Ухвала суду № 40130311, 11.08.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/8214/13-ц Головуючий у 1-й інст. Колупаєв Валерій Вікторович

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

секретаря Крижанівської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2014 року

встановила:

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" 21911,34 грн заборгованості за кредитним договором та 260,80 грн витрат по оплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2014 року змінити, викласти резолютивну частину рішення у такій редакції: „позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" заборгованість у розмірі 3035 грн 97 коп, у тому числі: основний борг у сумі 2131 грн, проценти за користування кредитом у сумі 904 грн 97 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ „ПриватБанк" судовий збір у розмірі 39 грн 36 коп. В іншій частині позову відмовити". Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як видно з матеріалів справи, 11.06.2007 р. між сторонами укладено договір без номера про надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 250 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з інформацією про картку/рахунок строк дії картки визначено 05/11.

У своїй заяві про відкриття рахунку та надання банківських послуг від 11.06.07 р. ОСОБА_1 зазначала, що ознайомлена і згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були їй надані у письмовому вигляді (а.с.13).

Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії та інших витрат.

За положеннями ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачка своєчасно умови договору не виконувала, внаслідок чого станом на 31.07.2013 року утворилася заборгованість в розмірі 26080,23 грн, яка складається:

9271,91 грн - заборгованість за кредитом;

12639,43 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом;

2688,88 грн заборгованість по комісії за користування кредитом;

250 грн - штраф (фіксована частина);

1230,01 - штраф (процентна складова).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України та обґрунтовано стягнув з відповідача на користь банку 21911,34 грн, в тому числі: 9271,91 грн - заборгованість за кредитом; 12639,43 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовані строки позовної давності колегія суддів до уваги не бере.

Так, згідно з кредитним договором кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки, тобто 05.11 р. Остання оплата за кредитним договором позивачкою проведена 16.02.2011 р. З позовом до суду банк звернувся 27.08.2013 р.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач строк позовної давності не пропустив.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосовані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини є безпідставними. Ухвалюючи рішення, суд послався на вимоги ст.ст. 1054, 509, 526 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини. Вирішуючи питання щодо строку позовної давності, суд правильно виходив з вимог ст.257 ЦК України, яка передбачає загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Рішення суду в частині задоволених вимог відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Рішення в частині відмови у стягненні заборгованість по комісії за користування кредитом та штрафу сторонами не оскаржується, а тому в цій частині його законність та обґрунтованість колегією суддів не перевіряється.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: