Постанова № 40131299, 04.08.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа№ 910/1834/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Ханович К.В., за довіреністю;

відповідача:Гур'єва О.С., за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2014

у справі № 910/1834/14 (суддя: Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС"

про стягнення 4456,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/1834/14 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" на користь Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК» 3000 грн. 00 коп. вартості послуг інкасації за серпень 2012 р., 1000 грн. 00 коп. вартості послуг інкасації за вересень 2012 р., 222 грн. 81 коп. пені за серпень 2012 р., 74 грн. 72 коп. пені за вересень 2012 р., 120 грн. 75 коп. - 3% річних за серпень 2012 р., 37 грн. 79 коп. 3% річних за вересень 2012 р.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" в доход державного бюджету 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/1834/14 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 № 910/1834/14 у справі № 910/1834/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/1834/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.08.2014 об 11:30.

04.08.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

04.08.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/1834/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

11.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "ЕРДЕ БАНК" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" (відповідачем, замовником ) був укладений договір № 580/і на інкасацію коштів (надалі-договір), за умовами якого позивач власними силами і засобами в зазначені дні та години проводить інкасацію коштів відповідача за адресами вказаними у п. 1.1 договору.

Згідно із п. 1.2. договору позивач зобов'язався доставляти готівку до власної каси, здійснювати перерахування інкасованої виручки і забезпечувати своєчасний її переказ, наступного після інкасації робочого дня до 15-00 години, на поточний рахунок замовника, вказаний у п. 1.2 договору, а замовник зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги у визначених договором розмірах і термінах (строках) та виконати інші свої зобов'язання, визначені договором, в повному обсязі.

Відповідно п. 4.1. договору винагорода виконавцю за послуги, що надаються замовнику, визначається договірним тарифом, який встановлюється у розмірі 500,00 грн. за кожний календарний місяць, незалежно від кількості днів користування послугами. Якщо початок надання послуг виконавцем не збігається з першим робочим днем календарного місяця, то сума винагороди за послуги, що надавались виконавцем впродовж неповного календарного місяця розраховується, починаючи з першого дня отримання послуг замовником, з розрахунку середньорічної вартості одного дня надання послуг, помноженої на кількість днів календарного місяця, в якому надавались послуги.

В п. 4.3 договору сторони погодили, що замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого виконавцем рахунку - фактури до 20 числа включно, місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування суми коштів на рахунок виконавця, зазначений у рахунку-фактурі.

Пунктом 4.4. договору передбачено, що замовник зобов'язався не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання 2-х примірників акта про надані послуги за звітний місяць, повернути (виконавцю один підписаний уповноваженою особою замовника примірник акту про надані послуги за звітний місяць).

Суд зазнає, що договір підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких зауважень і застережень та скріплений їх печатками, а також не визнаний в судовому порядку недійсним, що є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавались, а відповідачем приймались послуги на підставі договору у серпні 2012 року та вересні 2012 року на суму 3000,00 грн. та 1000,00 грн. відповідно.

07.06.2013 позивач звернувся до відповідача з листом - вимогою № 4779 від 06.06.2013р., згідно якого позивачем був наданий відповідачу строк до 20.06.2013 р. для погашення заборгованості за договором № 580/і від 11.01.2012 р. за надані послуги в серпні 2012 р. на суму 3000,00 грн. та у вересні 2012 р. на суму 1000,00 грн., а також позивач повідомив відповідача про те, що у разі непогашення вказаної заборгованості у встановлений строк, АТ " ЕРДЕ БАНК " буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав й при цьому сума заборгованості буде збільшена на суму судових витрат, пені, штрафних санкцій тощо.

01.07.2013 року позивач направив відповідачу лист № 5023 від 01.07.2013 р. з рахунком фактурою № 93 від 27.06.2013 р., рахунком-фактурою № 94 від 27.06.2013 р. та актами наданих послуг від 27.06.2013 р.

Однак, відповідач не сплатив вартість отриманих послуг, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Частиною 1 ст. 530 передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд відзначає, що в розумінні ст. 33, 36 Господарського процесуального кодексу України скаржник не надав ні до суду першої інстанції ні до суду апеляційної інстанції докази які б підтверджували його вимоги та заперечення.

Отже, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та пені.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що за прострочення замовником визначеного договором строку сплати винагороди за надані послуги виконавцем в розмірі визначеному договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової вставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення пені в розмірі 297,53 грн. ( 222,81 грн. - пеня за серпень 2012 р. та 74,72 грн. - пеня за вересень 2012 р.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу позивача про стягнення 3% річних в розмірі 158,54 грн. (120,75 грн. - 3% річних за серпень 2012 р. та 37,79 грн. - 3% річних за вересень 2012 р.).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/1834/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВП ПЛЮС" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.04.2014 у справі № 910/1834/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/1834/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко