Вирок № 40133399, 13.08.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/1343/13-к Головуючий у 1 інстанції: Шендрікова Г.О.

Провадження № 11-кп/783/360/14 Доповідач: Головатий В. Я.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Головатого В.Я.,

суддів - Березюка О.Г., Кобзара В.М.,

при секретарі - Нікітчуку П.В., Дулебко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора, захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах підсудного ОСОБА_6 на вирок Буського районного суду Львівської області від 30.04.2014 року у кримінальному провадженні, внесеного у ЄРДР за №12013150080000931 від 26.03.2013 року, про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Під'ярків Перемишлянського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Підгайчики Золочівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця м. Львова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця с. Станимир Перемишлянського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_13, уродженця с. Коровичі Золочівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

з участю прокурора - Криштановича С. С.,

захисників - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_5,

потерпілої ОСОБА_8

підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу його фактичного затримання - з 28 травня 2013 року.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу його фактичного затримання - з 28 травня 2013 року.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу його фактичного затримання - з 28 травня 2013 року.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з часу його фактичного затримання - з 28 травня 2013 року.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку у законну силу.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий термін тривалістю 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_7 покладено обов'язок повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання або роботи.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_7 у виді домашнього арешту, - залишено без змін до вступу вироку у закону силу.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Судові витрати на загальну суму 2153, 20 грн. стягнути з кожного засудженого в сумі по 430, 64 грн. в дохід держави.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 25.03.2013 року о 21 годині 45 хвилин, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, на автомобілі марки «ВАЗ-21099» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, прибули у АДРЕСА_6 до приміщення продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_10 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишились в салоні автомобіля та спостерігали за появою сторонніх осіб з метою попередження співучасників злочину про небезпеку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_7, знаючи про відсутність у магазині відвідувачів, в свою чергу шляхом вільного доступу зайшли до приміщення продуктового магазину. ОСОБА_4, перескочивши через прилавок магазину, де знаходилася продавець ОСОБА_11, застосував до останньої фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я в момент заподіяння, а саме: наблизившись до неї, схопив двома руками за плечі та кинув на землю обличчям донизу, утримуючи її в такому положенні. В цей же час, ОСОБА_7, перебуваючи у приміщенні магазину почав самовільно шукати гроші, таким чином ОСОБА_7 віднайшов та відкрито заволодів майном ОСОБА_11, а саме: мобільним телефоном марки «Нокіа 6300», вартістю 1200 грнивень, в якому знаходилася сім-картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 15 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 17.80 гривень, сумкою, вартістю 200 гривень, в якій знаходилися - кредитний договір, укладений в березні 2013 між ОСОБА_11 та «Приватбанком», без вартості, кредитна картка «Приватбанку», на прізвище ОСОБА_11, без вартості, 3 ключі, загальною вартістю 45 гривеньё завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1477.80 гривень. Також ОСОБА_7 віднайшов та відкрито заволодів майном приватного підприємця ОСОБА_10, а саме: картками поповнення рахунків «Київстар», «Лайф», МТС» на загальну суму 580 гривень та грошима в сумі 180 гривень, завдавши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 760 гривень.

Після чого ОСОБА_4 разом з ОСОБА_7 вибігли з приміщення магазину та сіли в автомобіль марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому їх очікували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_4, з місця вчинення злочину втекли.

Крім цього, 04.04.2013 року о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, на автомобілі марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, прибули у АДРЕСА_7, де зупинились біля продуктового магазину «ІНФОРМАЦІЯ_14». Діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишились в салоні автомобіля та спостерігали за появою сторонніх осіб з метою попередження співучасників злочину про небезпеку, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2, знаючи про відсутність у магазині відвідувачів, в свою чергу шляхом вільного доступу зайшли до середини приміщення продуктового магазину, що складається з торгового залу та приміщення кафе. ОСОБА_2, минувши приміщення торгового залу, забіг в приміщення кафе, де на той час знаходилася продавець ОСОБА_12 ОСОБА_2 застосував до останньої фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я в момент заподіяння, а саме: наблизився до неї, схопив за волосся і поклав на підлогу обличчям донизу, і утримував її в такому положенні. В цей же час, ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину, забіг за прилавок та почав шукати гроші, таким чином за прилавком ОСОБА_3 віднайшов та відкрито заволодів грошима в сумі 400 гривень. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вибігли з приміщення магазину та сіли в автомобіль марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому їх очікували ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та на вказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_4, з місця вчинення злочину втекли.

04.04.2013 року о 20 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб, на автомобілі марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, прибули у АДРЕСА_9, де зупинились біля продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_13 Діючи за попередньою змовою, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 шляхом вільного доступу зайшли до середини приміщення продуктового магазину, де ОСОБА_4 перестрибнувши через прилавок намагався стримати продавця ОСОБА_14, однак вона від нього вирвалась та побігла до виходу, де її спинив та утримував ОСОБА_6, а він із ОСОБА_2 в свою чергу почали шукати грошові кошти та цінності. В цей же час, ОСОБА_3 притиснув до стіни покупця магазину ОСОБА_8, чим перешкодив їй встати із лавки на якій вона до цього сиділа та почав активно відбирати у неї сумку, яку остання тримала на руках, однак, потерпіла ОСОБА_8 намагалась чинити йому опір. Тоді, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою подолання опору потерпілої, застосували насильство по відношенню до ОСОБА_8, яке виразилось у спричиненні їй синців на нижній та верхній повіці правого ока, на нижній повіці лівого ока, на переніссі та чолі вище брови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. В наслідок вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_8, остання відпустила з рук належну їй сумку вартістю 470 грн., якою останні відкрито заволоділи та в якій знаходились службові документи і кругла печатка Соколівської сільської ради, робочий блокнот та ключі, зарплатна картка, парасоля вартістю 170 грн. та грошові кошти в сумі 10-ти гривень. Всього ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_8 на загальну суму 650 грн. і з викраденим, на автомобілі марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, з місця вчинення злочину втекли.

24.04.2013 року о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під його керуванням, прибули у АДРЕСА_10, де зупинились біля продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_15 Діючи за попередньою змовою, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишились в салоні автомобіля та спостерігали за появою сторонніх осіб з метою попередження співучасників злочину про небезпеку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в свою чергу шляхом вільного доступу зайшли у приміщення продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_15, де ОСОБА_4, перестрибуючи через прилавок, наніс продавцю ОСОБА_16 удар ногою, спричинивши їй цим самим синець в правій поперековій ділянці, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, після чого, рукою почав її стримувати на підлозі, при чому вимагав повідомити про місце знаходження грошових коштів. В цей же час, ОСОБА_2 також перестрибнувши через прилавок і почав самовільно шукати грошові кошти та цінності, однак ОСОБА_4 виявивши під прилавком коробку, з належними приватному підприємцю ОСОБА_15 грішми в сумі 2000 грн., передав її ОСОБА_2, який перестрибнувши через прилавок, побіг до виходу з магазину. ОСОБА_4 з метою перешкоджання потерпілій ОСОБА_16 у найкоротший термін повідомити працівників міліції про пограбування, відкрито заволодів належним останній мобільним телефоном марки «Motorolla V360» вартістю 1200 грн. та відпустивши останню, з викраденим телефоном з приміщення магазину вибіг. Всього ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_15 на загальну суму 2000 грн. та потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 1200 грн. і з викраденим, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, з місця вчинення злочину втекли.

24.04.2013 року о 21 годині 10 хвилин, ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, разом із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під його керуванням, прибули у АДРЕСА_8, де зупинились біля продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_17 Діючи за попередньою змовою, ОСОБА_4 залишився в салоні автомобіля та спостерігав за появою сторонніх осіб з метою попередження співучасників злочину про небезпеку, а ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 в свою чергу шляхом вільного доступу забігли у приміщення продуктового магазину, де ОСОБА_3 штовхнув потерпілу ОСОБА_17, від чого вона впала на підлогу, отримавши синці в лівій та правій навколо орбітальній ділянці, в ділянці перенісся, тильній поверхні лівої кисті, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2 самовільно шукав грошові кошти та цінності, і виявивши під прилавком коробку, з належними приватному підприємцю ОСОБА_17 грішми в сумі 700 грн., п'ятьма скетч-картками мобільного оператора «Київстар» вартістю по 40 грн. кожна на суму 200 грн. та десятьма скетч-картками мобільного оператора «Лайф» вартістю по 10 грн. кожна на суму 100 грн., де забравши сумку потерпілої ОСОБА_18 в якій знаходились паспорт громадянина України, виданий на її ім'я та грошові кошти в сумі 400 доларів США, з якими побіг до виходу з магазину, де весь цей час знаходився ОСОБА_6 і який згідно попередньої домовленості повинен був стримати потерпілих при спробі їх втечі із приміщення магазину, а також спостерігати за появою сторонніх осіб з метою попередження співучасників злочину про небезпеку. Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, з викраденим майном потерпілих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 з приміщення магазину вибігли. Всього ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_17 на загальну суму 1000 грн. та потерпілої ОСОБА_18 на загальну суму 400 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 24.04.2013 становило 3197,2 грн. і з викраденим, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, з місця вчинення злочину втекли.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Буського районного суду Львівської області від 30.04.2014 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати винним та призначити покарання:

ОСОБА_4 - за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_2 - за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_6 - за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточну міру покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

ОСОБА_7 - за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 3 роки.

В обґрунтування мотивів апеляції прокурор покликається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосований кримінальний закон та покарання визначене судом не відповідає ступеню тяжкості та особам засуджених внаслідок м'якості. Вказує на те, що у діях підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 наявні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, а саме: напад, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, оскільки на досудовому слідстві потерпілі стверджували що їм погрожували вбивством, а також поєднаний із проникненням у приміщення. Крім того, покликається на те, що у діях підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 наявні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме: грабіж, поєднаний із проникненням у приміщення.

Захисник-адвокат ОСОБА_1 в інтересах підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах підсудного ОСОБА_6 просять вирок Буського районного суду Львівської області від 30.04.2014 року змінити та вважати ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 засудженими за ч. 2 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі, мотивуючи це тим, що суд першої інстанції вправі був призначити покарання нижче нижчої межі встановленої у санкції ч. 2 ст. 186 КК України на підставі ст. 69 КК України, оскільки у діях підсудних наявні обставини, що пом'якшують покарання та відсутні обставини, що обтяжують покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, підсудних та їхніх захисників, дослідивши матеріали кримінального провадження №12013150080000931, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_1 в інтересах підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника-адвоката ОСОБА_5 в інтересах підсудного ОСОБА_6 та апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково.

Висновок суду про доведеність вини підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у вчиненні вказаних у вироку злочинах відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим, що в апеляційних скаргах прокурора та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_5 не оспорюється.

Колегія суддів вважає необґрунтованими покликання прокурора на те, що відносно потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у діях підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 наявна ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, т.б. напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Як вбачається із показань потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, котрі вони давали на досудовому розслідуванні, останні вказали, що під час пограбування магазину, що знаходиться у АДРЕСА_8, 24.04.2013 року, котрий орендує ОСОБА_17, грабіжники погрожували їм вбивством.

Натомість, при розгляді справи у суді першої інстанції потерпілі ствердили про те, що вбивством їм не погрожували.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги показання потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18, котрі вони давали на досудовому розслідуванні, будь-які інші докази погрози застосування насильства небезпечного для життя та здоров"я потерпілих в матеріалах справи відсутні, а відтак у діях підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 відсутня ознака злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України - погроза застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я.

Разом з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність у діях підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме: грабіж, поєднаний із проникненням у приміщення.

Відповідно до абз. 3 п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, і ця обставина жодною зі сторін кримінального провадження не оспорюється, що про пограбування магазинів підсудні домовились напередодні вчинення злочинів і їх умисел був спрямований на заволодіння коштами, які знаходяться в магазинах.

Враховуючи це, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки умисел на заволодіння майном у підсудних виник до проникнення у приміщення магазинів, спосіб заволодіння майном підсудними було обрано саме шляхом проникнення у приміщення, в їх діях наявні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечне для життя та здоров"я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у приміщення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, вирок Буського районного суду Львівської області від 30 квітня 2014 р. в частині кваліфікації діянь підсудних підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 слід визнати винними у вчиненні злочинів, передбачених ст.. 186 ч.3 КК України, які вони вчинили при наступних обставинах, зокрема:

25.03.2013 р., приблизно о 21 год. 45 хв., ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, з метою заволодіння чужим майном, на автомобілі марки «ВАЗ-21099» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули у АДРЕСА_6 до приміщення продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_10 Залишившись в салоні автомобіля. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спостерігали за довколишньою обстановкою. ОСОБА_4 та ОСОБА_7, знаючи про відсутність у магазині відвідувачів, шляхом вільного доступу проникли в приміщення продуктового магазину. Там, ОСОБА_4, застосовуючи фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я в момент заподіяння до потерпілої ОСОБА_11, повалив її на підлогу утримуючи в такому положенні. В цей час, ОСОБА_7, з під прилавку відкрито заволодів майном ОСОБА_11, а саме: мобільним телефоном марки «Нокіа 6300», вартістю 1200 грн., в якому знаходилася сім-картка мобільного оператора «Лайф», вартістю 15 гривень, на рахунку якої були гроші в сумі 17.80 гривень, сумкою, вартістю 200 гривень, в якій знаходилися - кредитний договір, укладений в березні 2013 між ОСОБА_11 та «Приватбанком», без вартості, кредитна картка «Приватбанку», на прізвище ОСОБА_11, без вартості, 3 ключі, загальною вартістю 45 грн. спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 1477.80 грн. Там же, ОСОБА_7 віднайшов та відкрито заволодів майном приватного підприємця ОСОБА_10 - картками поповнення рахунків «Київстар», «Лайф», МТС» на загальну суму 580 гривень та грошима в сумі 180 гривень, завдавши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 760 грн. Після цього, всі учасники з місця події втекли.

Крім цього, 04.04.2013 р. приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_4 спільно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з метою заволодіння чужим майном, на автомобілі марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули до продуктового магазину «ІНФОРМАЦІЯ_14» в АДРЕСА_7. Діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 залишились в автомобілі спостерігати за довколишньою обстановкою, а ОСОБА_3 та ОСОБА_2, знаючи про відсутність у магазині відвідувачів, шляхом вільного доступу проникли в приміщення продуктового магазину, що складається з торгового залу та приміщення кафе. ОСОБА_2, минувши торговий зал, забіг в приміщення кафе та застосовуючи фізичне насильство, яке не є небезпечне для життя та здоров"я до потерпілої ОСОБА_12, повалив її на підлогу та утримував в такому положенні. В цей час, ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину, забіг за прилавок звідки відкрито заволодів грошима в сумі 400 грн, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду. Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вибігли з приміщення магазину, сіли в автомобіль марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому їх очікували ОСОБА_4 та ОСОБА_6, і з місця вчинення злочину втекли.

В продовження своїх злочинних дій, в цей же день, 04.04.2013 р. приблизно о 20 год. 10 хв., за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з метою заволодіння чужим майном, на автомобілі марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, прибули до продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_13 в АДРЕСА_9. Діючи за попередньою змовою, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 шляхом вільного доступу проникли в приміщення продуктового магазину. Там, ОСОБА_4 перестрибнувши через прилавок намагався стримати продавця ОСОБА_14, однак вона від нього вирвалась та побігла до виходу, де її зупинив та утримував ОСОБА_6 Тоді ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почали шукати грошові кошти та цінності. В цей же час, ОСОБА_3 притиснув до стіни покупця магазину ОСОБА_8, чим перешкодив їй встати із лавки та почав активно відбирати у неї сумку, яку остання тримала на руках. Тоді, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_8, застосували до неї насильство, яке виразилось у спричиненні синців на нижній та верхній повіці правого ока, на нижній повіці лівого ока, на переніссі та чолі вище брови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень і не є небезпечними для життя та здоров"я. Внаслідок вчинених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 насильницьких дій по відношенню до ОСОБА_8, остання відпустила з рук належну їй сумку вартістю 470 грн., якою останні відкрито заволоділи та в якій знаходились службові документи і кругла печатка Соколівської сільської ради, робочий блокнот та ключі, зарплатна картка, парасоля вартістю 170 грн. та грошові кошти в сумі 10-ти гривень, а всього на загальну суму 650 грн. Після цього із викраденим, на автомобілі марки ВАЗ-21099 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з місця вчинення злочину втекли.

24.04.2013 р. приблизно о 19 год. 20 хв., ОСОБА_4 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, з метою заволодіння чужим майном, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, прибули до продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_15 в АДРЕСА_10. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 залишились в салоні автомобіля та спостерігали за появою сторонніх осіб з метою попередження співучасників злочину про небезпеку, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шляхом вільного доступу проникли у приміщення продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_15 Знаходячись в приміщенні магазину, ОСОБА_4, перестрибуючи через прилавок, наніс продавцю ОСОБА_16 удар ногою, спричинивши їй синець в правій поперековій ділянці, що відноситься до легкого тілесного ушкодження, після чого, рукою почав її стримувати на підлозі, вимагаючи повідомити місце знаходження грошових коштів. В цей час, ОСОБА_2 перестрибнувши через прилавок почав шукати грошові кошти та цінності. Згодом, ОСОБА_4 виявивши під прилавком коробку, з належними приватному підприємцю ОСОБА_15 грошима в сумі 2000 грн., відкрито заволодів ними, передавши ОСОБА_2, який вибіг з магазину. ОСОБА_4 з метою перешкоджання потерпілій ОСОБА_16 у найкоротший термін повідомити працівників міліції про пограбування, відкрито заволодів належним їй мобільним телефоном марки «Motorolla V360» вартістю 1200 грн. та відпустивши останню, з викраденим телефоном з приміщення магазину вибіг. Із викраденим, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 всі учасники з місця вчинення злочину втекли.

В цей же день, 24.04.2013 р., приблизно о 21 год. 10 хв., ОСОБА_4 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, з метою заволодіння чужим майном, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, прибули до продуктового магазину приватного підприємця ОСОБА_17 у АДРЕСА_8. Діючи за попередньою змовою, ОСОБА_4 залишився в автомобілі спостерігати за довколишньою обстановкою. ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 шляхом вільного доступу проникли у приміщення продуктового магазину, де ОСОБА_3 штовхнув потерпілу ОСОБА_17, від чого вона впала на підлогу, отримавши синці в лівій та правій навколо орбітальній ділянці, в ділянці перенісся, тильній поверхні лівої кисті, що відноситься до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_2, з метою подолання опору потерпілої ОСОБА_18, наніс їй удар рукою по тілу, від якого вона впала на підлогу. В подальшому, ОСОБА_2, виявивши під прилавком коробку, з належними приватному підприємцю ОСОБА_17 грошима в сумі 700 грн., п'ятьма скетч-картками мобільного оператора «Київстар» вартістю по 40 грн. кожна на суму 200 грн. та десятьма скетч-картками мобільного оператора «Лайф» вартістю по 10 грн. кожна на суму 100 грн. відкрито заволодів ними. Крім того ОСОБА_2, відкрито заволодів сумкою потерпілої ОСОБА_18 в якій знаходились паспорт громадянина України, виданий на її ім'я та грошові кошти в сумі 400 доларів США, з якими побіг до виходу з магазину, де весь цей час знаходився ОСОБА_6 Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, з викраденим майном потерпілих ОСОБА_17 і ОСОБА_18 з приміщення магазину вибігли. Всього ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, незаконно заволоділи майном потерпілої ОСОБА_17 на загальну суму 1000 грн. та потерпілої ОСОБА_18 на загальну суму 400 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 24.04.2013 становило 3197,2 грн. і з викраденим, на автомобілі марки ВАЗ-2106 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з місця вчинення злочину втекли.

Призначаючи підсудному ОСОБА_4 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем свого проживання; обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків, вчинення злочину вперше, а також те, що потерпілі в суді першої інстанції, так і потерпіла ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, просять його суворо не карати. Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та призначає йому покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі оскільки вчинений ним злочин є тяжким.

Призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем свого проживання; обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків, вчинення злочину вперше, а також те, що потерпілі в суді першої інстанції, так і потерпіла ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, просять його суворо не карати. Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та призначає йому покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі оскільки вчинений ним злочин є тяжким.

Призначаючи підсудному ОСОБА_6 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем свого проживання; обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків, вчинення злочину вперше, а також те, що потерпілі в суді першої інстанції, так і потерпіла ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, просять його суворо не карати. Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та призначає йому покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі оскільки вчинений ним злочин є тяжким.

Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу підсудного, який позитивно характеризується за місцем свого проживання; обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків, вчинення злочину вперше, а також те, що потерпілі в суді першої інстанції, так і потерпіла ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, просять його суворо не карати. Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.

Тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів та призначає йому покарання нижче нижчої межі встановленої санкцією ч.3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі оскільки вчинений ним злочин є тяжким.

Призначаючи підсудному ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, котрий відноситься до тяжкого; особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем свого проживання; обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків, вчинення злочину вперше, а також те, що потерпілі в суді першої інстанції, так і потерпіла ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, просять його суворо не карати. Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та призначає йому покарання нижче нижчої мжі встановленої санкцією ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі оскільки вчинений ним злочин є тяжким.

Проте, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину особу підсудного ОСОБА_7 та те, що він брав участь лише в одному епізоді вчиненого злочину, колегія суддів вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання, а тому підсудного ОСОБА_7 слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 420 КПК України, колегія суддів, -

засудила :

Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_1 в інтересах підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5 в інтересах підсудного ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Буського районного суду Львівської області від 30 квітня 2014 року скасувати частково.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 28 травня 2013 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_2 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 28 травня 2013 року.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 28 травня 2013 року.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України і на підставі ст. 69 КК України призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з часу його фактичного затримання, а саме з 28 травня 2013 року.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, і на підставі ст. 69 КК України призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з"являтись в ці органи для реєстрації. .

В решті вирок Буського районного суду Львівської області від 30 квітня 2014 р. залишити без змін.

На вирок суду може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :

Головатий В. Я. Березюк О.Г. Кобзар В.М.