Рішення № 40127704, 06.08.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13896/14 06.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 421 626,64 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Кирищук В.П. (дов.)

Від відповідача: Петруньок І.В. (дов.)

У судовому засіданні 06.08.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва 421 626,64 грн. заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010019 від 01.06.2001 року, з яких: 368 542,45 грн. - заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 3010019 від 01.06.2001 року, 19647,46 грн. - 3% річних, 33436,73 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13896/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 06.08.2014р.

05.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

06.08.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва надійшов відзив на позов.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в судовому засіданні 06.08.2014р. надав суду пояснення по суті позовних вимог щодо розміру заборгованості відповідача за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010019 від 01.06.2001 року станом на час розгляду справи, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов з урахуванням відомостей зазначений в довідці про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача.

Представник відповідача - Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва в судовому засіданні 06.08.2014р. позовні вимоги визнав.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 06.08.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2001р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація), що перейменоване, відповідно до Статуту ПАТ "Київенерго", у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010019 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього Договору.

Згідно з 2.3.1 пунктом Договору, абонент зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Пунктом 2 Додатку №4 до Договору визначено, що абонент, щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту №4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, буд. 9, оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформляє та повертає один примірник в РВТ.

Відповідно до п. 8.1., п. 8.4. Договору, даний Договір, набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №3010019 від 01.06.2001 року, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у період з 01.10.2011р. по 01.06.2014р. у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем послуги у розмірі 368 542,45 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2014р. позовні вимоги визнав.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши положення Договору №3010019 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно наданого позивачем розрахунку, що проведений відповідно до умов договору на підставі даних облікових карток (табуляграм) за спірний період підтверджується факт поставки теплової енергії позивачем відповідачу протягом спірного періоду з 01.10.2011р. по 01.06.2014р. за Договором №3010019 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 року, а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором та Додатками до нього, строк, оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснив.

Частинами 1 і 2 статті 528 Цивільного кодексу України визначено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

З матеріалів справи та наданої позивачем довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію від відповідача, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №3010019 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 року на час розгляду справи становить 331989,88 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 331989,88 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, а тому вимога позивача про стягнення основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 331989,88 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 19647,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33436,73 грн., що нараховані за період з листопада 2011р. по квітень 2014р.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком позивача, розмір 3% річних складає 19647,46 грн. та інфляційних втрат - 33436,73 грн. Розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 19647,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33436,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, будинок 6, код ЄДРПОУ 3366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 331 989 (триста тридцять одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 88 коп. - основного боргу, 19 647 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок сім) грн. 46 коп. - 3% річних, 33436 (тридцять три тисячі чотириста тридцять шість) грн. 73 коп. - інфляційних втрат, 7701 (сім тисяч сімсот одну) грн. 48 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.08.2014р.

Суддя О.В. Гулевець