Ухвала суду № 40134251, 06.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8141/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,

представника позивача Приймачука С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніагара» (далі - ТОВ «Ніагара») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 21.08.2013 року №0002132230.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність в його діях порушень п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, посилаючись на наступне. Висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки, є лише припущеннями перевіряючого, зроблені на підставі службової документації без урахування фінансово-господарської діяльності підприємства, без урахування реальності господарської угоди. Позивачем правомірно було сформовано податковий кредит у спірний період за податковими накладними, виписаними TOB «Цітадель». Реальність господарських операцій у повному обсязі підтверджена наявними первинними документами. Зауважень щодо правильності складання наданої позивачем первинної документації по взаємовідносинам з TOB «Цітадель» відповідачем не висловлювалось. Діючим законодавством не встановлено обов'язку платника податку контролювати контрагента в частині належного ведення податкового та бухгалтерського обліку, також не встановлено обов'язку перевіряти наявність у контрагента технічної можливості виконати умови господарської угоди. Відповідачем протиправно обґрунтовуються порушення позивачем податкового законодавства відомостями, зазначеними у акті про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента, дії щодо складання якого, зокрема, визнані протиправними постановою адміністративного суду. Позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентом. Угода позивача з TOB «Цітадель» не є нікчемною та не визнавалася судом недійсною.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року позов ТОВ «Ніагара» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.08.2013 року №0002132230.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного Управління Міндоходів в Одеській області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову підприємства відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача Приймачука С.І., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 07.08.2013 р. по 08.08.2013 р. на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 07.08.2013 р. за №304, згідно повідомлення від 07.08.2013 №95/10/22-3 та листа Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.07.2013 р. №1303/7/15-32-20-02-10 «Про доведення переліків суб'єктів господарювання з ознаками ризиковості» посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області відповідно до вимог п. п. 78.1.1 п 78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Цітадель» за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт №851/15-53-22-3/30940468 від 08.08.2013 р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Цітадель», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2013 р. по 31.05.2013 р.».

В висновках акту перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2013 р. на суму 221593,02 грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на суму 221593,02 грн.

На підставі акту перевірки від 08.08.2013 р. ДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 р. №0002132230 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 221593грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 110797грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів в Одеській області зі скаргою на нього, яку рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №879/10/15-32-10-02-07 від 25.09.2013 р. залишено без змін податкове повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області позивач 14.10.2013р. направив повторну скаргу до Міністерства доходів та зборів України. Міністерство доходів та зборів України рішенням про результати розгляду скарги за №14603/6/99991001-15 від 04.11.2013 р. залишило без змін податкове повідомлення-рішення №0002132230 від 21.08.2013р., а скаргу - без задоволення.

Посилаючись на протиправність податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов ТОВ «Ніагара» суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Підставою для висновку про завищення податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з TOB «Цітадель» на загальну суму 221593 грн., зокрема, слугувало наступне. Актом від 31.07.2013 №29/22-02/31929555 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «Цітадель», код ЄДРПОУ - 31929555 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за травень 2013» встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою. За результатами проведення відпрацювання TOB «Цітадель» по контрагентам за травень 2013 р. та отриманого висновку ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, встановлено ознаки «податкової ями» TOB «Цітадель» та відсутність фактів реального здійснення фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

Також в акті перевірки зазначено про неможливість підтвердження факту транспортування товару та вантажні роботи, оскільки підприємством не було надані документи, які б підтверджували фактичне перевезення, відвантаження/розвантаження вантажу.

Враховуючи викладене відповідач дійшов висновку, що відсутність за місцезнаходженням платника податків, невиконання угод та неподання звітності є достатніми та допустимими доказами вчинення суб'єктом господарювання незаконної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань та без економічної обґрунтованості укладених угод.

Вказане слугувало підставою для зазначення в акті перевірки, що позивачем за господарськими відносинами з ТОВ «Цітадель» завищено податковий кредит з ПДВ за травень 2013р. на суму 221593,02 грн., внаслідок чого занижено суму ПДВ до сплати на суму 221593,02 грн.

Проте, з вказаним висновком податкового органу погодитися не можна з огляду на таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відносини між ТОВ «Ніагара» та ТОВ «Цітадель» ґрунтувались на договорі поставки нафтопродуктів №4 від 10.04.2013 року. Відповідно до п.1.1 договору постачальник (TOB «Цітадель») приймає на себе зобов'язання на протязі дії цього Договору передавати покупцю (TOB «Ніагара») газ (скраплений) та нафтопродукти, а Покупець приймає на себе зобов'язання прийняти нафтопродукти, сплативши за них грошові кошти.

В рамках вказаного договору сторонами були укладені додаткові угоди до Договору від 03.05.13 р. та 31.05.13 р., якими посвідчена передача конкретних партій та асортименту нафтопродуктів та визначено адресу нафтобази, на якій здійснюється прийом-передача нафтопродуктів (Одеська обл., Овідіопольський район, смт.Великодолинське, вул.Мізікевича, 61Б).

На виконання умов Договору постачальником було передано, а покупцем прийнято нафтопродукти, вид та кількість яких визначені у додаткових угодах, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №Ц-00000374, №Ц-00000375, №Ц-00000376 від 03.05.2013 р. та №Ц-00000378, №Ц-00000380 від 31.05.2013 р., копії яких наявні у матеріалах справи.

Вартість товару була оплачена у безготівковій формі, що підтверджується виписками по банківському рахунку TOB «Ніагара», залученими до матеріалів справи.

У зв'язку з здійсненням вказаних господарських операцій TOB «Цітадель» виписані позивачу податкові накладні №1, 2, 3 від 03.05.13 р. та №5, 7 від 31.05.13 р., які зазначені у відповідному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що є додатком до відповідної декларації з податку на додану вартість.

На підставі отриманих від контрагента податкових накладних TOB «Ніагара» включено до складу податкового кредиту за травень 2013 р. суму ПДВ у розмірі 221593,02 грн.

Як вже зазначалося вище, згідно умов додаткових угод до договору передача товару здійснювалась на нафтобазі, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт.Великодолинське, вул.Мізікевича, 61Б.

Судами обох інстанції враховується, що 01.02.2011 р. між ТОВ «Ніагара» та ПФ «Мустанг» укладений договір зберігання №1, відповідно до умов якого поклажодавець (TOB «Ніагара») передає, а зберігач (ПФ «Мустанг») приймає на зберігання паливно-мастильні матеріали - бензини моторні, дизельне пальне у кількості, що визначається актами прийому-передачі на зберігання; також зберігач надає поклажодавцю послуги з навантаження та розвантаження майна з залізничних вагонів та автоцистерн. Зберігання нафтопродуктів здійснюється за умовами договору за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Великодолинське, вул. Мізікевича, буд. 61-Б.

Отже, судом першої інстанції правильно підкреслено, що при виконанні договору постачання нафтопродуктів не відбувалось переміщення останніх з нафтобази за зазначеною адресою в інше місце за вказівкою Покупця та нафтопродукти продовжували зберігатись на нафтобазі, без їх подальшого транспортування на адресу ТОВ «Ніагара».

На підтвердження надання ПФ «Мустанг» послуг зі зберігання нафтопродуктів, належних ТОВ «Ніагара», позивачем надані акти приймання-передачі нафтопродуктів від 31.05.2013 р. підписані сторонами договору зберігання.

Крім того, з метою використання отриманих нафтопродуктів у господарській діяльності позивачем було укладено з ПФ «Мустанг» договір комісії 37-К від 01.03.2013р., згідно умов якого ПФ «Мустанг» (комісіонер) зобов'язується за дорученням TOB «Ніагара» (комітент) укладати в інтересах останнього від свого імені угоди з продажу паливно-мастильних матеріалів (бензини моторні, дизельне пальне) та здійснювати його реалізацію через мережу АЗС.

В підтвердження передачі нафтопродуктів для реалізації ПФ «Мустанг» в рамках договору комісії позивачем надані підписані сторонами договору комісії акти прийому-передачі нафтопродуктів, які відповідають вимогам, що пред'являються до складення первинних документів чинним законодавством, складені у травні 2013 р.

Перевіривши первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товару, включення цих витрат до валових витрат, оплати товару, а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту(договір, додаткові угоди, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, акти тощо), колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку про те, що ці документи підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Цітадель», придбання з метою використання отриманого товару у власній господарській діяльності, та обґрунтованість віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту.

Так, згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані контрагентом згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються певні реквізити.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 1, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. №1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що будь-яких зауважень стосовно статусу TOB «Цітадель» як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір був укладений сторонами, скріплений печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за ним (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність та безтоварність укладених між позивачем та його контрагентом угод.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладений між позивачем та TOB «Цітадель» договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи.

Згідно п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Надаючи правову оцінку змісту акта перевірки суд першої інстанції правильно вказав на те, що в ньому не обґрунтовано згідно з вимогами Порядку, в чому саме полягає порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України з посиланням на первинні або інші документи бухгалтерського та податкового обліку. Тому цей акт оцінюється судом за правилами ст.86 КАС України як доказ, що не підтверджує наявність такого порушення у зв'язку з включенням ТОВ «Ніагара» до складу податкового кредиту спірної суми ПДВ по господарським операціям з TOB «Цітадель».

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що висновок документальної перевірки про безтоварність господарських операцій ТОВ «Ніагара» з TOB «Цітадель» обґрунтований переважно даними додаткового характеру, одержаними з матеріалів, складених щодо іншого підприємства, хоча висновки про встановлені порушення податкового законодавства не можуть бути обґрунтовані тільки додатковою інформацією, одержаною не з первинних документів ТОВ «Ніагара». При формуванні висновків акту перевірки ТОВ «Ніагара» ДПІ в порушення вимог Порядку №984 та ст.83 ПК України оперує переважно податковою інформацією, яка не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Вирішуючи питання правомірності висновків акта податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Цітадель», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного, з чим погоджується апеляційна інстанція.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.

Згідно з п.1 вказаного Порядку зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до пунктів 2,3 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань. З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Методичних рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236, для проведення зустрічних звірок відбираються суб'єкти господарювання (контрагенти платника податків), щодо яких виникла необхідність у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, в тому числі відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Необхідність проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання визначається посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби (далі - органи ДПС) за результатами проведеного аналізу даних та встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України (АІС ДПА України, Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, Єдиний реєстр податкових накладних тощо), а також аналізу податкової інформації та документів, отриманих із внутрішніх (у т. ч. від підрозділів податкової міліції тощо) або зовнішніх джерел (у т. ч. від платників податків), які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Пунктами 4, 5 Порядку №1232 передбачено, що орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку. Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

Пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011р. №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Пунктами 4.5, 4.7, 5.2 Методичних рекомендацій визначено, що при отриманні від суб'єкта господарювання (у встановлений статтею 73 Кодексу термін) інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповідальний підрозділ проводить зустрічну звірку суб'єкта господарювання протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої інформації та її документального підтвердження. За результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки. Довідка підписується та вручається суб'єкту господарювання у порядку, передбаченому пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», не пізніше наступного робочого дня від дати її складання. Отримана від суб'єкта господарювання інформація та її документальне підтвердження в подальшому використовується для проведення зустрічних звірок та повинна бути відпрацьована в комплексі з іншими документами суб'єкта господарювання при проведенні чергової документальної планової або позапланової перевірки суб'єкта господарювання із метою підтвердження повноти відображення результатів здійснених господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Згідно з п.4.4 Наказу № 236 акт про неможливість проведення зустрічної звірки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою).

Зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання визначений додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що складений за результатами заходів по проведенню зустрічної звірки акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Цітадель» не відповідає вимогам додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Зокрема, описова та змістовна частини акта не відповідають їх назвам та сутності, які запроваджені Методичними рекомендаціями. Так, законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновків, а передбачено лише відображення відомостей, встановлених на підставі матеріалів, що знаходяться у справі суб'єкта господарювання, інформаційних баз даних, інших джерел інформації. Також допускається зазначення інформації, отриманої від підрозділів податкової міліції, що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці.

Водночас наведення висновків щодо реальності здійснення господарських операцій за результатами проведеної звірки суб'єкта господарювання передбачено додатком 5 до Методичних рекомендацій, який у свою чергу складається за результатами фактично проведеної звірки.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактично проведення зустрічної звірки не мало місця у зв'язку з відсутністю TOB «Цітадель» за місцезнаходженням; дослідження первинних документів та їх співставлення з даними звітності позивача не відбувалося. Таким чином колегія суддів також критично ставиться до зазначеного акта, оскільки він не може підтверджувати правомірність висновків відповідача стосовно позивача.

Вирішуючи питання про правомірність висновку відповідача про відсутність доказів транспортування нафтопродуктів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.

Судом враховано, що транспортування нафтопродуктів в межах виконання договору постачання нафтопродуктів №4 з ТОВ «Цітадель» не відбувалось. Товар був переданий у власність позивача на нафтобазі в смт.Великодолинське Овідіопольського району Одеської області, а саме - без вивезення з нафтобази переданий на зберігання та на комісію для подальшої реалізації ПФ «Мустанг».

В даному випадку умови поставки нафтопродуктів від ТОВ «Цітадель» не передбачали перевезення останніх при передачі їх у власність ТОВ «Ніагара».

Крім того колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України враховує постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014 року у справі №815/8501/13-а, якою був задоволений адміністративний позов ТОВ «Ніагара» до ДПІ У Приморському районі м.Одеси. Предметом розгляду в цій справі були господарські відносини між позивачем та ТОВ «Цітадель» при укладанні та виконанні договору купівлі-продажу нафтопродуктів №4 від 10.04.2013 року, додаткові угоди від 03.05.2013 р. та від 31.05.2013 р. та висновки податкового органу щодо них. Суди обох інстанції вирішили, що первинні бухгалтерські документи свідчать про реальність здійснення господарських операцій та наявність господарської мети при укладанні угод. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.04.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Ніагара».

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію апеляційному суду не довів та не обґрунтував. В свою чергу позивач довів протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 року №0002132230.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов