Ухвала суду № 40131791, 04.08.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1311/14-ц Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б.Провадження № 22-ц/780/4001/14 Доповідач у 2 інстанції Журба С.О.Категорія 49

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Сержанюка А.С., Гуля В.В.,

за участю секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом, який мотивувала наступним:

Рішенням суду від 02 червня 2011 року шлюб позивача з ОСОБА_2 розірвано. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем. Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки доказам про те, що останні місяці він добровільно сплачував аліменти на користь позивача на утримання дитини, що підтверджується копіями платіжних документів, тому підстави для стягнення аліментів в судовому порядку відсутні. Крім того, зазначає, що у нього відсутня постійна робота, має нерегулярний дохід, та на його утриманні перебуває батько-пенсіонер, який постійно хворіє та потребує матеріальної допомоги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

У відповідності до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач в добровільному порядку не надає матеріальної допомоги в повному обсязі на утримання неповнолітньої дитини, тому з врахуванням обставин, зазначених в ст.182 СК України, стягнув з нього на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини.

Згідно положень ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Свою незгоду з висновками суду першої інстанції відповідач насамперед обґрунтовував тим, що він добровільно надає позивачу кошти на утримання дитини, відтак не ухиляється від передбаченого ст. 180 СК України обов'язку, що виключає стягнення з нього аліментів в примусовому порядку. На підтвердження даного факту надав до суду копії чеків про направлення на адресу позивача коштів. В той же час надані відповідачем чеки доводять лише сам факт перерахування коштів позивачу і не містять жодної інформації щодо того, що саме це за кошти та за що вони сплачені. Інших належних доказів на підтвердження своїх посилань відповідач не надав.

Статтею 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає посилання відповідача такими, що не були належним чином доведені, відтак вони не можуть бути прийняті судом. Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги. Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, належно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим, відтак передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 07 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :