Постанова № 40127821, 13.08.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

13.08.2014 м. Ужгород

Суддя апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,

за участю прокурора - Сирохман Л.І.,

провівши у відкритому судовому засіданні попередній розгляд кримінальної справи за апеляційними скаргами, які подали адвокат ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В :

вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2014 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, із середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено попередній - взяття під варту, а строк відбування ним покарання визначено рахувати з 04 травня 2010 року.

Судові витрати в сумі 4987.14 грн. віднесено на рахунок держави.

Згідно вироку, ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за вчинений злочин за таких обставин.

04 травня 2010 року приблизно о 03 годині 20 хвилин на території біля парку ім. Горького біля стадіону «Спартак» по вул. Шумній у м. Ужгороді ОСОБА_2, умисно, з метою заподіяння смерті наніс гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, серію ударів руками, затиснутими в кулаки та обутими ногами по різним частинам тіла та голови, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть гр. ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_2 залишив місце події.

В а п е л я ц і й н и х с к а р г а х :

- адвокат ОСОБА_1 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону. Посилається на те, що органом досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 187 ; п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що в суді прокурор змінив ОСОБА_2 обвинувачення на ч. 1 ст. 115 КК України. Вважає, що судом не дана оцінка показанням ОСОБА_2 про вчинені щодо нього зі сторони потерпілого ОСОБА_3 насильницькі дії, поєднані з посяганням на його сексуальну недоторканість, що ОСОБА_2 учинив злочин у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи зі сторони ОСОБА_3. Вважає, що вирок є упередженим. Про упередженість вироку свідчить зазначення в ньому про те, що ОСОБА_2 був непрацюючий. У спростування вказаного апелянт посилається на показання працівників ТОВ «Каскад» свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили, що ОСОБА_2 працював вантажником на вказаному підприємстві, позитивно характеризували його як спокійного та врівноваженого. З позитивного боку ОСОБА_2 характеризують його мати та бабуся, відповідно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Згідно довідки ВКМСД Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_2 на обліку у відділі кримінальної міліції в справах дітей не перебував, на обліку в лікарів нарколога та психіатра також не перебував, придатний до навчання. Твердження свідка ОСОБА_9 - майстра, про те, що ОСОБА_2 негативно характеризується, не відповідають дійсності, оскільки свідок зазначав також і про те, що ОСОБА_2 був спокійним, практично занять не відвідував, оскільки працював та утримував родину, позаяк сім'я перебувала в складних матеріальних умовах. Крім того, вказує на те, що судом не дана належна оцінка показанням свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 був бісексуальної орієнтації ; не вмотивовано судження про незгоду з висновком експертизи проведеної Львівською клінічною обласною психіатричною лікарнею про перебування, за певних обставин, у час скоєння злочину ОСОБА_2 у стані сильного душевного хвилювання. Також вказує на те, що суд, посилаючись на протокол огляду місця події, не зазначив про факт виявлення трупа чоловічої статі, з тілесними ушкодженнями, на якому шорти були натягнуті до штанів, без нижньої білизни, не давши ніякої оцінки цьому факту (т. 1 , а. с. 21-31, 33-44). Показання ОСОБА_2, переглянута відео плівка відео зйомки відтворення обстановки та обставин події за участі засудженого, свідчать про факт насильства та погроз його застосування ОСОБА_3 з метою зґвалтування, тобто, що мав місце факт протиправної поведінки з боку потерпілого. Вважає, що рівні фізичні, антропометричні дані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, молодий вік першого та різниця у віці між ними, дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 не міг нанести такі удари, які би призвели до смерті ОСОБА_3. Легкі кросівки, у які був обутий ОСОБА_2, декілька подряпин, виявлених на обличчі ОСОБА_2 породжують сумніви в тому, що тілесні ушкодження потерпілому спричинив засуджений. Тому апелянт припускає, що ОСОБА_2 на місці події залишив ОСОБА_3 живим, а в подальшому невстановлена слідством особа чи особи, розправились з потерпілим. З урахуванням наведеного, вважає, що обвинувачення ОСОБА_2 в умисному вбивстві є безпідставним, що дії засудженого можуть утворювати склад злочину передбаченого ст. 123 КК України. Крім того, вказує на те, що ОСОБА_2, як особа, яка вчинила передбачений ст. 123 КК України злочин у неповнолітньому віці підлягає звільненню від покарання у виді позбавлення волі. Просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ст. 123 КК України та застосувати до нього закон України «Про амністію у 2011 році» ;

- засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що вирок є незаконним, оскільки викладені в ньому висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, у тому числі призначення йому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Вважає, що суд необґрунтовано відхилив його показання про те, що діяння він учинив у стані сильного душевного хвилювання, яке раптово виникло внаслідок протизаконного насильства та тяжкої образи з боку потерпілого ОСОБА_3, який вчинив замах на його сексуальну недоторканість. В обґрунтування цього доводу посилається на висновок стаціонарної комплексної судової психолого - психіатричної експертизи проведеної Львівською клінічною обласною психіатричною лікарнею про перебування, за певних обставин, у час скоєння ним злочину, у стані сильного душевного хвилювання. Крім того, вказує на те, що судом не дана належна оцінка даним протоколу огляду місця події, показанням свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 був бісексуальної орієнтації, вказаному вище висновку експертів. Вважає, що суд не вірно кваліфікував його дії, просить вирок змінити, перекваліфікувавши вчинені ним дії на ст. 116 КК України.

При попередньому розгляді кримінальної справи встановлено, що судом першої інстанції перед направленням справи на розгляд до апеляційного суду не враховані вимоги ст. ст. 349, 353 КПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України на вирок суду першої інстанції прокурором або іншими учасниками процесу може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою з часу одержання копії вироку.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджений ОСОБА_2 копію вироку отримав 25 квітня 2014 року, а апеляційну скаргу адміністрації установи, в якій перебуває, подав 12 травня 2014 року - на сімнадцятий день після одержання копії вироку, із пропуском установленого законом строку на її подання (т. 5, а. с. 118, 126). В апеляційній скарзі відповідно до ст. 353 КПК України не вказується на причини пропуску строку, і не ставиться питання про відновлення пропущеного строку.

Тому, апеляційний суд, відповідно до ст. ст. 353, 358, 359 КПК України, кримінальну справу щодо засудженого ОСОБА_2 повертає до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 353 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 357-359 КПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

кримінальну справу щодо засудженого ОСОБА_2 повернути до Ужгородського міськрайонного суду для виконання вимог ст. 353 КПК України.

Суддя І.В. Стан