Постанова № 40129813, 06.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ06 травня 2014 р. Справа № 804/3338/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участі:

представників позивача Доненко В.В., Рибчиниського Р.С.

представника відповідача Бейгул А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» (далі - ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська форми «Р» від 17.02.2014 р. № 0000441500.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» з питань підтвердження господарських правовідносин із ТОВ «КС А» за жовтень 2013 р., за результатами якої відповідач дійшов висновку, що первинні документи позивача не містять змісту та обсягу господарських операцій з ТОВ «КС А», з чим позивач не погоджується та вважає, що висновки акту перевірки суперечать чинному законодавству та не відповідають реальним обставинам справи. На підставі акту перевірки, складеного за наслідками перевірки, відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з податковим повідомленням рішенням та висновками акту перевірки, вважає їх необґрунтованими та неправомірними. Факт здійснення господарських відносин з контрагентом підтверджується первинними документами, на час укладання угоди між позивачем та ТОВ «КС А» та її виконання, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був платником податку на додану вартість. Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми за правочином, укладеним з ТОВ «КС А», на підставі належним чином оформлених первинних документів, у зв'язку з чим повідомлення-рішення від 17.02.2014 р. № 0000441500 є протиправним та підлягає скасуванню. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, надала письмові заперечення, в яких висловлює незгоду з позицією позивача, вважає її необґрунтованою з огляду на наступне. ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» з питань підтвердження господарських правовідносин із ТОВ «КС А» за жовтень 2013 р., за результатами якої встановлено порушення позивачем положень податкового законодавства, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Представником відповідача вказано, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами. До перевірки позивачем не надано розрахункових документів; в наданих до перевірки актах виконаних робіт не зазначено місце складення акті, акти не містять обсяг та одиницю виміру господарської операції. Представник відповідача зазначила, що надані до перевірки первинні документи по операціях з придбання інформаційно-аналітичної інформації не підтверджують факту отримання вказаних послуг, не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки дослідження даної інформації, не підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ». Таким чином, позивачем документально не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних. З урахуванням зазначеного, представник відповідача наголошувала, що висновки акту перевірки обґрунтовуються встановленими перевіркою фактичними обставинами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, а отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи та наданих письмових доказів вбачається, що ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» зареєстроване 27.09.2012 р., взяте на податковий облік 01.10.2012 р., на час проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ Красногвардійського району м. Дніпропетровська, є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 2000806521 від 01.12.2012 року.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська у період з 14.01.2014 р. по 17.01.2014 р. проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» (код ЄДРПРОУ 38361264) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства з ТОВ «КС А» (код ЄДРПОУ 38529816) за жовтень 2013 р., за результатами якої складено акт від 25.01.2014 року № 242/15-00/38361264.

В ході перевірки відповідачем використані первинні документи, які надані позивачем на запит контролюючого органу, дані інформаційних ресурсів податкових органів, акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 24.01.2014 р. № 208/04-65-22-03/38529816 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КС А» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків за період жовтень 2013 року», яким встановлено неможливість підтвердити реальність здійснених операцій з постачальниками та покупцями за жовтень 2013 року.

Відповідачем, в акті перевірки ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» зазначено, що до перевірки не надано розрахункові документи, в наданих актах виконаних робіт не зазначено місце їх складання, також акти не містять обсяг господарської операції та одиницю виміру господарської операції, відсутні розрахунки вартості послуг, не конкретизовано фактичний зміст, що не дає можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу. Також, відповідач, на підставі висновків акту від 24.01.2014 року № 208/04-65-22-03/38529816, робить висновок про те, що у зв'язку із відсутність належним чином оформлених первинних документів не має можливості встановити, що інформаційно-аналітичні послуги можуть вважатись пов'язаними з господарською діяльністю товариства, тобто ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» документально не підтверджено правомірність включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виписаних із посиланням на господарські операції з отримання інформаційно-аналітичної інформації від ТОВ «КС А».

Тому, на думку відповідача, якщо фактичної господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

В акті перевірки відповідач зазначає, що операції позивача з контрагентом ТОВ «КСА» не спричиняють реального настання правових наслідків, а первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що е відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

За висновками акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за жовтень 2013 року в розмірі 119553, 00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 17.02.2014 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000441500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 179329, 50 грн., в тому числі за основним платежем 119553, 00 грн. та штрафними санкціями на суму 59776, 50 грн., яке є предметом оскарження в даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» здійснювало діяльність на ринку інформаційних послуг за такими видами економічної діяльності: видання довідників та каталогів, друкування іншої продукції, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, інші види видавничої діяльності. Проведення та організація конференцій, виставок, тощо.

ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» здійснює діяльність на ринку інформаційних послуг аграрної тематики в країнах СНД. Представництва позивача знаходяться також в Києві, Москві, Курську. З серпня 2010 року АПК-ІНФОРМ є членом ESOMAR (одне із найбільш відомих та поважаємих дослідницьких асоціацій у світі, заснована у 1948 році). Портал агенції wvvw.apk-inform.com входить у трійку Інтернет-ресурсів аграрної тематики у СНД. Основними напрямками діяльності позивача є: консалтингові послуги в сфері АПК, Проведення міжнародних конференції, організація бізнес-турів, тощо.

01.10.2013 р. між ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» (замовник) та TOB «КС А» (виконавець) укладено договір № ИУ-011013, предметом якого є надання послуг з пошуку та підбору інформаційно-аналітичної інформації. За умовами договору, виконавець ТОВ «КС А» має право користуватися послугами будь-яких фізичних та юридичних осіб з метою своєчасного та якісного виконання своїх обов'язків за договором (п. 2. 3 договору); приймання роботи виконавця та оплата здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт. Згідно п. 3. 3. оплата за виконану роботу здійснюється на підставі рахунків - додатків до договору, які виставляє виконавець; форма оплати - безготівковий розрахунок.

Згідно умов додаткової угоди від 01.10.2013 р. до договору № ИУ-011013, сторони договору дійшли згоди, що обсяг надаваємих послуг, загальна вартість цих послуг, порядок визначення ціни договору (калькуляція) визначаються сторонами специфікацією (додаток №1 до договору), яка є його невід'ємною частиною.

Фактичність виконання позивачем договору з TOB «КС А» підтверджується первинними документами, а саме: договором, додатковою угодою до нього, специфікацією №1, рахунками-фактури, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними.

ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» використовує інформацію досліджень ринків, які була надана ТОВ «КС А», в своїй господарській діяльності, а саме - проведенні конференцій. Інформація щодо предмету досліджень наведена на порталі агенції www.apk-inform.com в розділі досліджень, доступних до замовлення клієнтами ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ».

Відповідно до п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

На підтвердження виконання договору та реальності здійснення господарської операції з ТОВ «КС А» позивачем надані первинні документи: договір, додаткову угоду до договору, специфікацію № 1, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, витяг з інтернет-сайту позивача, журнали «Вивчення споживчих потреб у роздрібній мережі» в Київській, Тернопільській, Полтавській, Запорізькій, Харківській, Луганській, Вінницькій, Хмельницькій, Житомирській, Черкаській, Ніколаєвській, Дніпропетровській, Кіровоградській областях України, які розроблені ТОВ «КС А» за замовленням ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» в рамках договору № ИУ-011013.

Рух активів та розрахунки позивача з контрагентами-постачальниками здійснювались в безготівковій формі, про що свідчать надані платіжні доручення та банківські виписки.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угода, укладена між ТОВ «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» та ТОВ «КС А» оформлена належним чином, договір підписано уповноваженими особами, які на час підписання договору та його виконання мали необхідний обсяг правосуб'єктності. Спірний правочин не визнано судом недійсним і його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Правочин з надання послуг виконаний сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Актом перевірки від 25.01.2014 року № 242/15-00/38361264 не доведено факти та обставини, наявність яких необхідна для висновку про нереальність (нікчемність) правочинів, не доведено, що операція з надання послуг ТОВ «КС А», не містить у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети), що свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є порушенням пункту 6 Порядку № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт перевірки ТОВ «КС А» від 24.01.2014 року № 208/04-65-22-03/38529816, який не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 р. № К/9991/32048/12.

Суд вважає за необхідне зазначити, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд зазначає про не обґрунтованість тверджень відповідача, що відповідно до наданих актів виконаних робіт не конкретизовано фактичний зміст наданих послуг, оскільки фактичний зміст послуг фіксується вже в самому результаті наданих послуг - відповідному аналізі на паперовому та електронному носію наданому позивачу по тому чи іншому акту виконаних робіт. Також не обґрунтованим є твердження відповідача, щодо неможливості встановити зв'язок вартості послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідності для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу. На час укладення угоди між позивачем та ТОВ «КС А» та її виконання вказаний суб'єкт господарювання був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був платниками податку на додану вартість.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що ТОВ «КС А» не мало можливості виконати замовлення позивача за договором № ИУ-011013, оскільки в нього, на думку відповідача, не було достатньої кількості працівників у період виконання цього договору. Проте, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору, виконавець - ТОВ «КС А» має право користуватися послугами будь-яких фізичних та юридичних осіб з метою своєчасного та якісного виконання своїх обов'язків за договором.

Позивачем доведено, що надання послуг за договором № ИУ-011013 в жовтні 2013 р. знайшло своє відображення у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими суду доказами.

Сума податку на додану вартість по вищезазначеним податковим накладним включена до складу податкового кредиту за перевіряємий період, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних та у додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за перевіряємий період та відповідає даним податкової декларації з ПДВ за період, що перевірявся (копії додані до матеріалів справи).

Станом на дату проведення перевірки заборгованість по оплаті послуг - відсутня. Претензій щодо якості поставлених послуг немає і не було.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198. 2, 198. 3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивач мав в наявності всі первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованих витрат. Угода укладена підприємством в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними та дозвільними документами. Згідно з отриманими податковими накладними позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В судовому засіданні позивачем доведено обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми 119553, 00 грн., яку не визнала податкова інспекція.

Відповідно до ст.ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувались у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

З проведеного судом аналізу первинних документів, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформований податковий кредит у сумі 119553, 00 грн. за жовтень 2013 р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2014 р. № 0000441500 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 780 від 26.02.2014 р. у розмірі 358, 66 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області за формою «Р» від 17.02.2014 р. № 0000441500.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДІА-ГРУП» АПК-ІНФОРМ» судовий збір у розмірі 358, 66 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 12 травня 2014 року.

Суддя О.М. Неклеса