Постанова № 40128145, 30.07.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа№ 910/8837/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників:

прокурор: не з'явився;

від позивача: Ліповуз Д.І. - представник за довіреністю;

від відповідача: Іванов Д.А. - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ, Головне управління Національної гвардії України

на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014

у справі № 910/8837/14 (суддя Прокопенко Л.В.),

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Військової частин 3030

про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі № 910/8837/14, повний текст якого складено 05.06.2014, позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Військової частин 3030 задоволено, а саме, стягнуто з Військової частин 3030 страхове відшкодування - 8 500,00 грн. та 1 827,00 грн. - судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідачем не надано документальних доказів про своєчасне повідомлення відповідачем страховика (позивача), з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, Київська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, звернулась до Київського апеляційного господарського суду в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ, Головне управління Національної гвардії України з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі № 910/8837/14 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом, при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, що відповідач своєчасно повідомив страховика, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про дорожньо-транспортну пригоду, зокрема листом від 22.05.2013 №338, факт надсилання зазначеного повідомлення підтверджується журналом обліку підготовлених документів.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері по справі № 910/8837/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ, Головне управління Національної гвардії України на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014 по справі №910/8837/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 30.07.2014 о 10 год. 40 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №910/8837/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №910/8837/14 прийнято до провадження колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю. Розгляд справи №910/8837/14 вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні - 30.07.2014 о 10 год. 40 хв.

Прокурор в судове засідання 30.07.2014 не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.2014 апеляційну скаргу підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2014 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване прокурором рішення - без змін.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності прокурора, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2012 між позивачем - Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" та відповідачем - Військовою частиною 3030 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом №АЕ/1999631.

Відповідно до полісу № АЕ/1999631, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль УАЗ, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно з довідкою ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС України в місті Києві, 21.05.2014 на просп. Повітрофлоському сталася доронжньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, та автомобіля Mercedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 03.06.2013 № 760/10812/13-п, ОСОБА_4, водія застрахованого автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

23.05.2014 власник автомобіля Mercedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_1, - ОСОБА_5 звернулася до позивача з повідомленням про страхову подію.

Згідно із звітом № 3221 про оцінку автомобіля Mercedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_1 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди складає 13 865,88 грн.

Відповідно до страхового акту № ЦВ/13/0379, пошкодження транспортного засобу марки Mercedes-Benz Vito, д.р.н. НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.05.2013 в м. Києві за участю застрахованого у позивача автомобіля, визнано позивачем страховим випадком та прийнято рішення про сплату ОСОБА_5 страхового відшкодування в розмірі 8 500,00 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування на виконання своїх зобов'язань за договором обов'язкового страхування автотранспорту, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 4148 від 28.10.2013 на суму 8 500,00 грн.

Як зазначав позивач, відповідач належним чином не повідомив його про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.05.2013, а тому на підставі п. 38.1 ст. 38, п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до позивача в порядку регресу перейшло право вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 8 500,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що ним, 22.05.2013, у відповідності до вимог п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було надіслано на адресу позивача простою кореспонденцією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка. На підтвердження повідомлення, відповідачем надано суду супровідний лист від 22.05.2013 №338, адресований позивачу, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 21.05.2013 за участю автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 (поліс №АЕ/1999631) під керівництвом ОСОБА_4, а також надано витяг з журналу вихідних документів військової частини №3030 (форма 28) за період з 02.01.2013 по 26.07.2013, в якому зазначено про те, що на адресу позивача було направлено простою кореспонденцією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка з супровідним листом від 22.05.2013 №338.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не надано документальних доказів про своєчасне повідомлення страховику (позивачу), з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а тому у відповідача виник обов'язок сплатити на користь позивача 8 500,00 грн. страхового відшкодування за несвоєчасне повідомлення позивача про дорожньо - транспортну пригоду.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає його таким, що зроблений при неповно з'ясованих обставинах , що мають значення для справи, а сам висновок не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. ґ п. 38.1 ст. 38 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 ст. 33 цього Закону

Приписами п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на підставі, укладеного між позивачем та відповідачем договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АЕ/1999631), в зв'язку з настанням 21.05.2014 страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія, застрахованого у позивача автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2, позивач сплатив потерпілій ОСОБА_5 страхове відшкодування в розмірі 8 500,00 грн.

Як зазначав позивач, в зв'язку з тим, що відповідач належним чином не повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, до позивача в порядку регресу перейшло право вимоги до відповідача в розмірі виплаченого страхового відшкодування - 8 500,00 грн., в зв'язку з чим він і звернувся до суду.

В свою чергу, колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що відповідачем на підтвердження факту повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду надано супровідний лист від 22.05.2013 №338, адресований позивачу, в якому відповідач повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 21.05.2013 за участю автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 (поліс №АЕ/1999631) під керівництвом ОСОБА_4, на підтвердження направлення якого відповідачу надано журнал вихідних документів військової частини №3030 (форма 28) за період з 02.01.2013 по 26.07.2013.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, врахувавши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшла висновку про те, що повідомлення позивача про дорожньо-транспортну пригоду надано супровідний лист від 22.05.2013 №338, адресований позивачу, в якому відповідач повідомив позивача про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 21.05.2013 за участю автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2 (поліс №АЕ/1999631) під керівництвом ОСОБА_4, на підтвердження направлення якого відповідачу надано журнал вихідних документів військової частини №3030 (форма 28) за період з 02.01.2013 по 26.07.2013, в сукупності приймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, повідомлення відповідачем позивача у встановленому порядку та строки (не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 22.05.2013), про настання 21.05.2013 дорожньо-транспортної пригоди, за участю застрахованого у позивача автомобіля УАЗ, д.р.н. НОМЕР_2.

З огляду на викладене, оцінивши в сукупності наявні у справі докази та враховуючи приписи п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, також враховуючи те, що законом не передбачений обов'язок страховика повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду листом з описом і надання доказів отримання такого повідомлення, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що відповідач належним чином, у встановленому Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку, не пізніше трьох днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, листом від 22.05.2013 №338 повідомив позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.05.2013.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у відповідача відсутній обов'язок по сплаті позивачу 8 500,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а тому підстави для задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Військової частини 3030 про відшкодування 8 500,00 грн. шкоди в порядку регресу - відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що згідно з п. 1, п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції повістю, а тому апеляційна скарга Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову в задоволенні позову, з покладенням у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судового збору за подачу позову до суду першої інстанції на позивача.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство внутрішніх справ, Головне управління Національної гвардії України на рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі № 910/8837/14 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2014 у справі № 910/8837/14 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"до Військової частини 3030 - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

5. Матеріали справи № 910/8837/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала