Постанова № 40132374, 22.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 р. Справа № 804/4095/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д. П. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова група» «Вершина» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2014р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить:

- визнати не чинним та скасування податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.02.2014 року № 0002191501; визнати протиправними дії у ДПІ у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо нарахування нашого підприємству податку на прибуток за 2010 рік у сумі 5 173 523.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 24.03.2014 р.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень до позову судом були встановлені наступні обставини.

Відповідно до постанови слідчого про кримінальне провадження ДПІ у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі за текстом відповідач) було проведено документально позапланова перевірка Товариства з обмежено відповідальністю «Торгівельно - промислова група» «Вершина» (надалі за текстом позивач) з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ТПГ БМТЗ Комплект» (код ЄДРПОУ 31687632), ПП «ВКФ «Інтертрейдсплав» (32998415) та ТОВ «ДЗПО» (32 897053) за період: 01.01.2010 року по 31.12.202012 року (акт від 27.01.2014 року № 295/04-63-22-03/36641427), за результатами перевірки було складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 27.01.2014 року № 295/04-63-22-03/36641427 на підставі акту були складені податкове повідомлення - рішення від 28.02.2014 року № 0002191501 та було донараховано позивачу податок на прибуток за 2010 року у сумі 5 173 523.

Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: копія податкового повідомлення - рішення від 28.02.2014 року № 0002191501, копія акту документальної позапланової виїзної перевірки від 27.01.2014 року, № 295/04-63-22-03/36641427, копія наказу № 7-К від 30 листопада 2009 року, копія статуту ТОВ «ТПГ Вершина» копія виписки з протоколу № 1 від 16 вересня 2009 року, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 13.06.2013 року № 751608.

Як вказано в запереченні до позову, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ДЗПО» у червні 2011 року. Позивачем було задекларовано податковий кредит з ПДВ з зазначеним підприємством у сумі 47 500 грн. Відповідач зробив висновок, що придбання товарів (робіт, послуг) від підприємства ТОВ «ДЗПО» не несе за собою реальної мети здійснення.

Право враховувати матеріали слідства незакінченого, при проведенні перевірки чинним законодавством органам доходів і зборів не надано. В матеріалах, як зазначено в акті перевірки, робиться висновок, що ТОВ "ДЗПО" протягом 2010 - 2012 років здійснювало надання незаконних послуг з формування податкового кредиту. Проте позивач купував у ТОВ "ДЗПО" товар, а саме коробку передач КПП-ZF 16S2220TD. Між позивачем та підприємством було укладено договір поставки №17-11 від 06.06.2011 р. Дана операція підтверджується належно оформленими первинними документами (видаткова накладна № 287 від 9 червня 2011р.. рахунок-фактура № 52 від 9 червня 2011 р., податкова накладна № 46 від 9 червня 2011 р.).

Відповідно до ст. 215 ЦКУ підставою для визнання угоди недійсною є недодержання в момент вчинення правочину стороною або сторонами вимог, встановлених ч.1 - 3, 5 і 6 ст. ст. 203 ЦКУ. При цьому недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦКУ угода вважається яка порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п. 18 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 роз'яснено, що до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: угоди, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; угоди з відчуження викраденого майна;

угоди, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права і т. п.

Жодне з цих вищенаведених підстав не підходить для того, щоб вважати, що операція, здійснена між позивачем та підприємством ТОВ "ДЗПО", не спрямована на реальне настання правових наслідків. Дана угода мало місце. Відповідний товар був придбаний. Розрахунки за нього здійснені. Дана операція була своєчасно і в повному обсязі відображена в обліку позивача.

Крім цього, в ст. 228 ЦКУ чітко розділені угоди, що порушують публічний порядок, які є нікчемними, і угоди, що суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним принципам, які є спірними. З норм цієї та інших статей чинного законодавства випливає, що в органів доходів і зборів немає підстав для звернення до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Недійсність угоди, укладеної з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, повинна бути встановлена тільки судом. Аналогічний висновок випливає з норм ст. 204 ЦКУ - будь-який договір є дійсним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому для визнання угоди недійсною органам доходів і зборів необхідно звернутися з позовом до суду.

Крім цього, головною підставою вважати правову угоду незначною є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в такому акті не були відображені. Зазначені в акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. При цьому навіть за наявності ознак нікчемності правочину органи доходів і зборів мають право тільки звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за правочинами, що здійснені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з вище наведеним випливає, що норми чинного законодавства позивачем не порушені. Мало того, вимоги ПКУ в частині формування податкового кредиту з ПДВ дотримані позивачем в повному обсязі.

Відповідно акту перевірки позивач не мав наміру виконувати умови договорів купівлі - продажу № 14 - 10 від 12.03.2010 року № 31 - 10 від 30.08.2010 року № 32 - 10 від 02.09 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ « БМТЗ комплект», ПП «ВКФ Інтертрейдсплав» і ТОВ «ДЗПО». Цей висновок ґрунтується в акті перевірки на підставі якості заново відкритих фактів, однак, що це за, ким вони установленні, де зафіксовані, в акті не наводиться.

За вказаними договорами позивач продавав товар (автомобільні шини і. Даний товар був поставлений покупцям. Операції були своєчасно і в повному обсязі відображені в обліку. Податки сплачені в повному обсязі.

Отримані при виконанні договорів купівлі-продажу № 14-10 від 12.03.2010 р, № 31-10 від 30.08.2010 , № 32-10 від 02.09.2010 по взаємовідносинах з ТОВ "БМТЗ комплект", ПП "ВКФ "Інтертрейдсплав" і ТОВ "ДЗПО" грошові кошти не можуть відповідно до чинного законодавства бути безповоротною фінансовою допомогою.

Так, згідно з п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Із вище зазначених підстав отримана позивачем за договором купівлі - продажу товару сума коштів не підпадає.

У зв'язку з чим, отримані позивачем кошти відповідно до договорів купівлі - продажу №14-10 від 12.03.2010 р, №31-10 від 30.08.2010 , №32-10 від 02.09.2010 не є безповоротною фінансовою допомогою.

У зв'язку з вище наведеним суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки не обґрунтовані та не відповідають дійсності.

Відповідно до цього господарська діяльність позивача направлена на реальне настання правових наслідків по взаємовідносинам з вище зазначеними контрагентами, та з боку позивача були надані всі документи які підтвердили цей факт.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, і позивачем було доведено їх правомірність.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати не чинним та скасування податкове повідомлення - рішення ДПІ у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.02.2014 року № 0002191501.

Визнати протиправними дії у ДПІ у Жовтневому районні м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо нарахування згідно встановленої перевірки актом від 27.01.2014р. товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова група» «Вершина» податку на прибуток за 2010 рік.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислова група» «Вершина» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 182 (сто вісімдесят дві гривні) грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.П. Павловський