Постанова № 40134032, 12.08.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2014 р.Справа № 915/537/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Савицький Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 15.07.2014р. №1581 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Оксенюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Девятьорова А.В., за довіреністю №08/14 від 30.07.2014р.

від відповідача: Турчинський М.А., за довіреністю від 19.05.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Насінницький радгосп "Перше Травня"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 05 червня 2014 року

у справі №915/537/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллтоп"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Насінницький радгосп "Перше Травня"

про стягнення 515673,26 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Веллтоп" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до ПАТ „Насінницький радгосп „Перше Травня" та ТОВ «Енерго Альтернатива» про стягнення 515673,26 грн., з яких 285570,86 грн. основного боргу та 230102,40 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.06.2014 провадження у справі в частині позовних вимог позивача до ТОВ «Енерго Альтернатива» було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05 червня 2014 року у справі №915/537/14 (суддя Бездоля Д.О.) позов ТОВ "Веллтоп" частково задоволено: з ПАТ „Насінницький радгосп „Перше Травня" на користь позивача стягнуто 285570,86 грн. основного боргу, 215514,17 грн. штрафу та 5010,85 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не поставив позивачу попередньо оплачений останнім товар вартістю 285570,86 грн., а отже вимога позивача до відповідача про повернення суми попередньої оплати у вказаній сумі є правомірною та такою, що підлягає задоволенню судом. При цьому, господарський суд першої інстанції також дійшов до висновку, що відповідач дійсно відмовився від поставки позивачу товару вартістю 1077570,86 грн. (270 тон х 4400 грн. - 110429,14 грн.).

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ПАТ „Насінницький радгосп „Перше Травня") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його частково скасувати в частині стягнення з відповідача нарахованого штрафу в сумі 215514,17 грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Веллтоп" лише в частині стягнення основного боргу, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні скаржник підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі та наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ТОВ "Веллтоп") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „Насінницький радгосп „Перше Травня" без задоволення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Матеріали справи свідчать про те, що 02.09.2013р. між ТОВ "Веллтоп" (позивач, покупець) та ПАТ „Насінницький радгосп „Перше Травня" (відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №Л-16 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору товаром, що постачається за договором, є сільськогосподарська продукція (далі - товар), яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договору:

- якість товару повинна відповідати ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних в специфікації;

- остаточна кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, визначена в пункті поставки товару;

- остаточна якість товару визначається сторонами згідно сертифікату лабораторії пункту вивантаження товару.

Згідно п.п. 3.1., 3.2. договору:

- поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується в специфікації;

- поставка товару за договором здійснюється на умовах та в пункті, що вказані у специфікаціях (надалі по тексту - пункт поставки товару).

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3., 6.4., 6.5., 9.1. договору:

- ціна за одиницю товару, загальна вартість партії товару вказуються у специфікаціях;

- оплата здійснюється згідно виставлених рахунків шляхом внесення позивачем: 30% передоплати від загальної вартості партії товару, визначеної у специфікації, протягом 2 днів з моменту підписання специфікації; 55% вартості партії товару - по факту завантаження товару в автотранспорт, з урахуванням здійсненої передоплати; остаточний розрахунок здійснюється протягом 1 (одного) банківського дня після вивантаження товару та складання акту перерахунку ціни, якщо специфікацією не передбачений інший порядок оплати;

- у разі поставки відповідачем товару нижчої якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами, позивач має право: прийняти товар з відповідним зниженням його вартості за погодженням з відповідачем-1; якщо якість не відповідає ДСТУ відмовитися від прийняття товару та вимагати повернення суми, сплаченої у якості передоплати за товар, згідно п. 4.3 цього договору та компенсацією понесених транспортних витрат;

- у разі відмови відповідача поставити товар, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% вартості товару не поставленого за узгодженою специфікацією;

- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині виконання сторонами взятих на себе грошових зобов'язань за договором - до моменту їх повного виконання.

На виконання умов договору 02.09.2013 року сторони підписали специфікацію № 1 до договору, в якій узгодили поставку відповідачем позивачу товару - насіння льону олійного (ДСТУ 4967:2008) - в кількості 300 тон, за ціною 1 мт - 4400,00 грн., загальною вартістю 1320000 грн. При цьому, сторони передбачили, що кількість товару, що постачається в межах даної специфікації до договору, може відрізнятись від узгодженої (300 тон) на +/- 10%, тобто належним виконанням відповідачем умов договору в межах даної специфікації є поставка позивачу товару від 270 до 330 тон.

Відповідно до п.п. 1, 2 даної специфікації № 1 до договору:

- умови постачання FCA за адресою: Одеська обл., Ренійський район, с. Лиманське, вул. Шкільна, 6Б;

- оплата здійснюється згідно виставлених рахунків шляхом внесення позивачем: 30% передоплати від загальної вартості партії товару, визначеної у специфікації, протягом 5 днів з моменту підписання специфікації; 55% вартості партії товару - по факту завантаження товару в автотранспорт, з урахуванням здійсненої передоплати; остаточна оплата, яка здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 1 банківського дня з моменту вивантаження товару з урахуванням витрат позивача, понесених у зв'язку з доведенням якості товару до базисних показників із розрахунку вартості послуг за сушку 21 грн. за 1 тону та за очищення 8 грн. за 1 тону. Сторони підписують акт-перерахунок ціни товару враховуючи якісні показники, який є підставою для проведення остаточного розрахунку.

Згідно з п. 3. даної специфікації № 1 до договору термін поставки товару: з 10.09.2013 по 15.09.2013.

Відповідно до п. 4. даної специфікації № 1 до договору якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ 4967:2008 та відповідати наступним якісним показникам: вологість - 7,0%, сміттєва домішка - 2,0%, оліїста домішка - 4,0%, олійність не менше 44% в перерахунку на суху речовину, ураженість шкідниками не дозволено. Максимальні обмежувальні норми для прийому товару: вологість не менше 6,0% і не більше 15,0%; сміттєва домішка не більше 5,0%, в тому числі вміст домішок, що важко відокремлюються; олійність не менше 40% в перерахунку на фактичну вологість та сміттєву домішку.

На виконання умов договору, 09.09.2013року позивач, згідно з виписаним відповідачем рахунком від 04.09.2013 № 20, сплатив останньому 30% передоплати від загальної (узгодженої) вартості партії товару на суму 396000 грн., що підтверджується банківською випискою та не спростовується сторонами.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором в частині поставки вказаного товару виконав частково, передавши позивачу 04.11.2013 за накладною № 22 товар у кількості 38,520 тон, остаточну вартість якого сторони спільно визначили в акті перерахунку ціни - 110429,14 грн.

Жодних інших поставок товару відповідач позивачу не здійснив, у зв'язку з чим 13.03.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 13.03.2014 № 104 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 285570,86 грн.

Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Веллтоп" до господарського суду Одеської області з відповідним позовом про стягнення заборгованості та нарахованого на неї штрафу.

Дослідивши матеріали справи апеляційний господарський суд прийшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківських виписок, видаткової накладної №22 від 04.11.2013р. та акту перерахунку ціни видаткової накладної №22 від 04.11.2013р., та не спростовується сторонами, на виконання умов договору поставки №Л-16 від 02.09.2013р. позивачем було сплачено відповідачу передплату за товар на суму 396000 грн., а відповідачем було поставлено позивачу товар у розмірі 38,520 т. на загальну суму 110429,14 грн.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Як вже було зазначено вище, у специфікації № 1 до договору сторони погодили, що кількість товару, що постачається в межах даної специфікації до договору, може відрізнятись від узгодженої (300 тон) на +/- 10%, тобто належним виконанням відповідачем умов договору в межах даної специфікації є поставка позивачу товару від 270 до 330 тон, а термін поставки товару: з 10.09.2013р. по 15.09.2013р..

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за спірним договором в частині поставки позивачу товару у розмірі 300т (+- 10%), як то передбачено відповідною специфікацією №1 до спірного договору.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач не поставив позивачу попередньо оплачений останнім товар вартістю 285570,86 грн., а отже вимога позивача до відповідача про повернення суми попередньої оплати у вказаній сумі є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вже було зазначено вище, п. 6.5. договору сторони передбачили, що у разі відмови відповідача поставити товар, він зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 20% вартості товару не поставленого за узгодженою специфікацією.

Відповідно до специфікації № 1 до договору узгодили терміни постачання товару: 10.09.2013р.-15.09.2013р., при цьому строк дії самого договору, впродовж якого існувало зобов'язання відповідача поставити позивачу товар, встановлений сторонами до 31.12.2013. Кількість товару, що постачається в межах даної специфікації до договору, може відрізнятись від узгодженої (300 тон) на +/- 10%, тобто належним виконанням відповідачем умов договору в межах даної специфікації є поставка позивачу товару від 270 до 330 тон.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги матеріали та обставини справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що волевиявлення відповідача у вигляді не постачання позивачу обумовленого обсягу товару протягом встановленого спірним договором (специфікацією №1) строку є необхідним та достатнім для підтвердження факту відмови відповідача від поставки позивачу такого товару.

Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав врахування обумовленої сторонами у спірній специфікації розбіжності кількості товару, який постачається у розмірі 10% та наявність підстав вважати дійсною кількістю товару обумовленого спірною специфікацією у розмірі 270т., тобто нижньої межі кількості.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Веллтоп" в частині стягнення з відповідача 215514,17 грн. штрафу.

Колегія суддів в повному обсязі підтримує позицію та висновки місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафу.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету позову та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Насінницький радгосп "Перше Травня" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05 червня 2014 року у справі №915/537/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Насінницький радгосп "Перше Травня" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 14 серпня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош