Постанова № 40129808, 16.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р. Справа № 804/6293/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріМединській А.О. за участю: представника позивача представник відповідача Зуєвої Н.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» звернулося до суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000221500 від 03.02.2014р. на суму 238358грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте Криворізькою північною ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, мотивуючи тим, що перевіряючими під час проведення перевірки, не надано належної оцінки наявним первинним документам. Господарські операції з придбання послуг на підставі договору субпідряду №176/1 від 02.11.2012р., укладеного з ТОВ «Дузер» підтверджені належним чином складеними бухгалтерськими та іншими документами, а право ТОВ «Кранмонтажсервіс» на податковий кредит підтверджено належним чином складеними податковими накладними. Позивач вважає, що висновки в акті перевірки №4/22-03 від 15.01.2014р. не відповідають діючому законодавству, є протиправними, прийняті при відсутності належних доказів, а податкове повідомлення-рішення №0000221500 від 03.02.2014р. підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що ТОВ «Кранмонтажсервіс» віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з придбання послуг у ТОВ «Дузер», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання послуг. До перевірки не надано документи, які засвідчують факт оплати. Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки №4/22-03 від 15.01.2014р. відповідають вимогам чинного законодавства, а податкове повідомлення-рішення №0000221500 від 03.02.2014р. є правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлене, що з 26.12.2013р. по 08.01.2014р. згідно із п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 та ч.1 п.73.3 ст.73, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.86 Податкового кодексу України відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Кранмонтажсервіс» щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Дузер» за листопад 2012р., за результатами якої складено акт №4/22-03 від 15.01.2014р.

Згідно вказаного Акту перевірки, зміст Актів прийняття виконаних підрядних робіт носить формальний характер. В актах не вказано кількість відпрацьованих людино-годин, не вказано хто управляв технікою, конкретні відповідальні особи. До перевірки не надано журналів-ордерів по рахунках 361, 681, 631, 685, 281, 23, 211 або інших, в яких відображались взаємовідносини за перевіряємий період.

Відповідно до вказаного Акту перевірки, Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано Акт №196/224/38113479 від 13.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» (ТОВ «Дузер» є правонаступником ТОВ «Діксі Буд») з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Старт-Д» за липень 2012р.».

Згідно висновків вказаного Акту перевірки №4/22-03 від 15.01.2014р., позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012р. в сумі 158904,77грн.

На підставі вказаного Акту перевірки Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000221500 від 03.02.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Кранмонтажсервіс» з податку на додану вартість на суму 238358грн., з яких за основним платежем - 158905грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79453грн.

За результатами розгляду скарги позивача на вказане податкове повідомлення-рішення, Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області прийнято рішення №2319/10/04-36-10-08-09 від 22.04.2014р. яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Криворізької північної ОДПІ №0000221500 від 03.02.2014р., а скаргу - без задоволення.

Згідно Договору субпідряду №176/1 від 02.11.2012р. укладеного між ТОВ «Кранмонтажсервіс» (Замовник) та ТОВ «Діксі Буд» (Підрядник), предметом якого є: Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах даного договору роботи з ремонту площадки зберігання сипучих матеріалів. Роботи виконуються з матеріалів Підрядника.

Відповідно до Штатного розпису на 2013 рік ТОВ «Кранмонтажсервіс» кількість штатних одиниць - 40.

Судом також досліджені надані позивачем докази: Акти прийому виконаних підрядних робіт; Локальний кошторис; Довідки про вартість виконаних підрядних робіт; Податкова накладна №820.

Згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

П.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Згідно п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно п.1 ст.142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.п.2.2, п.п.2.7 п.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом перевірки №4/22-03 від 15.01.2014р., встановлено порушення ТОВ «Кранмонтажсервіс» п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2012р. в сумі 158904,77грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Кранмонтажсервіс» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Діксі Буд» (ТОВ «Дузер» є правонаступником ТОВ «Діксі Буд»), які відбувалися на підставі Договору субпідряду №176/1 від 02.11.2012р. на виконання комплексу робіт по ремонту площадки зберігання сипучих матеріалів. На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Кранмонтажсервіс» були надані податкові накладні, акти прийняття виконаних робіт, рахунки, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витратах, згідно яких отримано послуги на загальну суму 953428,62грн., в т.ч. ПДВ - 158904,77грн.

При проведенні перевірки на підтвердження фактичного виконання робіт надано акти № 13-11 та № 12-11 «Приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2012р.. Ремонт площадки зберігання сипучих матеріалів.» (КБ-2в), копії яких містяться в матеріалах справи.

Так як встановлено судом, вищевказані акти не містять дати та місця їх складання, що є обов'язковою вимогою для можливості віднесення документа до первинного.

Також вказані акти не містять інформації про відповідальних за здійснення вказаної господарської операції підприємства ТОВ «Діксі Буд» та працівників які брали участь у здійсненні вказаної господарської операції", причетність працівників ТОВ «Діксі Буд» (нова назва ПП «Дузер») до фактичного виконання робіт, зазначених в Актах (КБ-2в) та підписаних директором ТОВ «Діксі Буд» та ТОВ «Кранмонтажсервіс» протягом листопада 2012 року.

Згідно досліджених актів прийому виконаних підрядних робіт форми КБ-2в, вказані акти носять формальний характер, в них не вказано кількість відпрацьованих людино-годин, не вказано хто управляв технікою, конкретні відповідальні особи.

Тобто вищевказані акти прийому виконаних підрядних робіт надані позивачем, мають узагальнений характер, неконкретні та змістом, не містять дати, місця складання, обсягу виміру конкретної господарської операції, відповідальних осіб та осіб які брали участь у здійснення вказаної господарської операції. Вказане унеможливлює встановлення зв'язку між фактом придбання послуг, понесеними витратами і господарською діяльністю платника.

Проте п.2 ст.9 Закону № 996, передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Судом також досліджені надані позивачем Локальний кошторис; Довідки про вартість виконаних підрядних робіт; Податкова накладна №820

З врахуванням вимог належності та допустимості доказів передбачених ст.ст.70 КАС України та вимог до первинних документів передбачених ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в частині того що первинні документи повинні мати відповідні обов'язкові реквізити, крім іншого - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, суд зазначає, що умовою достовірності доказів щодо здачі-прийняття робіт (придбання послуг) вартість яких врахована позивачем у податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльністю позивача є конкретизація змісту, обсягу, результату цих послуг.

При прийнятті рішення судом також враховано, що позивачем ні під час проведення перевірки, ні в ході судового розгляду справи не було надано документи, які засвідчують факт оплати за виконані підрядні роботи, а також журналів-ордерів по рахунках 361, 681, 631, 685, 281, 23, 211 або інших, в яких відображались взаємовідносини за перевіряємий період.

Крім того, згідно Акту перевірки позивача, Криворізькою північною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська отримано Акт №196/224/38113479 від 13.02.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Старт-Д» за липень 2012р.», яким встановлено, що ТОВ «Діксі Буд» не знаходиться за місцем реєстрації, не має основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, сировини та матеріалів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності, в ході проведення перевірки не встановлено фактів поставок товарів (робіт, послуг) від контрагента. Крім того, встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Також суд зазначає, що за наявності власних технічних можливостей у позивача (основні засоби, штат працівників) для вчинення дій що становлять зміст спірних господарських операцій по ремонту площадки зберігання сипучих матеріалів, та укладання з цією метою договору субпідряду від 02.11.2012р. загальною вартістю робіт 20 000 000,00 грн., з відсутністю при цьому факту оплати за вказані послуги, та наявність у зв'язку з цим у позивача господарської мети з відповідністю її дійсному економічному змісту, суд оцінює критично.

При цьому суд зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка в свою чергу є підставою для формування підприємством податкового обліку.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

На момент розгляду справи, додаткових пояснень, документів, що спростовують вищевказані факти та доводять реальність вказаних господарських операцій позивачем не надано.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Аналізуючи визначення господарської діяльності (господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отриманню доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 ПК України)), можна зробити висновок, що господарською може бути визнана лише правомірна діяльність платника податку, вчинювана саме з метою одержання прибутку, а не з метою умисного заниження (приховування) податкових зобов'язань. Навмисні дії платників податків, що спрямовані на заниження податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок вчинення завідомо збиткових операцій, слід розцінювати як такі, що виходять за межі господарської діяльності.

Аналізуючи вищевказані норми законодавства, суд приходить до висновку, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою і для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростували правильність висновків відповідача, викладених ним в акті №4/22-03 від 15.01.2014р.

За викладених вище обставин та відповідних доказів, суд вважає, що відповідач при винесенні податкового повідомлення-рішення №0000221500 від 03.02.2014р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку в необхідності відмови в задоволенні поданого адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранмонтажсервіс» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова