Рішення № 40127573, 07.08.2014, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/4247/14-ц

Провадження №2/592/1356/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м.Суми

Ковпаківський райсуду м. Суми в складі головуючого судді Алфьорова А.М., при секретарі Літовченко С.М., розглянувши цивільну справи за позовною ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, вимоги якої уточнив та обґрунтовує тим що, 29 березня 2014 р. уклав з відповідачем - ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» договір № 009647 фінансового лізингу.

Предметом спірного договору є зобов'язання лізингодавця (відповідача) придбати предмет лізингу (автомобіль Geely Emgrand EC-7) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувача на строк та на умовах, передбачених договором.

Всупереч вимога Закону України «Про фінансовий лізинг» та норм ЦК України, як у договорі так і у специфікації відсутня обов'язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. Так, у зазначених договірних документах, предметом лізингу визначено: автомобіль Geely моделі Emgrand EC-7 у кількості 1 вартістю 102900 грн. Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (рік випуску автомобіля, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації автомобіля тощо), а також не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов тощо.

У договірних умовах не дотримано право лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. Так, у договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватись вибір постачальника предмету лізингу, іншими словами, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу. Як випливає із наведених договірних умов, - право вибору продавця (постачальника) предмету лізингу належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена. У порушення вимог закону, ні у договорі ні у специфікації до нього, продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі.

До істотних умов договору лізингу закон відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами спірного договору передбачені такі лізингові платежі (п. 1.7 ст. 1, ст. 8 договору): перший лізинговий платіж, який складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору («комісія за організацію») у розмірі 10% вартості предмета лізингу згідно додатку № 1 до договору; авансу ціни предмета лізингу, який розраховується як авансовий платіж, який визначений в додатку № 1 до договору та згідно розділу договору «визначення» є відшкодуванням частини вартості предмета лізингу та сплачується на протязі 90 днів у розмірі не менше 50% вартості предмета лізингу до моменту передання предмета лізингу у користування; комісію за передачу предмета лізингу у розмірі 3% вартості предмета лізингу.

Крім того позивач зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж» (п. 8.2.3 ст. 8 договору), який складається з: відшкодування вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

Як вбачається із наведених договірних умов, складові першого лізингового платежу - «комісія за організацію» та «аванс ціни предмету лізингу» - виходять за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

Позивач стверджує, що у спірному договорі порушені права споживача шляхом включення до нього несправедливих умов, так у договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, що надає право відповідачу односторонньо вирішувати питання про розірвання договору, обмежують право споживача на користування предметом лізингу, ставлячи його в залежність від позиції лізингодавця.

Пункти 3.4.1, 8.14 Договору є несправедливими і порушують права споживача на повне, ефективне і дострокове виконання умов договору.

П. 7.3 Договору є несправедливим, оскільки страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача, але на користь лізингодавця.

Відповідно п. 8.15 Договору, споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення вже сплачених платежів.

Розділом 10 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 10.1-10.12 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, очевидним є факт включення відповідачем у договір несправедливих умов (п.п. 1.4, 1.6, 2.5, 3.4.1, 5.4, 8.15, 10.11 та розділ 10), що є порушенням прав позивача як споживача.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 009647 від 29.03.2014р., укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та стягнути з відповідача на його користь сплачені на виконання недійсного договору за договором 51964,50 грн.

У поданій письмовій заяві, позивач просить суд розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з'явився, надавши суду заперечення по справі.

Відповідач вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, свідомо перекручуються або несвідомо помиляється у їх тлумаченні. Так підтвердження отримання позивачем повної необхідної, доступної та достовірної інформації про положення Договору є особисте підписання ним кожної сторінки самого договору та заяви про повноту отриманої інформації, а отже було досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

ТОВ «Лізингова компанія «АвтоФінанс» отримав необхідну довідку ФЛ № 1217 від 11.09.2012 р. видану Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, з якої вбачається, що відповідача взято на облік як установу з правом надавати послуги з фінансового лізингу. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено необхідності отримання ліцензії на надання послуг з фінансового лізингу відповідними суб'єктами.

Між сторонами було досягнуто по всіх істотних умовах, які ставляться чинним законодавством України для чинності даних правочинів, договір було підписано в належній формі.

29.03.2014 р. між сторонами було укладено договори фінансового лізингу № 009647 з відповідними додатками до нього, а саме графіку сплати першого лізингового платежу, графіку сплати другого лізингового платежу та специфікації обраного транспортного засобу, які є його невід'ємною частиною. На виконання умов договору, позивачем 31.03.2014 р. було сплачено комісію за організацію договору 10 290 грн., того ж дня було сплачено частину авансового внеску в розмірі 41 160 грн.

Оскільки позивачем не було виконано умови договору, а саме не було сплачено передбачений договором авансовий внесок у розмірі 50 % вартості товару в повному обсязі та 3 % відсотків за передачу товару, у відповідача відсутня можливість передати обраний ним товар у володіння та користування позивачу.

Сплачена позивачем комісія за організацію договору не підлягає поверненню. По умовам договору, поверненню підлягає сплачений авансовий платіж за вирахування 30 % від вартості. Оскільки позивач сплатив частину авансового платежу в розмірі 41 160 грн., то по умовам договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти в розмірі: 41 160 грн. - 30 % = 28 812 грн. Для цього позивачу достатньо було звернутися до офісу лізингодавця.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Встановлено, що 29 березня 2014 р. між ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 009647 фінансового лізингу. Предметом лізингу є автомобіль «Geely Emgrand EC-7», вартістю 102900 грн. /а.с.9-22/.

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно п. 1.7 Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу в розмірі 50 відсотків вартості предмета лізингу, комісії за організацію та оформлення договору в сумі 10 відсотків вартості предмета лізингу та комісії за передачу предмета лізингу в розмірі 3 відсотки від вартості предмета лізингу.

Згідно квитанцій № 5265.283.2 та № 5265.284.1 від 29.03.2014 р., позивач сплатив на користь відповідача авансовий внесок.

На підставі п. 2.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше 78 календарних місяців з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, строк лізингу починається з дати передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі предмета лізингу та в останню дату платежу, зазначену у Додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено право Лізингоодержувача при обов'язковій умові сплати в повному обсязі заборгованості за лізинговими платежами, сплати можливих штрафних санкцій та відшкодування збитків, придбати у власність (викупити) предмет лізингу по його залишковій вартості за окремо укладеним Договором купівлі-продажу.

Суд вивчивши умови договору, встановив, що згідно п.1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Проте, в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже такі умови є несправедливими.

Пунктом 1.6 Договору встановлена можливість зміни лізингодавцем вартості предмета лізингу з моменту укладення договору і до повної сплати авансу лізингоодержувачем. В цьому випадку передбачений обов'язок лізингоодержувача єдиноразово доплатити різницю такої вартості до вже сплаченої суми авансових платежів.

Водночас, споживачу не надано право, в такому випадку, в односторонньому порядку розірвати договір, що є несправедливими умовами в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що з моменту одержання письмового повідомлення від лізингодавця про розірвання цього договору у зв'язку з невиконанням лізингоодержувачем його умов, експлуатація предмета лізингу не допускається.

Вказані положення є несправедливими, оскільки надають право відповідачу односторонньо вирішувати питання про розірвання договору і наявність порушень споживачем його умов, обмежують право споживача на користування предметом лізингу, ставлячи його в залежність від позиції лізингодавця.

Пунктами 3.4.1, 8.14 Договору передбачено, що споживач має право достроково здійснити сплату всіх лізингових платежів лише після спливу 12 календарних місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі предмета лізингу. Більш того, у п. 8.14 Договору за дострокове виконання споживачем своїх договірних зобов'язань по сплаті лізингових платежів передбачений штраф в розмірі 10 % від суми дострокового погашення.

Такі жорсткі умови є несправедливими і порушують права споживача на повне, ефективне і дострокове виконання умов договору.

Згідно пункту 5.4 Договору, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.

В той же час на підставі п. 7.3 Договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача але на користь лізингодавця.

Пунктом 8.15 Договору встановлено, що у разі зміни розміру лізингових платежів, сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору, та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, передбачено, що у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди, лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Тобто, споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення вже сплачених платежів.

Розділом 10 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 10.1-10.12 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Згідно п. 10.11 Договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізинговадець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в сумі 20 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Отже, положення розділу 10 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов (п.п. 1.4, 1.6, 2.5, 3.4.1, 5.4, 8.15, розділ 10).

Згідно ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а ст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Відповідно суд вважає обґрунтованим вимогу про визнання договору не дійсним.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказану норму, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачену ним суму комісії за організацію договору в розмірі 51 964 гривень 50 коп.

В силу ст. 88 ЦПК України та ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" суд стягує з відповідача на користь державного бюджету суми судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп. та 519 грн.64 коп.

Керуючись ст.10,11,15,59,60,6163,79,83,84,208,209,212-215,223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 009647 від 29.03.2014 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_1.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 грошову суму сплачену на виконання договору фінансового лізингу № 009647 від 29.03.2014 р. 51964 грн. 50 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 763 грн. 24 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський райсуд м. Суми.

Суддя: А.М. Алфьоров