Рішення № 40129343, 13.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14362/14 13.08.14

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" проздійснення страхового відшкодування 50 000,00 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Пилипенко Я.М. - представник за довіреністю № 31/12-13_П від 31.12.13;від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 13.08.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 50000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзДВ "ВіДі-Страхування" на підставі договору комплексного добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-1112 від 07.06.2013р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Toyota Rav-4»., реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ТзДВ «СТзДВ «Глобус», позивачем було направлено останньому регресну вимогу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 50 000,00 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою суду від 16.07.14 було порушено провадження у справі № 910/14362/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13.08.2014.

12.08.14 через канцелярію суду позивач подав документ на виконання вимог ухвали суду від 16.07.14 , що залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103030431557, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 21.07.14.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

07 червня 2013 року за договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-1112 ТзДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» було застраховано автомобіль марки «Toyota Rav-4»., реєстраційний номер НОМЕР_1, страхувальником та вигодонабувачем по договору є ОСОБА_2.

Пунктом 8 договору визначено строк його дії з 07.06.13 по 06.06.14.

Як вбачається з Довідки № 937480 про дорожньо-транспортну пригоду 12.12.2013р. на 4 км. автостради Київ-Фастів мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3 з напівпричепом Ropa 32 номерний знак НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля «Toyota Rav-4»., реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_6

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_5 п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2013р. справа № 369/12513/13-п.

13.12.13 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та 16.01.14 із заявою про виплату страхового відшкодування рахунок СТО.

Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку № 568 від 30.12.13 власнику автомобіля «Toyota Rav-4»., реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП було завдано матеріального збитку у розмірі 44832,07 грн.

29.01.2014 р. позивачем на підставі рахунку СТО № ВДиС-0038554 від 26.12.13. було складено страховий акт № КР-007526, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 52 614,84 грн., виплата якого підтверджується платіжними дорученнями № 337 від 05.02.14р.

11.03.14 та 18.03.14 позивачем було здійснено доплату до страхового відшкодування в розмірі 1223,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 653 від 11.03.14, копією відомості підтверджених переказів від 09.04.14.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом Ropa 32 номерний знак НОМЕР_3, підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.12.2013р. справа № 369/12513/13-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_7 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв з 03.02.13 по 02.02.14 (Поліс АВ/9995942), відповідно до умов якого, забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Renault», реєстраційний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи - 1000,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Toyota Rav-4»., реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором комплексного добровільного страхування наземного транспорту № CLAU-1112 від 07.06.2013р.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Toyota Rav-4»., реєстраційний номер НОМЕР_1.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України (лист № 7/2-28/20377 від 29.07.14р.) за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АВ/9995942) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 1000,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого в межах ліміту по майну за вирахуванням франшизи (50 000,00 грн. - 1000,00 грн. = 49 000,00 грн.).

В матеріалах справи наявна копія заяви позивача про страхове відшкодування в порядку регресу за вих. № 15/04/8.04/143-14 від 10.04.2014р., що була отримана відповідачем 16.04.14 (повідомлення про вручення поштового відправлення № 0319404646121).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 49000,00 грн., в частині позовних вимог про стягнення 1000,00 грн. - відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (01010 м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 21/17. кв.1, ідентифікаційний код 20448234) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» (08131 Київська обл., Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, ідентифікаційний код 35429675) 49 000 (сорок дев'ять тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 1 790 (одну тисячу сімсот дев'яноста) грн. 46 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.