Постанова № 40128223, 05.08.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/513/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Лук'янчук О.В.,

Градовського Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук Н.О.,

розглянувши відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів України у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів України у Миколаївській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

21.02.2014р. ФОП ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів України у Миколаївській області (ДПІ) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 08.07.2013р. № 000008/04-21 за порушення вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке виразилось у продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, а також за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірка ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташований на території аквапарку «Коблево», проводилась за відсутності позивача або його довіреної особи. ОСОБА_3, який нібито скоїв правопорушення, не знаходився з позивачем у трудових відносинах. Вважаючи, що рішення про застосування до нього штрафних санкції прийнято в порушення вимог закону, позивач просив його скасувати.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення у спосіб та в межах повноважень, в зв'язку з чим просив у позові відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення ДПІ від 08.07.2013р. № 000008/04-21.

В апеляційній скарзі податковий орган ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в зв'язку з тим, що судом першої інстанції неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, зроблені невірні висновки, судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм ПК України, а тому підлягає скасуванню.

Судова колегія не погоджується з таким висновком, оскільки воно не ґрунтується на правильному застосуванні норм законодавства.

Частиною 4 ст.17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95) визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону № 481/95, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Таким чином, контролюючий орган повинен визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

За обставинами справи 08.07.2013р. Головним управлінням Міндоходів в Миколаївській області прийнято рішення № 000008/04-21 про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій в розмірі 8 500 грн. за продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі, а також за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії у ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» на території аквапарку, за адресою АДРЕСА_1, де здійснювала свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_2

Підставою для прийняття рішення стали матеріали правоохоронного органу - УДСБЕЗ УМВС України в Миколаївській області щодо недотримання ФОП ОСОБА_2 вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Така підстава для прийняття оскаржуваного рішення передбачена абз.4 п.5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабміну України від 02.06.2003р. № 790.

Факт продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі підтверджений поясненнями ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, якому продані алкогольні напої, поясненнями ОСОБА_5, ОСОБА_6, яки були свідками замовлення ОСОБА_4 стакану вина та отримання ним замовлення.

В ході проведення оперативних дій правоохоронним органом 11.06.2013р. складений протокол про адміністративне правопорушення відносно працівника ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_7 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, тобто за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років, який направлений до суду.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 16 липня 2013р. провадження по справі у відношенні ОСОБА_7 закрито, в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. При цьому у постанові суду не спростовується факт продажу алкогольних напоїв неповнолітньому ОСОБА_4, а лише зазначається, що замовлення на придбання алкогольних напоїв приймала інша особа - офіціант ресторану аквапарку.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем доведений належними доказами факт продажу працівником ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_2, алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.

Також доведеними є обставини продажу в роздріб алкогольних напоїв без наявності ліцензії на такий вид діяльності.

Так, з витребуваних від ДПІ в ході апеляційного розгляду додаткових документів вбачається, що ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на території ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_2 отримала 13.06.2013р. із терміном дії з 14.06.2013р. по 13.06.2014р., тобто після встановлення органами міліції факту роздрібного продажу алкогольних напоїв (11.06.2013р.).

На спростування доводів ДПІ ФОП ОСОБА_2 не надала жодного доказу, якій би свідчив про наявність в неї ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями станом на 11.06.2013р.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що оскаржуване рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_8 є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

Доводи позивача, що перевірка дотримання встановлених обов'язкових вимог при здійсненні торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами проведена за її відсутності, або її уповноваженої особи, що вплинуло на прийняття необґрунтованого рішення, без врахування її зауважень, які вона не надала в зв'язку з тим, що на її адресу не був направлений акт, складений за результатами перевірки, не спростовує висновків суду.

Так, акт перевірки є однією з підстав для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених п.5 Порядку № 790, та не є обов'язковою умовою для прийняття такого рішення. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення прийнято за іншою законною підставою - матеріалів правоохоронного органу.

Крім того, позивач мала можливість надати до суду докази на спростування фактів, встановлених правоохоронним органом. Проте, доводи позивача про незаконність рішення про застосування фінансових санкцій від 08.07.2013р. № 000008/04-21 зводяться лише до того, що перевірка ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1» проводилась за відсутності позивача або його довіреної особи, та до того, що ОСОБА_3 не знаходився з позивачем у трудових відносинах, які не впливають на правомірність прийнятого рішення, про що зазначено раніше.

Доводи суду першої інстанції, що рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 08.07.2013р. № 000008/04-21 не відповідає ст.58 ПК України, оскільки прийнято не за формою податкового повідомлення-рішення, також не спростовує законності оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.

Дійсно, ст.58 ПК України встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

При цьому в пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення. Тому прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України.

Проте, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 28.03.2014р. № 375/11/14-14 зазначив, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Відтак, відсутні підстави для скасування рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 08.07.2013р. № 000008/04-21.

Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі та неврахування наведених норм права призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким в задоволенні позову відмовляє.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів України у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про відмову у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів України у Миколаївській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М.Градовський