзОВ «ТПК Груп». Згідно зі ст.1 таких договорів, їх предметом є поставка від ТзОВ «Цімбори» товару, асортимент та ціни якого вказуються в накладних до договорів. Пунктом 7.1 договорів визначено, що прийом-передача товару оформляється шляхом підписання накладних.

Розглянувши представлені договори, суд приходить до висновку про те, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

При цьому, суд вважає за необхідне відзначити, що доводи відповідача фактично спрямовані на утвердженні в думці про фіктивність (нереальність) здійснюваних операцій між суб'єктами господарювання операцій та, відповідно, про фіктивність укладених позивачем договорів із ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена». У розумінні ст.234 Цивільного кодексу України, правочини, які вчинені без наміру створення реальних наслідків, які ними обумовлені, є фіктивними. Такі правочини можуть бути визнані судом недійними. Однак, на даний час відсутні рішення щодо визнання недійсними договорів, укладених позивачем із ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена», з підстав їх фіктивності.

Для підтвердження фактів виконання господарських операцій за вказаними вище договорами позивачем було представлено суду копії наступних первинних документів.

Видаткові накладні №2883 від 07.02.2013 року, №3788 від 25.02.2013 року, №7008 від 24.04.2013 року, №7006 від 12.04.2013 року, №4151 від 01.03.2013 року, №4152 від 01.03.2013 року, №4154 від 01.03.2013 року, №6482 від 29.03.2013 року, складені позивачем та ТзОВ «ТПК Груп», видаткові накладні №898 від 16.01.2013 року, №901 від 18.01.2013 року, №3183 від 13.02.2013 року, №3073 від 07.02.2013 року, №3064 від 07.02.2013 року, №2888 від 07.02.2013 року, №1854 від 04.02.2013 року, №2886 від 07.02.2013 року, №3791 від 27.02.2013 року, №3789 від 25.02.2013 року, №3537 від 21.02.2013 року, №6490 від 29.03.2013 року, №4460 від 05.03.2013 року, №4150 від 01.03.2013 року, №4148 від 01.03.2013 року, №4149 від 01.03.2013 року, №7214 від 18.04.2013 року, №7604 від 30.04.2013 року, №7604 від 30.04.2013 року, №8682 від 13.05.2013 року, складені позивачем та ТзОВ «Укрміксі», видаткові накладні №10134 від 07.06.2013 року, №10135 від 10.06.2013 року, №7632 від 07.05.2013 року, №7650 від 07.05.2013 року, №8673 від 17.05.2013 року, №7213 від 26.04.2013 року, №8135 від 26.04.2013 року, складені позивачем та ТзОВ «Континент профі», видаткові накладні №7092 від 19.04.2013 року, №7093 від 23.04.2013 року, №7096 від 26.04.2013 року, №8667 від 13.05.2013 року, №8668 від 13.05.2013 року, №8670 від 13.05.2013 року, №8671 від 17.05.2013 року, №8672 від 17.05.2013 року, №10136 від 07.06.2013 року, складені позивачем та ПП «БК Аструм», видаткову накладну №3267 від 21.02.2013 року, складену позивачем та ТзОВ «А-Знак», видаткову накладну №13425 від 12.08.2013 року, складену позивачем та ПП «Роял Ісланд», видаткові накладні №889 від 16.01.2013 року, №891 від 18.01.2013 року, №2880 від 07.02.2013 року, №2882 від 08.02.2013 року, №3270 від 21.02.2013 року, №3605 від 25.02.2013 року, №3604 від 25.02.2013 року, №3613 від 27.02.2013 року, №3783 від 28.02.2013 року, №4160 від 01.03.2013 року, №4457 від 05.03.2013 року, №6481 від 29.03.2013 року, №4778 від 11.03.2013 року, №7004 від 12.04.2013 року, №7197 від 18.04.2013 року, №7204 від 23.04.2013 року, №7205 від 26.04.2013 року, №7211 від 26.04.2013 року, №7212 від 26.04.2013 року, №7598 від 30.04.2013 року, складені позивачем та ТзОВ «БК «Адена».

Як випливає зі змісту таких видаткових накладних, останні оформлялися при прийманні-передачі товарів, постачання яких здійснював позивач на користь контрагентів за наведеними вище договорами і за своїм змістом засвідчують факти передачі придбаного товару. При цьому, окремі дефекти в їх оформленні, такі як відсутність посад осіб, що підписували накладні, в цілому не можуть впливати на їх дійсність. Суд відзначає, що у видаткових накладних наявні підписи як зі сторони постачальника, так і зі сторони покупців, засвідчені відтисками печаток таких юридичних осіб, що дозволяє ідентифікувати операції з постачання товарів як такі, що відбувалися саме між ТзОВ «Цімбори» і ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена». При цьому, суд критично оцінює доводи відповідача про відсутність посилання на номер та дату довіреності на одержання цінностей, а отже відсутність таких довіреностей та, відповідно, неможливість реального здійснення таких операцій. Як було встановлено у ході розгляду справи, особи, які отримували цінності від позивача були керівниками юридичних осіб - покупців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно приписів ч.5 ст.65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства. У зв'язку з чим, дослідивши вказані первинні документи суд відзначає, що за своїм змістом вони підтверджують передачу від позивача до контрагентів товару, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій із постачання.

Отож, беручи до уваги усі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ТзОВ «Цімбори» і ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена» є нереальними та безтоварними, а навпаки, зібрані у справі докази засвідчують зворотне.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що рішення податкового органу за результатами перевірки не відповідають і тим обставинам, які відповідач вважає встановленими в ході такої перевірки. Так, як уже зазначено вище, відповідач за результатами перевірки встановив, що між ТзОВ «Цімбори» і ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена» не відбувалося в реальності операцій з постачання товару, а тому сума коштів в розмірі 4 55 516 грн., отримана ТзОВ «Цімбори» від контрагентів не є доходом від операційної діяльності, згідно п.135.4 Податкового кодексу України, а є безповоротною фінансовою допомогою, тобто іншими доходами в розумінні п.135.5 Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, відповідач вважає, що позивач допустив порушення податкового законодавства та занизив за 2013 рік дохід, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, на 4 556 516 грн., а отже й занизив податок на прибуток на 865 738 грн.

Однак, на переконання суду такі висновки відповідача не є коректними, оскільки, у випадку, якщо контролюючий орган дійшов висновку про віднесення отриманих позивачем коштів до безповоротної фінансової допомоги, а не до доходу від реалізації товарів, й висновку про необхідність збільшення інших доходів платника податків за відповідний звітний період, це повинно було б потягнути за собою й зменшення доходу від операційної діяльності за відповідний період. У даному ж випадку, відповідачем цього до уваги взято не було. При цьому, також ДПІ не було взято до уваги норму п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України, яка визначає, що суми, відображені у складі доходів платника податку, не підлягають повторному включенню до складу його доходів. А отже, сума доходу в розмірі 4 556 516 грн., яка вже була включена до складу доходу позивачем, не повинна знову включатися до складу доходу, що фактично має місце в даному випадку.

Окрім того, позивачем було представлено суду копії податкових накладних (№490 від 07.02.2013 року, №984 від 25.02.2013 року, №357 від 01.03.2013 року, №358 від 01.03.2013 року, №359 від 01.03.2013 року, №1183 від 29.03.2013 року, №623 від 12.04.2013 року, №624 від 24.04.2013 року, №145 від 16.01.2013 року, №146 від 18.01.2013 року, №6 від 04.02.2013 року, №491 від 07.02.2013 року, №492 від 07.02.2013 року, №531 від 07.02.2013 року, №532 від 07.02.2013 року, №553 від 13.02.2013 року, №814 від 21.02.2013 року, №985 від 25.02.2013 року, №986 від 27.02.2013 року, №354 від 01.03.2013 року, №355 від 01.03.2013 року, №356 від 01.03.2013 року, №416 від 05.03.2013 року, №1184 від 29.03.2013 року, №856 від 18.04.2013 року, №941 від 30.04.2013 року, №502 від 13.05.2013 року, №855 від 26.04.2013 року, №964 від 26.04.2013 року, №3 від 07.05.2013 року, №114 від 07.05.2013 року, №500 від 17.05.2013 року, №250 від 07.06.2013 року, №251 від 11.06.2013 року, №633 від 19.04.2013 року, №634 від 23.04.2013 року, №635 від 26.04.2013 року, №493 від 13.05.2013 року, №494 від 13.05.2013 року, №496 від 13.05.2013 року, №497 від 13.05.2013 року, №498 від 17.05.2013 року, №499 від 17.05.2013 року, №252 від 17.06.2013 року, №743 від 21.02.2013 року, №403 від 12.08.2013 року, №1178 від 27.08.2013 року, №143 від 16.01.2013 року, №144 від 18.01.2013 року, №488 від 07.02.2013 року, №489 від 08.02.2013 року, №744 від 21.02.2013 року, №922 від 25.02.2013 року, №923 від 25.02.2013 року, №925 від 27.02.2013 року, №983 від 28.02.2013 року, №361 від 01.03.2013 року, №414 від 05.03.2013 року, №607 від 11.03.2013 року, №1182 від 29.03.2013 року, №622 від 12.04.2013 року, №637 від 18.04.2013 року, №851 від 23.04.2013 року, №852 від 26.04.2013 року, №853 від 26.04.2013 року, №854 від 26.04.2013 року, №940 від 30.04.2013 року, а також копії податкової звітності з податку на додану вартість, які засвідчують віднесення таких сум ПДВ до складу податкового зобов'язання Підприємства. У той же час, якщо контролюючий орган дійшов висновку про нездійснення позивачем таких операцій з поставки товару, а про отримання позивачем доходу у вигляді безповоротної фінансової допомоги, слід було би стверджувати й про завищення податкового зобов'язання позивача з ПДВ, оскільки суми безповоротної фінансової допомоги, відповідно до ст.185 Податкового кодексу України, не є об'ктом оподаткування податком на додану вартість. Однак, відповідачем цього до уваги взято не було.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При цьому, суд вважає доцільним наголосити на необхідності дотримуватися позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами при здійсненні операцій з постачання товарів, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

У зв'язку з чим, враховуючи наявні матеріали справи, всі встановлені обставини в їх сукупності, та зважаючи на недоведеність нереальності чи безтоварності господарських операцій, а також ґрунтуючись на інших порушеннях приписів чинного законодавства України, допущених контролюючим органом, суд приходить до висновку про правомірність віднесення ТзОВ «Цімбори» до складу доходів від операційної діяльності за 2013 рік 4 556 516 грн. як доходу від реалізації товарів на користь ТзОВ «ТПК Груп», ТзОВ «Укрміксі», ТзОВ «Континент профі», ТзОВ «А-Знак», ПП «БК Аструм», ПП «Роял Ісланд», ТзОВ «БК «Адена», а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002392201 від 26.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цімбори» сплачений судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 серпня 2014 року.