Рішення № 40132444, 07.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/13/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2014 Справа № 908/1746/14

За позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі", м. Мелітополь, Запорізька область.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Тьо-Левіна Г.В., довіреність № 24/1 від 10.01.2014р.

Заявлено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення 426623грн. 62 коп. пені, 285665 грн. 41 коп. інфляційних втрат та 300542 грн. 99 коп. трьох відсотків річних, разом 1012 832 грн. 02коп.

Ухвалою суду від 26.05.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/13/14, судове засідання призначено на 23.06.2014р. В судовому засіданні 23.06.2014р. оголошувалась перерва до 23.07.2014р.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 28 ГПК України, громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

07.07.2014р. від позивача надійшли додаткові пояснення по сутні заявленого предмету спору (долучені до матеріалів справи).

21.07.2014р. від позивача до суду надійшла телеграма, в якій позивач просить суд, у зв'язку з неможливістю явки представника ДК "Газ України", зокрема з реорганізацією позивача та браком коштів на відрядження, судове засідання відкласти на іншу дату.

Ухвалою суду від 23.07.2014р. судове засідання відкладалось до 07.08.2014р., за клопотанням представника відповідача, строк розгляду спору було продовженому на 15 днів, згідно зі ст. 69 ГПК України.

В продовжене 07.08.2014р. судове засідання, представник позивача не з'явився повторно. Поважності причин повторної неявки представника позивач суд не повідомив.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 20 грудня 2010р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (правонаступником якого є ТОВ «Мелітопольські теплові мережі») (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2201 БО-14 (далі договір). Згідно з цим договором, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Постачальник свої зобов'язання згідно даного договору виконав, передавши покупцю протягом січня-квітня 2011 року природний газ на загальну суму 16593178,19 грн. Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу виконав не в повному обсязі. Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2012 у справі № 5009/1034/12 за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі ДК «Газ України» до ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення 2862427,33 гри. боргу встановлено факт прострочення відповідачем оплати у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №06/10-2200БО-14 від 20.12.2010 та стягнуто з останнього 2862427,33 грн. основного боргу та 57248,54 грн. судового збору. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору позивачем пред'явлена до стягнення 426623грн. 62 коп. пені, 285665 грн. 41 коп. інфляційних втрат та 300542 грн. 99 коп. трьох відсотків річних, яка разом складає 1012 832грн. 02коп.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву та контррозрахунок інфляційних збитків (контррозрахунок додається). Відповідач зазначає що, згідно договору № 06/10-2201БО-14 від 20.12.2010 року п. 9,3 встановлено - строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Згідно п. 4.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Положення договорів, що змінюють порядок обчислення позовної давності, суперечать статтям 260, 261 ЦК України та частині 6 статті 232 ГК України. Таким чином п. 9.3 договору суперечить вищенаведеним статтям.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству

Таким чином строк позовної давності сплив 10.05.2014 року. Як свідчить опис вкладення у цінний лист позовну заяву було направлено 22.05.2014 року.

Враховуючи викладені в відзиві заперечення відповідач просить суд, п. 9.3. договору №06/10-2201БО-14 від 20.12.2010р. визнати недійсним, в частині стягнення пені відмовити повністю, в частині стягнення інфляційних витрат відмовити в сумі 108198грн. 03 коп. та застосувати строк позовної давності при стягненні суми пені, індексу інфляції та 3% річних (клопотання долучено матеріалів справи).

Судовий процес здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 07.08.2014р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представника відповідача.

Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та Мелітопольським орендним підприємством теплових мереж (правонаступником якого є ТОВ «Мелітопольські теплові мережі») (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2201 БО-14 (далі договір).

Згідно з цим договором, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві природний газ, а покупець прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Постачальник свої зобов'язання згідно даного договору виконав, передавши покупцю протягом січня-квітня 2011 року природний газ на загальну суму 16593178,19 грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого природного газу виконав не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.04.2012 у справі № 5009/1034/12 за позовом Мелітопольського міжрайонного прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі ДК «Газ України» до ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення 2862427,33 гри. встановлено факт прострочення Відповідача у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №06/10-2200БО-14 від 20.12.2010 та стягнуто з останнього 2862427,33 грн. основного боргу та 57248,54 грн. судового збору.

Зазначеним господарським судом також встановлено факт постачання відповідачу та отримання ним за умовами договору № 06/10-2201БО-14 від 20.12.2010 природного газу, що підтверджується:

актом на постачання газу у січні 2011 на суму 5241527,35 грн.;

актом на постачання газу у лютому 2011 на суму 5985753,44 грн.;

актом на постачання газу у березні на суму 4164584,17 грн.;

актом на постачання газу у квітні на суму 1201313,23 грн.

Як зазначено у змісті рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2012 у справі № 5009/1034/12, оригінали вказаних актів досліджувались судом в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії залучені до матеріалів справи. Вказане рішення суду набрало законної сили 23.04.2012 року.

Відповідно до вимог п. 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Внаслідок невиконання відповідачем умов договору №06/10-2201БО-14 від 20.12.2010р., позивачем, на підставі п. п. 7.1, 71.3.1 та 9.3 договору пред'явлена до стягнення сума пені в розмірі 426623грн. 62коп.

Згідно п. 7.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п. 7.3.1. договору, у разі порушення покупцем умов п.4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 9.3. договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

При реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за правилами частини першої статті 223 ГК України застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Частиною п'ятою статті 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Порядок обчислення позовної давності, з урахуванням вимог частини другої статті 260 ЦК України, не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству

Враховуючи викладені обставини, суд вирішив, п. 9.3. договору №06/10-2201БО-14 від 20.12.2010р. визнати недійсним, як такий, що суперечить вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

В стягненні суми пені в розмірі 426623 грн. 62 коп., заявленої за період слід відмовити за пропуском позовної давності (з позовною заявою позивач звернувся до відповідача 22.05.2014р.).

Вищевикладена правова позиція відображена в постанові Верховного суду України від 28.01.2014р. по справі № 5002-33/4081-2012, де колегія суддів констатувала, що суди обґрунтовано визнали недійсними положення договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з позовом, як такі, що суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 20.05.2014р. № 01-06/646/2014, положення договору, в якому сторони встановили, що позовна давність за вимогами про стягнення неустойки (пені) починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати , що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення з претензією або позовом, суперечить вимогам частини другої статті 260, ст. 261 ЦК України, оскільки порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Керуючись частиною 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦКУ).

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пред'явлені до стягнення сума індексу інфляції з лютого 2011р. по березень 2014р. в розмірі 285665 грн. 41 коп. та сума 3% річних за період з 11.02.2011р. по 16.05.2014р. в розмірі 300542 грн. 65 коп. підлягають частковому задоволенню, в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності (позовна заява подана до господарського суду Запорізької області 26 травня 2014р. вх. № 1830/09-05).

Згідно зі ст. 267 ЦК України, особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив таке клопотання, згідно зі ст. 22 ГПК України, ст. 267 ЦК України.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування суми індексу інфляції, суд встановив, що позивачем при підсумковій цифрі індексу інфляції допущена помилка, якщо вірно додати суми індексу інфляції по місяцях, то за заявлений період сума індексу інфляції, згідно розрахунку позивача буде складати 362756 грн. 33 коп., а позивачем пред'явлена до стягнення 285665 грн. 41 коп.

Але, суд сам не вправі виправляти технічні помилки допущені позивачем при складанні позову і не надані розрахунку, а може лише перевірити правильність та законність нарахування пред'явлених до стягнення сум.

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк позовної давності з лютого по травень 2011р., сума індексу інфляції, що підлягає задоволенню складає 163720грн. 54 коп. за період з червня 2011р. по березень 2014р.

В решті заявленої позивачем суми індексу інфляції слід відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних, судом встановлено, що сума 3 % річних, яка пред'явлена обґрунтовано та підлягає стягненню складає 269928 грн. 95 коп. за період з 22.05.2011р. по 16.05.2014р.

В решті пред'явленої до стягнення суми 3 % річних слід відмовити, в зв'язку з пропуском строку позовної давності (позовна заява направлена позивачем на адресу відповідача 22.05.2014р.).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 253, 258, 260, 261, 267, 509, 625 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, п. 1 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Луначарського, 61 (р/р 26008962491936, МФО 334851 ПАТ «ПУМБ», м. Донецьк, р/р 26036300640599 АТ «Ощадбанк України» м.Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 05541114) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «нафтобаз України, 04116, м. Київ, вул. Шолденка, 1 (р/р 2600167055003 ПАТ Банк «Київська Русь», МФО 319092, ЄДРПОУ 31301827) 163720 (сто шістдесят три тисячі сімсот двадцять) грн. 54коп. суми індексу інфляції, 269928 (двісті шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 95 коп. 3% річних, 8673 ( вісім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 18 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення « 12» серпня 2014р.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет