Постанова № 40134095, 14.08.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4383/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського міського центру зайнятості заборгованість виплаченої йому допомоги по безробіттю у сумі 113 (сто тринадцять гривень) 79 копійок на рахунок: код ЄДРПОУ 35358018, Одержувач: Одеський міський центр зайнятості, Банк ГУДКСУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, р/р 37174001004828, призначення платежу: повернення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу необхідно повернути виплачену Одеським міським центром зайнятості допомогу по безробіттю, у зв'язку з тим, що під час перебування на обліку в Одеському міському центрі зайнятості та під час одержання допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 працював на посаді машиніста з завивки канатів у ОФ ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» відповідно до наказу №325 від 11.09.2012 року, у зв'язку з чим Одеський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом про стягнення виплаченого забезпечення у судовому порядку.

В судове засідання представник позивача не прибув, попередньо звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с. 19).

Відповідач в судове засідання не прибув, його позиція щодо позову не відома, оскільки він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України. Про час і місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами (а.с. 17-18), у зв'язку з чим справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, суд дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до персональної картки від 16.04.2012 року №1530, ОСОБА_1 09.04.2012 року зареєстрований в Одеському міському центрі зайнятості в пошуках роботи (а.с. 6).

16.04.2012 року ОСОБА_1 отримав статус безробітного на підставі його письмової заяви, у якій зазначив, що він не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, видами діяльності, що визначені ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» не займається, те отримує пенсію на пільгових умовах, не є найманим працівником або членом особистого селянського господарства (а.с.7).

Таким чином, ОСОБА_1 надано матеріальне забезпечення (допомога по безробіттю) за період перебування на обліку в службі зайнятості з 11.09.2012 року по 13.09.2012 року у сумі 113,79 гривень, що підтверджується довідкою від 29.07.2014 року (а.с.12).

Відповідно виписки з Наказу №325 від 11.09.2012 року ОФ ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» Завод «Стальканат», ОСОБА_1 з 11.09.2012 року прийнято на работу за посадою машиніст з завивки канатів (а.с. 9).

Керуючись п.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» директором Одеського міського центру зайнятості Трусовою Г.П. було прийнято Наказ від 15.05.2014 року №НТ140515 про повернення коштів у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості реєструє безробітних і подає їм у межах своєї компетенції допомогу, в т. ч. і грошову.

Згідно Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. N 47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості реєструє безробітних, забезпечує їх працевлаштування, в тому числі за бажанням направляє безробітних на сезонні та оплачувані громадські роботи, виплачує допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу по безробіттю, надає одноразову матеріальну допомогу безробітним та членам сімей, які перебувають на їх утриманні, а також матеріальну допомогу громадянам, які проходять підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, надає безпроцентні позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю.

В абзаці 5 пункту 7 вищезгаданого Положення визначено, що районні, міськрайонні, міські та районні центри зайнятості несуть відповідальність за раціональне використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, що знаходяться в їх розпорядженні.

Відповідно до п. 1 Положення «Про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 р. N 47 «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» (далі Положення), інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості.

Відповідно до підпункту "в" пункту 6 Положення, інспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням громадянами законодавства про зайнятість населення, рекомендацій служби зайнятості в період вирішення питання про працевлаштування та виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю.

Правовідносини щодо зайнятості населення регулюються Законом України «Про зайнятість населення».

Стаття 1 п. 3 цього Закону визначає, що в Україні до зайнятого населення належать зокрема, громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.

Статтею 2 цього Закону визначено поняття безробітні, якими визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 в порушення положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» не повідомив центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення, а саме, що 11.09.2012 року працевлаштувався на роботу у ОФ ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» Завод «Стальканат», тобто саме тоді коли знаходився на обліку в Одеському міському центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, що засвідчує незаконне отримання допомоги по безробіттю за період з 11.09.2012 року по 19.03.2014 року (а.с. 9).

Зазначена інформація підтверджується витягом з наказу №325 від 11.09.2012 року ОФ ПАТ «ВО «Стальканат-Сілур» Завод «Стальканат», відповідно до якого відповідача - ОСОБА_1 прийнято на роботу.(а.с. 9)

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N 7-1,(далі Порядку) у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пункт 7 Порядку передбачено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази встановлено, що відповідно до Наказу директора Одеського міського центру зайнятості від 15.05.2014 року №НТ140515, центром зайнятості були вжиті заходи по поверненню виплати коштів ОСОБА_1 (а.с. 11).

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі неповернення коштів, незаконно виплачених в якості допомоги по безробіттю у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене та посилаючись на зазначені вище норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 113,79 гривень підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського міського центру зайнятості заборгованість виплаченої йому допомоги по безробіттю у сумі 113 (сто тринадцять гривень) 79 копійок на рахунок: код ЄДРПОУ 35358018, Одержувач: Одеський міський центр зайнятості, Банк ГУДКСУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, р/р 37174001004828, призначення платежу: повернення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Корой

Адміністративний позов Одеського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеського міського центру зайнятості заборгованість виплаченої йому допомоги по безробіттю у сумі 113 (сто тринадцять гривень) 79 копійок на рахунок: код ЄДРПОУ 35358018, Одержувач: Одеський міський центр зайнятості, Банк ГУДКСУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, р/р 37174001004828, призначення платежу: повернення виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Корой