Ухвала суду № 40128213, 13.08.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року справа №812/584/14

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Ханової Р.Ф., Лях О.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 р. у справі 812/584/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Луганську) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 0000261902, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013 р. № 0000261902, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року

В позові зазначено, що у період з 11.10.2013 р. по 17.10.2013 р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодовування в податковій декларації за липень 2013 року, за результатами якої складено акт № 92/19-0/05763797 від 18.10.2013.

Відповідно до п. 4.2 акту перевірки підприємством допущено порушення п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України, що на думку відповідача, призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на суму 30460464,00 грн.

З такими висновками відповідача позивач не згоден, оскільки ПАТ «Луганськтепловоз» до декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року надано реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування, заявленого за липень 2013 року. До перевірки також надано договори на користування системою «Клієнт-Банк», платіжні доручення в електронній формі, а також первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, які є підставою для складання платіжного доручення, податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери тощо) по кожній господарській операції, по яких сформовано податковий кредит за липень 2013 року, до яких додані платіжні доручення.

Після отримання акта перевірки позивачем протягом п'яти робочих днів надано відповідачу оригінали платіжних доручень зі штампами банку про їх проведення.

В обґрунтування неврахування платіжних документів відповідачем зазначено про відсутність у реєстрі платіжних доручень № 13667 від 17.06.2013, № 13172 від 03.06.2013, № 12430 від 14.05.2013. Також, у реєстрі наявне платіжне доручення № 13492 від 12.06.2013 на суму ПДВ 10241,02 грн., а до заперечень надано платіжне доручення за цим номером та датою, але на суму ПДВ 12118,65 грн., аналогічна ситуація з платіжними дорученнями № 13832 від 25.06.2013, № 13750 від 19.06.2013, № 14275 від 12.07.2013, № 14298 від 12.07.2013. Позивач вважає, що у даному випадку будь-яка невідповідність відсутня, оскільки оплата зазначеними платіжними дорученнями здійснювалась по декільком податковим накладним одночасно, що не може вважатися порушенням діючого законодавства України.

Посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про електронні документи та електронний документообіг» позивач зазначає, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Вказує, що ним фактично сплачено зі своїх розрахункових рахунків постачальникам продукції від'ємне значення, що дорівнює сумі 30460464,00 грн., а тому заявлена сума бюджетного відшкодування у декларації за липень 2013 року у розмірі 30460464,00 грн. є правомірною.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 0000261902.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 р. позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 07.11.2013 № 0000261902, яким Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, заявлену до відшкодування у декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року на 30460464,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15230232,00 грн.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, звернувся із апеляційною скаргою в якій вказує, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем надані до контролюючого органу платіжні доручення не можуть бути підтвердженням заявленого бюджетного відшкодування за липень 2013 р. у зв'язку з тим, що вони не відповідають переліку платіжних доручень, наведених у зведеному реєстрі заявлених позивачем сум податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачених та заявлених до бюджетного відшкодування до декларації за липень 2013 р. У наданому реєстрі відсутні платіжні доручення від 17.06.2013 р. № 13667, від 03.06.2013 р. № 13172, від 14.05.2013 р № 12430. Також в реєстрі наведено платіжне доручення від 12.06.2013 р. № 13492 на суму ПДВ 10241 грн., а до податкового органу надано платіжне доручення за цим номером та датою, але на суму ПДВ 12118,65 грн. Аналогічна ситуація з платіжними дорученнями від 25.06.2013 р. № 13832, від 19.06.2013 р. № 13750, від 12.07.2013 р. № 14275, від 12.07.2013 р. № 14298. Копії платіжних доручень від 25.06.2013 р. № 13911 та від 18.06.2013 р. № 6125 надані в двох екземплярах. Таким чином, вважає, що первинними документами не підтверджено факт оплати позивачем постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за липень 2013 р.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скаргиї, встановила наступне:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз, ідентифікаційний код 05763797 зареєстровано, як юридичну особу Виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 749508 (а.с. 9 т. 1).

ПАТ «Луганськтепловоз» перебуває на податковому обліку у відповідача з 09.07.1993 за № 5584/15 (а.с.10 т. 1), зареєстровано платником ПДВ, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.06.2011 № 100337613, індивідуальний податковий номер - 057637912013, (а.с. 11 т. 1).

20 серпня 2013 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року разом з додатками, у якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 30460464,00 грн., у тому числі на рахунок платника у банку - 30460464,00 грн. (а.с. 55-75 т. 1).

Разом з податковою декларацією з ПДВ за липень 2013 року подано реєстр виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року (а.с. 221-237 т. 1) та зведений реєстр сум податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачених ПАТ «Луганськтепловоз» (а.с. 42-44 т 1).

Працівниками СДПІ з ОВП у м. Луганську у період з 11.10.2013 по 17.10.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року, результати якої оформлено актом від 18.10.2013 № 92/19-0/05763797 (а.с.16-41 т 1).

Як вбачається з п.п. 3.19, 4.2 акту від 18.10.2013 № 92/19-0/05763797, проведеною перевіркою встановлено, зокрема, що у порушення п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 30460464,00 грн.

В акті зазначено, що ПАТ «Луганськтепловоз» до декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року надано реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування заявленого за липень 2013 року, який наведений у додатку 3.18.2 до акта перевірки (а.с. 42-44 т 1).

Також до перевірки ПАТ «Луганськтепловоз» надано договори на користування системою «Клиент-Банк», копії яких також наявні в матеріалах справи, а саме:

- договір банківського рахунку № 627 від 21.06.2011 (а.с. 118-135 т. 1);

- договір про використання системи «Клієнт-банк «BANK ON-LINE» № 427/102028 від 12.05.2006 (а.с. 113-117 т. 1);

- договір про використання системи «Клієнт-Банк «iFOBS» № 102028 К/Б від 16.10.2007 (а.с. 94-98 т. 1);

- договір на розрахункове обслуговування із використанням системи «Клієнт-Банк» № 0/206-2 від 02.09.2005 (а.с. 99-108 т. 1);

- договір банківського рахунку № 7-07-91-11 від 18.05.2011 (а.с.109-112 т. 1).

Вищенаведені договори передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій ПАТ «Луганськтепловоз».

Податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що документом, який засвідчує факт сплати постачальникам товарів/послуг є первинний документ щодо сплати (розрахунковий документ), який відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а у разі ведення електронних документів - візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Проте, ПАТ «Луганськтепловоз» не надані належним чином засвідчені копії платіжних доручень.

Таким чином, відповідач робить висновок, що неможливо підтвердити первинними документами факт оплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року у розмірі 30460464,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2013 року на суму 30460464,00 грн.

З таким висновком акту не погодився позивач і до СДПІ з ОВП у м. Луганську подано заперечення з копіями платіжних доручень на 562 аркушах, з вимогою врахувати такі документи при прийнятті рішення за результатами перевірки (т. 1 а.с. 45, т. 2 а.с. 1-279).

Факт отримання відповідачем платіжних доручень підтверджено відміткою про отримання на запереченнях до акта перевірки (а.с. 45 т 1) та знайшов своє відображення у відповіді СДПІ з ОВП у м. Луганську від 04.11.2013 № 5706/10/19-105 на заперечення на акт перевірки (а.с.46-48 т. 1).

За результатами розгляду заперечень, СДПІ з ОВП у м. Луганську відповіддю від 04.11.2013 № 5706/10/19-105 повідомило позивача, що надані документи не можуть бути підтвердженням заявленого бюджетного відшкодування за липень 2013 року у зв'язку з тим, що вони не відповідають переліку платіжних доручень, наведених у зведеному реєстрі заявлених ПАТ «Луганськтепловоз» сум податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачених та заявлених до бюджетного відшкодування до декларації за липень 2013 року, наданому ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки (а.с.46-48 т. 1).

Так, у реєстрі відсутні платіжні доручення за № 13667 від 17.06.2013 на загальну суму 64800,00 грн., в т.ч. ПДВ 10800,00 грн.; № 13172 від 03.06.2013 на загальну суму 52,50 грн., в т.ч. ПДВ 8,75 грн.; № 12430 від 14.05.2013 на загальну суму 453600,00 грн., в т.ч. ПДВ 75600,00 грн.

Також в реєстрі наведено платіжне доручення № 13492 від 12.06.2013 на суму ПДВ 12118,65 грн., а до заперечення надано платіжне доручення за цим номером та датою, але на суму ПДВ 12118,65 грн. Аналогічна ситуація з платіжними дорученнями № 13832 від 25.06.2013 на суму ПДВ 24564,21 грн., до заперечень надано платіжне доручення на суму ПДВ 118152,84 грн.; № 13750 від 19.06.2013 на суму ПДВ 175,00 грн., до заперечення надано платіжне доручення на суму ПДВ 455,50 грн.; № 14275 від 12.07.2013 на суму ПДВ 9580,84 грн., до заперечення надано платіжне доручення на суму ПДВ 33333,33 грн.; № 14298 від 12.07.2013 на суму ПДВ 9562,99 грн., до заперечення надано платіжне доручення на суму ПДВ 38228,08 грн.

Копії платіжних доручень № 13911 від 25.06.2013 та № 6125 від 18.06.2013 надано у двох екземплярах.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000261902 від 07.11.2013, яким ПАТ «Луганськтепловоз» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за декларацією за липень 2013 року на 30460464,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15230232,00 грн. (а.с.53-54 том 1).

Спірним питанням даної справи є не підтвердження ПАТ «Луганськтепловоз» первинними документами факту оплати постачальникам товарів/послуг за липень 2013 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2013 року на суму 30460464,00 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст. 200 ПК України.

Статтею 200 п. 200.1 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4);

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункт 200.11).

Відповідно до п. п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно ч.1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами (ч. 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів визначено Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», сфера дії якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Оригіналом електронного документа, відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора.

У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом.

Тобто, із наведеного вбачається, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена через те, що він має електронну форму і його допустимість, як доказу, не може заперечуватися на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал лише відносно зазначених законодавством документів.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Луганськтепловоз» на підтвердження факту сплати податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до перевірки надано платіжні доручення в електронному вигляді, а також, договори на користування системою «Клиент-Банк», які передбачають використання електронних документів при здійсненні розрахункових операцій ПАТ «Луганськтепловоз». Також, надано банківські виписки по всім операціями позивача за кожний робочий день з підписом та штампом банку.

Факт надання таких документів відповідачем не оспорюється.

З огляду на положення Законів України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «;Про електронні документи та електронний документообіг», судом встановлено, що ПАТ «Луганськтепловоз» до перевірки надано належні первинні документи щодо сплати позивачем постачальникам товарів/послуг суми податку на додану вартість у розмірі 30460464,00 грн., яку заявлено до відшкодування у декларації за липень 2013 року.

У разі, якщо відповідач вважав, що таких документів не достатньо, він мав надати платнику вимогу про виготовлення таких документів на паперових носіях. Разом з тим, відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції, не надано доказів звернення СДПІ з ОВП у м. Луганську до ПАТ «Луганськтепловоз» з такою вимогою.

А тому, на думку суду апеляційної інстанції, висновки СДПІ з ОВП у м. Луганську, викладені в акті перевірки від 18.10.2013 № 92/19-0/05763797, щодо неможливості підтвердити первинними документами факт оплати ПАТ «Луганськтепловоз» постачальникам товарів/послуг та, як наслідок, суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року у розмірі 30460464,00грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2013 року на суму 30460464,00 грн., є безпідставними.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач надав до податкового органу разом із запереченнями на акт перевірки належним чином засвідчені копії платіжних доручень у паперовому вигляді, які відповідачем не прийняті до уваги під час прийняття податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Доводи апелянта щодо законності на неврахування цих платіжних доручень при прийнятті податкового повідомлення-рішення через невідповідність деяких з них переліку платіжних доручень, наданому до перевірки (а.с.144-161 т. 1), наведеному у зведеному реєстрі заявлених ПАТ «Луганськтепловоз» сум податкового кредиту попередніх податкових періодів, фактично сплачених та заявлених до бюджетного відшкодування до декларації за липень 2013 року (а.с. 162-181 т. 1), колегія суддів вважає безпідставними.

Так, п. 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011 р., який був чинним на час подання податкової звітності, визначено, що додатками до декларації є:

- розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

- довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2);

- розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

- заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4);

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

- довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

- розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7);

- заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8);

- розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг (ДС9) (додаток 9).

Тобто, на час виникнення спірних правовідносин, законом не передбачено складання такого додатку до декларації як перелік платіжних доручень, якими сплачено суму податкового кредиту попередніх податкових періодів. Відповідно, складений позивачем перелік (реєстр) не може вважатися податковою звітністю, а отже до нього не застосовуються вимоги щодо форми та порядку складання податкової звітності. А тому, співставлення відповідачем даних первинної документації (платіжних доручень) даним, зазначеним у переліку (реєстрі), складання та ведення якого діючим законодавством не передбачено, та встановлення невідповідності даних первинної документації даним такого реєстру не може тягнути для платника настання будь-яких негативних наслідків.

Крім того, як вбачається з відповіді про результати розгляду заперечень на акт перевірки, у відповідача виникли зауваження тільки щодо 8 платіжних доручень на загальну суму ПДВ - 142410,44 грн., з яких: 3 платіжних доручення були відсутні у переліку (реєстрі) платіжних доручень (платіжні доручення № 13667 від 17.06.2013 на суму ПДВ 10800,00 грн.; № 13172 від 03.06.2013 - 8,75 грн.; № 12430 від 14.05.2013 - 75600,00 грн.); по 5 платіжним дорученням встановлена розбіжність суми, вказаної у платіжних дорученнях, сумі, зазначеній у переліку (реєстрі) (платіжні доручення № 13492 від 12.06.2013 на суму ПДВ 12118,65 грн.; № 13832 від 25.06.2013 - 24564,21 грн.; № 13750 від 19.06.2013 - 175,00 грн.; № 14275 від 12.07.2013 - 9580,84 грн.; № 14298 від 12.07.2013 - 9562,99 грн.).

При цьому, відповідачем не зазначено підстави не враховано ним інших платіжні доручення на загальну суму 30318053,56 грн.

Відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції доказів невідповідності первинної документації (платіжних доручень) вимогам діючого законодавства, а відтак суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідачем безпідставно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не враховано платіжні доручення, надані позивачем у паперовому вигляді разом з запереченнями на акт перевірки.

Також, відповідачем не надано доказів несплати ПАТ «Луганськтепловоз» суми ПДВ, заявленої до відшкодування у декларації за липень 2013 року.

Натомість, позивачем документально підтверджено правомірність визначення ПАТ «Луганськтепловоз» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 30460464,00 грн. по декларації за липень 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року є наявність залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Так, позивачем до матеріалів справи надано копії первинної документації на підтвердження здійснення господарської діяльності ПАТ «Луганськтепловоз» (угоди, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо), за результатами якої у позивача виник залишок від'ємного значення з ПДВ, відповідно й сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 30460464,00 грн. Надані первинної документи відповідність вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки СДПІ з ОВП у м. Луганську щодо порушення позивачем п.200.1, абз. а) п. 200.4 ст .200 ПК України, що призвело до завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2013 року на 30460464,00 грн., документально не підтверджені, а отже є безпідставними.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у відповідача відсутні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, заявленої у декларації за липень 2013 року, та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 р. у справі № 812/584/14 - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

Р.Ф. Ханова

О.П. Лях