Рішення № 40132437, 04.08.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/29/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2014 Справа № 908/2215/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс", м. Харків.

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", м. Запоріжжя.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники:

- від позивача: Єрємєєв Ю.В., довіреність б/н від 28.07.2014р.

- від відповідача: Алексієнко К.А., довіреність № 1/05-а від 03.03.2014р.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 80982 грн. 46 коп. яка складається з 66951 грн. 44коп. основного боргу, 4937грн. 25 коп. суми пені, 1145 грн. 33 коп. 3% річних, 7948 грн. 44 коп. індексу інфляції.

Ухвалою суду від 01.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, присвоєно провадженню № 7/29/14, судове засідання призначено на 04.08.2014р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві.

Повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать, що сторони були належним чином сповіщені і завчасно про час і місце судового засідання.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12 ).

Відповідно до п. п. 3.9.2, 3.9.3 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між сторонами 04.09.2013 був укладений договір поставки № 1001306. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 80982 грн. 46 коп. яка складається з 66951 грн. 44коп. основного боргу, 4937грн. 25 коп. суми пені, 1145 грн. 33 коп. 3% річних, 7948 грн. 44 коп. індексу інфляції.

До суду 01.08.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає заявлену до стягнення суму основного боргу, заявляє клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до суми, яка не перевищує 500 грн., та відстрочити або рострочити виконання рішення на 6 місяців.

Клопотання долучено до матеріалів справи.

До суду 04.08.2014р. від позивача надійшло клопотання про залучення матеріалів до справи.

Клопотання задоволено, матеріали долучені до справи.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду уточнення до клопотання, викладеному у відзиві, в якому просить суд, зменшити розмір пені до 500 грн. 00 коп. Відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства та просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Клопотання подано згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнято до розгляду.

Представник позивача заперечив проти наданих відповідачем клопотань, вважає що відповідач не має бажання платити на поставлений товар довгий час, належним чином не виконує договірні зобов'язання, а довгий час користується грошовими коштами позивача і звертає увагу суду на той факт що, позивач теж знаходиться в скрутному фінансовому становищі і має право отримати свої грошові кошти.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Розгляд справи закінчено 04.08.2014р. оголошенням вступної і резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс" (надалі по тексту постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Запоріжтрансформатор" (надалі по тексту покупець) був укладений договір поставки №1001306 (надалі договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується на передати в обумовлені строки покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити за товар грошову суму.

На виконання умов договору, позивач, як постачальник товару, виконав умови даного договору.

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 538 від 13.12.2013р.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався в установленому договором порядку і строк.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГКУ), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, сума основного боргу відповідача перед позивачем, на момент розгляду спору, по суті складає 66951 грн. 44коп., пред'явлена до стягнення обґрунтовано, визнана відповідачем та підлягає задоволенню.

Керуючись частиною 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦКУ).

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивачем, на підставі п. 6.3.1.1 договору, пред'явлена до стягнення сума пені в розмірі 4937,25грн.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені). При перевірці судом наданого розрахунку позивачем пені встановлено що, при перерахунку сума складає більший розмір ніж той, який зазначений позивачем в указаний ним період, тому до стягнення відлягає заявлена позивачем сума пені 4937,25 коп.

Сума 3 % річних, згідно розрахунку суду, складає 1131,78 грн., в зв'язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача 1145,33 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 1131,78 грн. В решті заявленій до стягнення сумі 3 % річних слід відмовити, як необґрунтованій.

При перерахуванні судом суми індексу інфляції, суми більші ніж заявив позивач, тому судом задовольняються заявлені до стягнення позивачем суми індексу інфляції в розмірі 7948 грн. 44 коп. (Розрахунок здійснювався за допомогою інформаційно юридичної-пошукової системи «Законодавство»)

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦКУ, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки пені яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, та надати відстрочки чи рострочку виконання рішення.

Клопотання відповідача залишені судом без задоволення виходячи зі слідуючого,

Згідно п. 6.3.1.1. договору, за порушення грошових зобов'язань позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни невиконаного зобов'язання.

Тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача не є винятковим випадком та підставою для застосування судом приписів п. 3, 6 ст. 83 ГПК України.

Пунктом 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.09.96 № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального Кодексу України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін у справі № 908/2215/14, ступінь вини відповідача у виникненні спору, інфляційні процеси у економіці держави на час розгляду вказаної заяви, що може призвести у майбутньому до знецінення коштів, яких тривалий час не може одержати позивач на законних підставах, приймаючи до уваги правову позицію представника позивача, який заперечив в судовому засіданні проти зменшення суми пені і надання відповідачу відстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014р. у справі № 908/2215/14. Суд приходить до висновку, щодо залишення заяв ПАТ "Запоріжтрансформатор" про зменшення суми пені і відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014р. у справі № 908/2215/14 без задоволення через її необґрунтованість і недоведеність (непідтвердженість) належними документальними доказами, згідно вимог ст. 121 ГПК України, і не вважає за доцільне застосовувати на даний момент п. п. 3, 6 ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" слід задовольнити частково.

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", 69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, (р/р 26004301155024 в філії відділення «ПАТ Промінвестбанк» в м. Запоріжжя, МФО 313355,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріал-Сервіс",61108, м. Харків, бульвар Миру, буд. 2, кв.73 (р/р 26007060712219 в Банк ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м. Харків, МФО 351533, ЄДРПОУ 34630002) 66 951 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 44 (сорок чотири) коп. основного боргу, 4937 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім) грн. 25 (двадцять п'ять) коп. пені, 1131 (одна тисяча сто тридцять одна) грн. 78 (сімдесят вісім) коп. 3% річних, 7948 (сім тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 44 (сорок чотири) коп. індексу інфляції, 1827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Присутнім в судовому засіданні представникам сторін судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Дата підписання рішення « 06» серпня 2014р.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет