Ухвала суду № 40131090, 13.08.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"13" серпня 2014 р. Справа № 817/4377/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю сторін:

за участю

представника відповідача: Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" березня 2014 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 30.07.2013 року № 0000331702 та № 0000341702.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0000331702 та №000341702 від 30.07.2013 року.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача прийнятті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятих рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 25.06.2013 року по 27.06.2013 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «АРС Трейд» за червень 2011р., ТОВ «Викуп» за вересень та жовтень 2011р. та ТОВ «Лідерком» за листопад 2011р.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 17-39/НОМЕР_3 від 05.07.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, п. 198.3 ст. 198, п. 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні товарів (послуг) за липень 2011 р., вересень 2011 р., жовтень 2011 р. та листопад 2011 р. в загальній сумі 556230,46 грн. та п. 167.1 ст. 167, п .177.2 ст. 177 Податкового кодексу України , у разі чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 р. в сумі 319337,95 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки 30.07.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000331702, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість на суму 556 230,46 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 278 115,23 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000341702, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 319 337,95 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 159 668,98 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що 06.04.2011 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Арс-Трейд" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 06/04-1, згідно якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, - прийняти й оплатити вугілля кам'яне.

На виконання умов договору поставлено вугілля на загальну суму 43 560,00 грн., постачальником виписано видаткові накладні та податкові накладні № 482 від 29.06.2011р. та № 483 від 29.06.2011р. Згідно платіжних доручень № 964 від 25.07.2011р. на суму 16 300,00 грн. та № 969 від 01.08.2011р. на суму 27 260,00 грн. за вугілля було проведено повний розрахунок.

Суму податку на додану вартість позивачем включено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних.

02.08.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ "Викуп" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 02/08-1, згідно якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти й оплатити вугілля кам'яне.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Викуп" поставлено для позивача товар (вугілля) загальною вартістю 773 306,43 грн.

Факт виконання договору підтверджуються податковою та видатковою накладними та платіжними дорученнями.

Суми ПДВ сформовані на підставі вказаних податкових накладних та включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

14.09.2011 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Лідерком" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 14/09-1, згідно якого Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти й оплатити вугілля кам'яне.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Лідерком" поставлено для Позивача товар (вугілля) загальною вартістю 2 207 309,94 грн., в т. ч. ПДВ 367 884,99 грн.

Факт виконання договору підтверджуються податковою та видатковою накладними та платіжними дорученнями.

Вугілля постачалося транспортом постачальників та за їх кошти на орендований склад позивача у с. Літовеж Волинської області, що підтверджується умовами договорів купівлі-продажу. Відповідно до договору зберігання від 03.01.2011р., укладеного з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 (Зберігач) зобов'язувався приймати на відповідальне зберігання вугілля, а тпозивач (Поклажодавець) зобов'язувалася оплачувати вартість зберігання.

Факт передачі на зберігання підтверджується актами приймання-передачі на відповідальне зберігання від 29.06.2011р., 01.09.2011р., 09.09.2011р., 03.10.2011р., 01.11.2011р., 04.11.2011р., 08.11.2011р., 10.11.2011р.,

Суми ПДВ на підставі вказаних податкових накладних за придбання товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначені документи, підтверджують взаємовідносини позивача з вищезазначеними контрагентами, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і вищевикладеними контрагентами є також безпідставними.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Угоди, укладенні між позивачем та контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Висновки податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорюванні податкові повідомлення - рішення, ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.

З урахуванням законодавчого регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених Податковим кодексом України умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень апелянта.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо визначення зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає.

Відповідно до вимог 177.6 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб.

Згідно п.п 139.1.9. Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про недоведеність відповідачем правомірності визначення позивачу зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб внаслідок віднесення до складу витрат сум придбання товару Позивачем у ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «Викуп», ТОВ «Лідерком».

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення податкової дисципліни третіми особами не впливає на формування податкового кредиту позивача.

Чинне законодавство не передбачає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі виконання платником податку усіх передбачених законом умов щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, не ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Норми податкового законодавства не передбачають, що право на формування податкового кредиту повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" березня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.В.Одемчук

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Повний текст cудового рішення виготовлено "13" серпня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Грушевського,134,м.Дубно,Рівненська область,35600

4-третій особі: - ,