Рішення № 40132458, 07.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2014 р.Справа № 916/2394/14

За позовом: Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської райспоживспілки

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні, стягнення 17 836,74 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Іванюк Л.М., за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Фонтанське сільське споживче товариство Комінтернівської райспоживспілки, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, якій просить суд:

- усунути перешкоди Фонтанському сільському споживчому товариству Комінтернівської райспоживспілки у користуванні та розпорядженні будівлею - магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути незаконно займане приміщення магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17 836,74 грн., де 1 450,00 грн. - заборгованість за договором оренди, 52,20 грн. - пеня, 2 986,66 грн. - заборгованість за спожиту електроенергію, 13 347,88 грн. - неустойка.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.06.2014р. позовну заяву (вх.№2426/14) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/2394/14 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-3273/14 від 07.08.2014р.) - судом не задоволено, з підстав його недоцільності.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 жовтня 2012р. між Фонтанським сільським споживчим товариством (Орендовдавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів №26/12, згідно умов п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування основні засоби - магазин - бар №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", з торг. площею 50кв.м., склад 20кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, (далі - об'єкт оренди).

Відповідно до п.1.2. Договору Орендарю одночасно надається право користування земельною ділянкою на якій знаходиться об'єкт оренди та яка прилягає до нього загальною площею 100кв.м.

Пунктами 1.3., 1.4. Договору встановлено, що Об'єкт оренди використовується Орендарем для розміщення роздрібної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами. Оціночна вартість об'єкта на дату укладання договору становить: 20тис. грн. (Двадцять тисяч грн.)

Зі змісту п.п.2.1., 2.2. Договору Об'єкт оренди передається Орендарю у термін не пізніше 3-х днів після укладання цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору (додаток). Об'єкт оренди повертається Орендодавцеві Орендарем за актом приймання-передачі, в якому сторони зазначають склад об'єкта оренди, його стан на момент повернення, протягом 3-х днів з моменту закінчення строку дії Договору, або в разі дострокового припинення строку дії Договору 5-ти днів з дати припинення дії Договору.

У відповідності до п.4.1. Договору цей договір діє з "01" жовтня 2012р. до "30" вересня 2013р. включно.

Згідно п.п.5.1., 5.2. Договору Орендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта оренди становить 22 грн. Загальний розмір орендної місячної плати за користування об'єктом оренди становить: Одна тисяча сто грн. (1100.00) грн., без ПДВ. Орендна плата сплачується в національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати. У разі зміни офіційного курсу НБУ долара США до гривні більш ніж на 5% від курсу, визначеного на момент укладення цього договору. Сторони домовились про перегляд розміру орендної плати, визначеної цим пунктом. Орендна плата сплачується Орендарем на р/рахунок або в касу Орендодавця до 15-го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об'єктом оренди.

Умовами п.п.8.1., 8.2. Договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим Договором. У випадку несвоєчасної сплати орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення та 182 проценти річних з простроченої суми відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

На виконання умов договору позивачем відповідачу передано зазначене у вищенаведеному договорі приміщення, а останнім в свою чергу вищенаведене приміщення було прийнято в оренду, про що свідчить акт приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині здійснення орендних платежів, у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за березень 2013р. в сумі 200,00 грн., за квітень 2013р. в сумі 150, за вересень 2013р. в сумі 1 100,00 грн.

05 червня 2013р. позивач звернувся до відповідача з попередженням №38 щодо належного виконання умов договору.

29 серпня 2013р. позивач вдруге звернувся до відповідача з попередженням №59 щодо належного виконання умов договору.

30 вересня 2013р. строк дії Договору сплинув, проте як стверджує позивач, відповідач продовжує користуватись об'єктом оренди без будь-якого продовження строку дії Договору, що і стало підставою для позивача нарахувати відповідачу неустойку у вигляді подвійної плати за користування річчю в сумі 13 347,88 грн.

13.03.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензією (вих.№20) відповідно до якої запропонував сплатити існуючу заборгованість та неустойки, однак зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Приймаючи до уваги до уваги те, що відповідач не здійснив оплату орендних платежів та безпідставно користується об'єктом оренди що і стало підставою для Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської райспоживспілки звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З врахуванням встановлення судом заборгованості відповідача по орендній платі в розмірі 1 450,00 грн., суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1 450,00 грн. боргу з орендної плати підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 2 986,66 грн., суд зазначає наступне:

Пунктом 5.3. договору встановлено, що крім орендної плати, орендар на підставі показників лічильників та після отримання рахунків орендодавця відшкодовує вартість:

а) усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв'язок тощо), які споживаються орендарем.

б) експлуатаційних послуг та витрат.

Оплата рахунків Орендодавця, виставлених орендареві відповідно до цього пункту, здійснюється не пізніше 3-х банківських днів після отримання рахунку орендарем від орендодавця.

Так, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем наявність заборгованості останнього з оплати спожитої електроенергії в розмірі 2 986,66 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 986,66 грн. вартості спожитої електроенергії підлягають судом задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача в частині усунення перешкод Фонтанському сільському споживчому товариству Комінтернівської райспоживспілки у користуванні та розпорядженні будівлею - магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути незаконно займане приміщення магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", суд зазначає наступне:

За умови встановлення судом, що відповідачем орендоване приміщення магазину-бару використовується після закінчення терміну дії договору, що в свою чергу суперечить імперативним вимогам, закріпленим в ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, де визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З врахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовна вимога позивача про усунення перешкод Фонтанському сільському споживчому товариству Комінтернівської райспоживспілки у користуванні та розпорядженні будівлею - магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути незаконно займане приміщення магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1" підлягає задоволенню в повній мірі.

При цьому, судом встановлено, що повернення незаконно займаного приміщення магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", має бути на користь позивача.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 13 347,88 грн., суд зазначає наступне:

Частиною 2 ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З підстав того, що відповідач використовує приміщення магазину після закінчення строку дії договору в період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку в порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, проте судом встановлено, що розрахунок неустойки позивача містить арифметичні помилки, у зв'язку з чим, судом було самостійно здійснено розрахунок неустойки наступним чином:

У відповідності до умов договору оренди загальний розмір орендної плати в місяць складає: 1 100,00 грн.

Таким чином, подвійна плата має нараховуватись таким чином:

жовтень 2013р. - 1 100,00 грн. х 2 = 2 200,00 грн.;

листопад 2013р. - 1 100,00 грн. х 2 = 2 200,00 грн.;

грудень 2013р. - 1 100,00 грн. х 2 = 2 200,00 грн.;

січень 2014р. - 1 100,00 грн. х 2 = 2 200,00 грн.;

лютий 2014р. - 1 100,00 грн. х 2 = 2 200,00 грн.;

березень 2014р. - 1 100,00 грн. х 2 = 2 200,00 грн., що загалом складає 13 200,00 грн.

Отже, за самостійним розрахунком суду неустойка складає 13 200,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка встановлена судом в розмірі 13 200,00 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 147,88 грн. - суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 52,20 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочки200.0015.03.2013 - 09.06.2013877.5000 %0.041 %*7.15200.0010.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*4.91200.0013.08.2013 - 15.09.2013346.5000 %0.036 %*2.42150.0015.04.2013 - 09.06.2013567.5000 %0.041 %*3.45150.0010.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*3.68150.0013.08.2013 - 15.10.2013646.5000 %0.036 %*3.421100.0015.09.2013 - 15.03.20141826.5000 %0.036 %*71.30

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 96,33 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача розмір пені заявлено в меншому розмірі, в сумі 52,20 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 52,20 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської райспоживспілки є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають судом частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 3 029,84 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської райспоживспілки - задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди Фонтанському сільському споживчому товариству Комінтернівської райспоживспілки (67571, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРЮОФОП 01760931) у користуванні та розпорядженні будівлею - магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67571, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути незаконно займане приміщення магазин-бару №17 "ІНФОРМАЦІЯ_1" на користь Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської райспоживспілки (67571, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРЮОФОП 01760931).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67571, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонтанського сільського споживчого товариства Комінтернівської райспоживспілки (67571, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Центральна, буд. 45, код ЄДРЮОФОП 01760931) 1 450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованості за договором по орендній платі, 52 (п'ятдесят дві) грн. 20 коп. - пені, 2 986 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 66 коп. - заборгованості за спожиту електроенергію, 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. - неустойки, 3 029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 84 коп. - витрат на оплату судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 08.08.2014р.

Суддя Цісельський О.В.