Рішення № 40127473, 13.08.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/5771/13-ц

Провадження № 2/591/45/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2014 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого-судді Янголя Є.В., при секретарі Журба А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, встановлення батьківства та встановлення імені дитини а також за позовом ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Сумської міської ради про відібрання дитини та повернення за попереднім місцем проживання,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції від 25 грудня 2009 року за актовим записом № 2094, стягнення з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини його заробітку, визначення місця проживання їх спільної з відповідачем доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею, визнання її та відповідача батьками їх спільної з відповідачем доньки ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлення імені доньки, а саме ОСОБА_11.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона уклала шлюб з відповідачем 25 грудня 2009 року. Від шлюбу мають доньку, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі Пілея, м. Салоніки, Держава Греція. Оскільки згідно Грецького законодавства та традицій ім'я дитині при народжені не надається, а надасться тільки після її хрещення, тому дитина імені не мала. В сім'ї вона назвала доньку ОСОБА_11. Після народження дитини сімейне життя не склалося. Її чоловік ОСОБА_2 почав погано відноситись до неї, постійно ображав, знущався, намагався бити та інколи бив, обмежував в їжі, обмежив її свободу, не давав можливості спілкуватися з родичами, зокрема з сином, який на той час перебував в Україні. Всупереч її вимогам відповідач постійно палив біля дитини, чим призвів до появи у дитини кашлю, подібного до астматичного. Не надавав необхідної кількості грошей для утриманні дитини, вимагав постійної економії для дитини, що призвело до того, що її родичі відправляли в Грецію з України кошти для утримання їхньої сім'ї. Зазначає, що відповідач проявив себе як поганий батько, не спроможний піклуватися за дитиною, постійно годував дитину їжею в кількості, що перевищувала об'єм шлунку дитини, що викликало блювоту останньої. Також відповідач дуже жорстоко відносився до її дитини від першого шлюбу, залякував його. Крім того категорично вимагав, щоб вона не годувала дитину грудним молоком. В зв'язку з викладеним вона з дитиною вимушена була переїхати на постійне місце проживання до України. Виходячи з вище наведеного вважає, що дитині краще проживати разом з нею, оскільки вона має вищу медичну освіту, спеціальність «загальна практика сімейна медицина», не має шкідливих звичок, має досвід виховання дітей, постійне місце проживання. Тому вважає, що після розірвання шлюбу діти мають проживати з нею. Вважає, що відповідач не може дати дитині ні належного виховання, ні матеріального забезпечення. Так як подружні відносини не склалися, подальше перебування у шлюбі не є можливим, просить розірвати шлюб. Оскільки дитина на даний час проживає з нею за адресою: АДРЕСА_1 склалася потреба в її систематичному обстежені в медичних закладах міста Суми та надалі має намір улаштувати доньку в дитячий садок, для цього необхідний офіційний документ або рішення суду, що підтверджує особу дитини. У зв'язку з викладеним просить встановити батьківство обох сторін відносно дитини та встановити ім'я дитині. Крім того посилаючись на те, що донька проживає разом з нею а відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає, просить стягнути з останнього аліменти в розмірі ? частини з усіх видів його доходів.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представники позов підтримали.

Відповідач та його представник позов визнали частково, не заперечують проти розірвання шлюбу та встановлення батьківства відносно дитини, решту вимог не визнали. Заперечення обґрунтовують тим, що відповідачка фактично викрала дитину, перевезла її з Грецької Республіки на територію України без дозволу батька та державних органів Грецької Республіки, а тому відповідно до діючого законодавства та норм міжнародного права дитина підлягає поверненню за місцем її постійного проживання на територію Грецької Республіки, після чого спір про визначення місця проживання дитини може бути розглянутий компетентним судом цієї країни.

Крім того до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про відібрання у останньої їх спільної доньки з прізвищем ОСОБА_11, без імені, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі Пілея, м. Салоніки, Грецької Республіки, ім'я батька дитини - ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, ім'я матері дитини - ОСОБА_1 та передання йому дитини для повернення на попереднє постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2, рішення просить допустити до негайного виконання.

Свої вимоги мотивує тим, що 25 грудня 2009 року між ним і ОСОБА_1 у м. Суми було укладено шлюб, після чого, у 2010 році вони переїхали на постійне місце проживання до м. Салоніки Грецької Республіки, а саме проживали у районі Ксірокріні. Протягом перших двох місяців після переїзду сімейне життя протікало нормально і спокійно, але згодом почали виникати сімейні конфлікти з різних причин, в першу чергу пов'язані з дуже нестабільним психоемоційним станом ОСОБА_1, зокрема постійною нервозною поведінкою, різким погіршенням настрою без вагомих на те причин, неадекватною агресією до нього та інших оточуючих осіб. Зокрема, незважаючи на те, що будинок, де вони проживали, розташований близько до будинку його батьків, відповідачка не прагнула і не намагалася підтримувати мінімальні родинні відносини з ними. Більше того, не пояснюючи мотивів своєї поведінки, була категорично проти візитів його батьків, що безумовно завдавало йому дуже неприємних вражень.

Після перших двох місяців сумісного проживання, з надією на покращення сімейного клімату та створення повноцінної сім'ї, вони повернулися в Україну для того, щоб забрати до Греції дитину ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_5. Колишній чоловік ОСОБА_1 покинув їх сім'ю, у зв'язку із чим, ОСОБА_5 пережив значний психологічний стрес, через що у нього були суттєві труднощі в адаптації у Греції. Як наслідок, він виявив неприборканий характер, часто вів себе дуже погано по відношенню до всіх членів сім'ї. Позивач, зі свого боку, докладав усіх зусиль, щоб зберегти рівновагу та припинити сварки ОСОБА_5 з його матір'ю - ОСОБА_1, постійно проявляючи розуміння та спокій до їх сімейних проблем. Мати відповідачки вважала практично неконтрольованою поведінку її онука внаслідок поганого виховання та була прихильницею думки, що поведінкою дитини слід керувати силою, і навіть закликала його особисто застосовувати фізичні покарання до хлопця у разі його провини, при цьому зазначала, що потрібно зняти ремінь і вдарити його злегка по ногах. У Греції, як цивілізованій європейській країні, фізичне насильство у сім'ї взагалі не прийнято, та заборонено законодавством, тому він категорично заперечував проти цього. У результаті йому вдалося переконати відповідачку у необхідності обстеження ОСОБА_5 у психолога та отримання кваліфікованої медичної допомоги. У зв'язку із цим він разом з ОСОБА_5 відвідували психолога - ОСОБА_6, фахівця російського походження. Після двох візитів, психолог запевнила, що проблема не в ОСОБА_5, а в його матері ОСОБА_1 і ця психологічна проблема існує вже досить давно. Психолог запевнила, що проблема носить глибокий психологічний характер на ґрунті життєвих негараздів та нещасливого минулого, а нестійкий психологічний стан ОСОБА_1, неправильні методи виховання дитини стали причиною постійних непорозумінь та сварок з дитиною, неможливістю знайти спільну мову та заспокоїти хлопчика.

З часом хворобливий психічний стан ОСОБА_1 став погіршуватися, її постійні депресії дуже його непокоїли. Після того, як йому стало відомо про те, що напередодні їхнього весілля, ОСОБА_1, перебуваючи у тяжкому емоційному стані навіть здійснила невдалу спробу самогубства - розбила вікно в її будинку щоб склом порізати артерію, він настояв на обстеженні ОСОБА_1 у психолога ОСОБА_6. За результатами обстеження психолог порекомендувала ОСОБА_1 пройти медикаментозне лікування для здолання її психологічних проблем. Однак відповідачка категорично відмовилася від рекомендованого лікарем лікування.

Психологічні розлади ОСОБА_1 стали системними після того як вона дізналася, що вдруге вагітна. Вона сильно запанікувала при думці про другу дитину, оскільки ледве справлялася з потребами свого сина ОСОБА_5. Він дуже хотів дитину і намагався підтримати дружину, але безрезультатно. Сльози, нерви і депресії стали повсякденним явищем їх подружнього життя. Кульмінацією її психічного відчаю стало здійснення ОСОБА_1 двох нових спроб самогубства. На щастя він обидва рази завадив дружині вистрибнути з третього поверху їх будинку. Поведінка ОСОБА_1 по відношенню до вагітності була дуже суперечливою - з одного боку вона стверджувала, що ця дитина була її смертним вироком, а з іншого, вона стверджувала, що ні в якому разі не може зробити аборт і вбити невинну дитини, у зв'язку із чим, воліла вбити себе. Більше того, були інші тривожні інциденти, коли вагітна відповідачка, перебуваючи у психоемоційному розладі, неодноразово била себе в живіт.

04 січня 2012 року у них у районі Пілеа-Хортіатім, м. Салоніки Грецької Республіки народилася їх спільна дитина - дівчинка. Відповідно до грецького законодавства і в силу місцевих традицій, ім'я дитині надається лише після хрещення та досягнення нею 1-річного віку, у зв'язку із чим, на момент її незаконного перевезення на територію України 28 грудня 2012 року, ім'я так і не було надано в офіційному порядку.

Дитина, отримавши громадянство Грецької Республіки, з моменту народження і до 28 грудня 2012 року весь час разом із батьками проживала за адресою: АДРЕСА_2.

Після народження дитини психічний стан здоров'я ОСОБА_1 значно погіршився, вона страждала від постійної депресії, втрачала контроль над собою, не могла управляти з нервовими розладами. Тяжкий психологічний стан Відповідача позначився на всьому: вона перестала слідити за чистотою та порядком в квартирі, в оселі панував постійний бруд та безлад. Це стосується і догляду за дитиною: коляска, ліжечко та одяг дитини постійно були брудними та розкиданими, на дитячих полицях постійно не було порядку. Багато аспектів поведінки відповідачки по відношенню до харчування і догляду за дитиною взагалі були проблематичними і дивними. Зокрема, ОСОБА_1 хотіла постійно годувати дитину грудьми, і на відріз відмовлялася додатково годувати дитину (догодовувати) штучними сумішами, незважаючи на рекомендації сімейного педіатра. Аналогічним було її відношення до харчування дитини готовими кашами та фрукто-кремами, відмовлялася годувати дитину повноцінними необхідними продуктами.

Весь час спільного сімейного проживання ОСОБА_1 ніде не працювала, а всім необхідним сім'ю забезпечував він. На момент перебування дитини на території Греції, він постійно дбав про дитину, її повноцінний та своєчасний розвиток, забезпечував всім необхідним - одягом, їжею, іграшками. Особливо він дбав про фізичне здоров'я немовля, забезпечуючи постійний медичний догляд.

Дбаючи про інтереси родини, крім оплати першочергових платежів - на харчування, одяг, житлово - комунальні послуги, він, розуміючи необхідність спілкування відповідачки з родичами, та сподіваючись, що це якимось чином покращить її настрій, неодноразово за власний рахунок придбавав матері ОСОБА_1 - ОСОБА_8 авіаквитки з України до Греції і назад, оплачував тривалі щомісячні телефонні переговори.

Також він гарно відносився до сина відповідачки - ОСОБА_5, дбав про його інтелектуальній та фізичний розвиток. Так, ОСОБА_5 вступив до першого класу 6-ї місцевої муніципальної школи міжкультурної освіти м. Салоніки. Крім того, оплачував відвідування хлопчиком секції дзюдо спортивного клубу "Кпітомахос".

Також позов обґрунтовує тим, що проживає у власній квартирі та здатний забезпечити дитині всі необхідні житлово-побутові умови, які сприятимуть її повноцінному життю і розвитку. Має постійну роботу з гнучким графіком - з 1988 року і станом на теперішній час працює на промисловому підприємстві з виробництва продуктів харчування А.Т. "Брати Хаітоглу", має достатній грошовий заробіток, за місцем роботи характеризується як високоморальний та працьовитий співробітник, який добре співпрацює з керівниками та колегами.

У період спільного проживання у них з ОСОБА_1 часто відбувалися сварки, під час яких відповідачка неодноразово говорила про її повернення до України. 28 грудня 2012 року він повернувся з роботи, пограв з дитиною, а після прийняття їжі почув фізичну слабкість та ліг відпочити. Прокинувшись приблизно о 21 год. 00 хв. він помітив, що ОСОБА_1 та їх спільна донька з квартири зникли, а по всій оселі розкидані речі. Він зрозумів, що відповідачка додала снодійного до його їжі для того щоб без зайвих проблем та його супротиву покинути домівку та втекти до України. Про це свідчить текст повідомлень між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 які він виявив в соціальній мережі інтернет, де йде мова про необхідність додання снодійного його їжі, щоб він не зміг зашкодити викраденню дитини. Дозволу на вивіз дитини до України він не надавав.

Він одразу ж звернувся до 13-го відділення поліції району Епталофо та поїхав до контрольно - пропускного пункту на грецько - болгарському кордоні "Промахонас", куди прибув 29 грудня 2012 року близько 2:00 години ранку. Там він дізнався, що відповідачка перетнула кордон на туристичному автобусі 28 грудня 2012 року о 22 год. 17 хв. нібито без дитини. Будь-якого документального чи іншого підтвердження перетину кордону дитиною у прикордонній службі немає. Також Служба прикордонного контролю повідомила йому, що 28 грудня 2012 року о 22 год. 20 хвилин кордон перетнула мати відповідачки - ОСОБА_8, про перебування якої у Греції Позивачу нічого не було відомо.

Після його звернення до поліції було віддано наказ зупинити ОСОБА_1 і ОСОБА_8 на болгарсько-румунському кордоні КПП "Русе" і він одразу вирушив до цього кордону, проте було запізно. У той же день, а саме в суботу ввечері, відбулася телефонна розмова його сестри з батьком відповідачки, який живе в м. Суми. Він повідомив, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 і дитина вже знаходяться на території України.

Як відповідачці вдалося таємно вивезти дитину поза митним контролем йому достовірно невідомо, проте у поліції та прикордонної служби є аргументовані припущення, що дитину помістили в корзину для перевезення домашніх тварин, так як вони перевозили з Греції в Україну кота відповідачки.

Всі ці факти знайшли своє підтвердження у рішенні суду першої інстанції м. Салоніки Грецької Республіки від 26 лютого 2014 року у справі № 3129/2014 за його позовом до ОСОБА_1

Посилається на те, що у вказаному рішенні суд прийшов до висновку про те, що справжні інтереси неповнолітньої дитини подружжя вимагають передати дитину батькові на виховання та покласти на нього здійснення батьківських прав (піклування), тому, що батько надає всі гарантії для правильного виховання і повноцінного розвитку дитини, на відміну від матері, яка у зв'язку із психологічними проблемами не в змозі піклуватися про правильне тілесне, психічне та духовно-моральне виховання дитини.

Таким чином, його позов було задоволено, на нього покладено тимчасове здійснення батьківських прав (піклування), та передано виключно на його виховання їх неповнолітню дитину, яка народилася 04 січня 2012 року. Про дату, час та місце судового засідання ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 були офіційно повідомлені через Головне управління юстиції в Сумській області, проте в судове засідання не з'явилися, про причини неявки не повідомили.

Зазначає, що за законодавством Грецької Республіки вказані дії відповідачки є кримінально - караними і підпадають під ознаки ст. 331 Кримінального кодексу - самоуправство - той, хто довільно виставляє вимоги, пов'язані з наявними у нього правом, або правом, яке він привласнює собі за переконанням, карається позбавленням волі строком до шести місяців або штрафом. У зв'язку із цим, з метою притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, 05 лютого 2013 року він звернувся із позовною заявою до 13-го відділення Поліції району Епталофос м. Салоніки.

Зазначає, що у правовідносинах, що склалися, слід керуватися зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховною Радою УРСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, Конвенцією про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, до якої Україна приєдналась із заявами та застереженнями відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 136-V, Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, до якої Україна приєдналась із заявою відповідно до Закону України від 11 січня 2006 року № 3303-IV, Європейською конвенцією про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми від 20 травня 1980 року, ратифікованої із заявами та застереженнями Законом від 06 березня 2008 року № 135-VI, а також міждержавними договорами України та остаточними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Відповідно до норм зазначених Конвенцій утримування дитини відповідачкою в Україні без його згоди є протиправним і грубо порушує законодавство обох Договірних Держав - Грецької Республіки та України.

Також вважає, що необхідно застосовувати практику Європейського суду з прав людини, зокрема посилається на рішення від 12 липня 2007року у справі "Мамуссе і Вашингтон проти Франції", рішення у справі "Б'янкі проти Швейцарії" від 22 червня 2006року, рішення по справі "Монорі проти Угорщини та Румунії".

Зазначає, що вказана практика Європейського суду знайшла своє широке відображення в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема це ухвали ВССУ від 19 грудня 2012 року, 20 листопада 2013 року.

Тобто вважає, що всі вищеописані факти свідчать про незаконне переміщення дитини з Греції на територію України, злочинний характер поведінки ОСОБА_1, грубе порушення прав дитини на турботу батька, і безумовно, батьківських прав позивача на виховання дитини. У зв'язку із чим є беззаперечні правові підстави для негайного повернення дитини до позивача.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник позов підтримали.

Відповідачка за зазначеним позовом ОСОБА_1 та її представники позов не визнали, вважають, що проживання дитини разом з матір'ю буде відповідати інтересам дитини, вивезення дитини з Грецької Республіки було необхідним заходом, оскільки в іншому випадку існувала загроза для здоров'я та життя ОСОБА_1 та її доньки.

Представник третьої особи служби у справах дітей Сумської міської ради вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню та позов ОСОБА_2 підлягає повному задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25 грудня 2009 року між сторонами було укладено шлюб (т.1 а.с. 10, 179-180). Після укладення шлюбу сторони переїхали на постійне місце проживання до Грецької Республіки і ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі Пілея м. Салоніки у них народилася донька (т. 1 а.с. 11, 181-182).

Проживали в квартирі, належній ОСОБА_2, що визнається сторонами та підтверджується довідкою (т.2 а.с.195-197).

Під час проживання в м. Салоніки ОСОБА_1 проходила певні медичні обстеження (т.2 а.с. 199-205).

Дитина сторін в м. Салоніки спостерігалася у лікаря, проблем зі здоров'ям у неї не було, що підтверджується медичною довідкою (т.1 а.с. 199).

Від попереднього шлюбу ОСОБА_1 має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с. 166). ОСОБА_5 також проживав м. Салоніки Грецької Республіки разом зі сторонами по справі, навчався в першому класі муніципальної школи між культурної освіти м. Салоніки, регулярно відвідував заняття з 12.09.2011 року по 23.04.2012 року (т.1 а.с. 196), також відвідував секцію „Дзюдо" (а.с. 198).

Факт проживання ОСОБА_5 разом зі сторонами в Грецькій Республіці також підтверджується копіями фотокарток, наданих ОСОБА_2 (т.1 а.с. 214-221, т.2 а.с. 68, 207-211).

Через певний час відносини між подружжям погіршилися і ОСОБА_1 без відома ОСОБА_2 28.12.2012 року разом з їх спільною донькою, не отримавши належних дозволів, перетнули кордон Грецької Республіки і повернулися до України на постійне місце проживання до м. Суми. Зазначена обставина визнається ОСОБА_1

В зв'язку з вивезенням до України доньки ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції м. Салоніки з заявою про передачу дитини на виховання батькові (т.1 а.с. 87-103) та рішенням суду першої інстанції м. Салоніки № 3129/2014 покладено тимчасове здійснення батьківських прав (піклування) відносно дитини сторін на виховання батька виключно (т.1 а.с. 183-188). Тобто зазначеним судом вже фактично було визначено місце проживання дитини.

Під час розгляду зазначеної вище справи в суді м. Салоніки ОСОБА_1 про дату судового засідання була повідомлена, в судове засідання не з'явилася, рішення суду не оскаржила.

Також ОСОБА_2 з метою отримання допомоги в поверненні дитини звертався до Міністерства юстиції України, відповідно до листа від 23.06.2014 року, направленого на адресу його представника, отримав відповідь, що має право звернутися за захистом до судових органів безпосередньо (т.2 а.с. 183).

ОСОБА_2 має постійне місце роботи, працює в АТ „Брати Хаітоглу", заробітна плата складає приблизно від 1000 до 1300 Євро на місяць, за місцем роботи характеризується позитивно (т.1 а.с. 84, 189, 190-195).

В травні 2014 року ОСОБА_2 пройшов психіатричне обстеження в м. Салоніки, за результатами якого в нього психотичних рис не виявлено (т.2 а.с. 192-193).

Після переїзду до м. Суми ОСОБА_5 почав навчатись в 1-му класі, за місцем навчання характеризується позитивно (т. 2 а.с. 131). Донька сторін забезпечується медичним доглядом (т. 2 а.с. 132).

В травні 2013 року ОСОБА_1 проходила медогляд в наркологічному та психоневрологічному диспансерах, протипоказань до роботи не виявлено (т.1 а.с. 164-165), аналогічні огляди проходила в травні 2014 року (т. 2 а.с. 135).

З 01.08.2013 року ОСОБА_1 влаштувалася на роботу, за місцем роботи характеризується позитивно (т.1 а.с. 167, т.2 а.с. 134, 137-138).

ОСОБА_1 має постійне місце проживання в м. Суми та є співвласником квартири (т.2 а.с. 126, 136), має належні умови для проживання дитини (т.2 а.с. 222).

Відповідно до висновку Служби у справах дітей Сумської міської ради (т.2 а.с. 221) місце проживання доньки сторін слід визначити разом з ОСОБА_1

До пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які повідомили про агресивну поведінку ОСОБА_2, суд відноситься критично, так як вони є близьким родичем та знайомою ОСОБА_1, їх пояснення не підтверджуються іншими доказами.

Таким чином станом на час розгляду зазначеної справи подружні стосунки між сторонами фактично припинені, за таких обставин суд приходить до переконання, що подальше спільне подружнє життя та збереження сім'ї неможливе, тому керуючись ст.ст. 105, 10, 112 СК України шлюб необхідно розірвати.

Право на звернення до суду з позовом про встановлення батьківства та материнства, передбачено ст. 128 та 131 СК України.

Враховуючи досліджені в судовому засіданні докази а також позицію відповідача ОСОБА_2 суд вважає необхідним позовні вимоги в частині встановлення батьківства та материнства задовольнити.

Відносно позовних вимог про визначення місця проживання дитини а також позовних вимог про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання суд вважає необхідним зазначити наступне.

Правовідносини в цій частині зокрема регулюються Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховною Радою УРСР від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, Конвенцією про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, до якої Україна приєдналась із заявами та застереженнями відповідно до Закону України від 14 вересня 2006 року № 136-V, Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року, до якої Україна приєдналась із заявою відповідно до Закону України від 11 січня 2006 року № 3303-IV, Європейської конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми від 20 травня 1980 року, ратифікованої із заявами та застереженнями Законом від 06 березня 2008 року № 135-VI, а також міждержавними договорами України та остаточними рішеннями Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 11, 18 наведеної Конвенції ООН про права дитини 1989 року, держави - учасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Згідно ст. 3 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, переміщення або утримування дитини розглядаються як незаконні, якщо:

а) при цьому порушуються права піклування про дитину, що належать будь-якій особі, установі або іншому органу, колективно або індивідуально, відповідно до законодавства держави, у якій дитина постійно мешкала до переміщення або утримування;

b) у момент переміщення або утримування ці права ефективно здійснювалися, колективно або індивідуально, або здійснювалися б, якби не переміщення або утримування.

Права піклування, згадані в пункті а, можуть виникнути, зокрема, на підставі будь-якого законодавчого акта, або в силу рішення судової або адміністративної влади, або внаслідок угоди, що спричиняє юридичні наслідки відповідно до законодавства такої держави.

Стаття 5 Конвенції, в контексті з положеннями ст. 3 Конвенції, визначає, що "права піклування" включають права, пов'язані з піклуванням будь-якої особи про дитину, і зокрема, право визначати місце проживання дитини; "права доступу" включають право переміщення дитини на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання.

Відповідно до цілей Конвенції, її суть полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитини до держави, де вона має місце свого постійного проживання.

Однак, саме так у порушення норм Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, вчинила відповідачка ОСОБА_1

Оскільки дитина є громадянкою Грецької Республіки, до 28 грудня 2012 року її постійним місцем проживання була Грецька Республіка, а зміна місця проживання одноособово відповідачкою спричинила зміну режиму спілкування дитини із батьком, порядку його участі у вихованні доньки, а також зміну звичного соціального, культурного, мовного середовища дітей, тобто впливає на питання, пов'язані з її подальшим життям, розвитком і вихованням.

Згідно ст. 12 Конвенції якщо дитина незаконно переміщена або утримується так, як це передбачено статтею 3, і на дату початку процедур у судовому або адміністративному органі тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, минуло менше одного року з дати незаконного переміщення або утримування, відповідний орган видає розпорядження про негайне повернення дитини.

Судовий і адміністративний орган, навіть у тих випадках, коли процедури розпочаті після сплину річного терміну, про який йдеться в попередньому пункті, також видає розпорядження про повернення дитини, якщо тільки немає даних про те, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі.

Якщо судовий або адміністративний орган в запитуваній державі має підстави вважати, що дитина була переміщена до іншої держави, він може зупинити процедури або відмовити в прийнятті заяви про повернення дитини.

Згідно ст. 13 Конвенції незважаючи на положення попередньої статті, судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов'язаний видавати розпорядження про повернення дитини, якщо особа, установа або інший орган, що заперечує проти її повернення, доведуть, що:

а) особа, установа або інший орган, що піклуються про дитину, фактично не здійснювали права піклування на момент переміщення або утримування, або дали згоду на переміщення або утримування, або згодом дали мовчазну згоду на переміщення або утримування; або

b) існує серйозний ризик того, що повернення поставить дитину під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для дитини нетерпиму обстановку.

Судовий або адміністративний орган може також відмовити в розпорядженні про повернення дитини, якщо виявить, що дитина заперечує проти повернення і досягла такого віку і рівня зрілості, при якому слід брати до уваги її думку. Розглядаючи обставини, про які йдеться в цій статті, судові й адміністративні органи беруть до уваги інформацію про соціальне походження дитини, подану Центральним органом або іншим компетентним органом країни постійного проживання дитини.

Судом не встановлено обставин, що передбачені Конвенцією, які можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Під час судового розгляду не було надано доказів на підтвердження того, що піклування про доньку сторін, яке здійснювалось за місцем її проживання в Грецькій Республіці, не було достатнім для її нормального розвитку і було їм на шкоду, а повернення їх до місця постійного проживання суперечитиме їх інтересам.

Суд не може прийняти до уваги доводи ОСОБА_1 щодо неналежних умов проживання в м. Салоніки в грецькій Республіці, оскільки на підтвердження цих обставин ніяких доказів не надано.

В той же час з наданих ОСОБА_2 доказів вбачається, що дитина проживала в належній йому квартирі, згідно фотокарток квартира має належні умови, сам ОСОБА_2 має постійне місце роботи та дохід, дитина розладів здоров'я не мала.

Ту обставину, що на території України ОСОБА_1 забезпечила належні умовами проживання доньки є належним піклуванням із свого боку, суд вважає такою, що свідчать лише про належне виконання нею обов'язків матері в період тимчасового перебування дитини в Україні до розгляду спору судом.

Крім того відповідно до ст. 19 Конвенції жодне з рішень, прийнятих відповідно до цієї Конвенції, щодо повернення дитини не можна вважати таким, що вирішує будь-яке питання про піклування. Тобто, рішення про повернення дитини не може позбавити права особу, яка зобов'язується повернути дитину в державу її постійного місця проживання, звернутися до суду та отримати рішення по суті питання піклування про дитину.

Відповідно до ст. 7 Європейської конвенції про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми, рішення стосовно опіки, ухвалене в одній Договірній Державі, визнається та якщо воно підлягає виконанню в Державі походження, приймається до виконання в будь-якій іншій Договірній Державі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 12 липня 2007рокуу справі "Мамуссе і Вашингтон проти Франції" Європейський Суд визначив, що суди не можуть відмовляти у прийняті рішення про повернення дитини на підставі підпункту "Ь" пункту 1 статті 13 Конвенції 1980 року посилаючись на те, що "розлучення дитини з матір'ю порушує право на сімейне життя". Адже, рішення про повернення дитини не перешкоджає матері дитини супроводжувати її при поверненні і звертатися до компетентних органів для вирішення питання по суті.

Європейський Суд зазначив, що захист найвищих інтересів дитини є головним у Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, і підтримав головне правило цієї Конвенції - захистити дітей від шкідливих наслідків їхнього незаконного переміщення або утримування і забезпечити їх негайне повернення до держави їхнього постійного проживання.

У рішенні у справі "Б'янкі проти Швейцарії" від 22 червня 2006року Європейський Суд встановив, що згідно статті 7 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року, компетентні органи держав, включаючи суди, мають вживати всіх заходів з метою забезпечення найшвидшого повернення дитини. Адекватність заходів має оцінюватися зважаючи на швидкість, з якою вони вживаються. Пасивність у прийнятті рішення не відповідає цілям Конвенції і може призвести до порушення відносин між покинутим батьком або матір'ю і дитиною, що у свою чергу порушує також статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Також Європейський Суд у своєму рішенні по справі "Монорі проти Угорщини та Румунії" від 04 травня 2005 року зазначив, що позитивні зобов'язання, які покладаються на держави статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачають, зокрема, вжиття заходів, які гарантуватимуть повернення дитини її батьку чи матері. Органи влади повинні вжити заходів для запобігання "шкоди дитині чи упередженого ставлення до зацікавлених сторін ".

Виходячи з викладеного, під час судового розгляду встановлено, що відповідачка одноосібно без згоди батька прийняла рішення про зміну місця проживання неповнолітньої дитини, обставини того, що піклування про дітей за місцем їх проживання в Грецькій Республіці не було достатнім для їх нормального розвитку і було їм на шкоду, а повернення їх до місця постійного проживання суперечитиме їх інтересам, не доведені, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню та неповнолітня донька сторін підлягає поверненню до місця постійного проживання у Грецькій Республіці.

Відносно вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини суд вважає необхідним зазначити, що зі змісту ст.ст. 5, 14, 16 Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року вбачається, що питання про визначення місця проживання дитини повинно вирішуватись після повернення дитини до країни попереднього проживання.

Позовні вимоги про стягнення аліментів та встановлення імені дитини задоволенню не підлягають, так як заявлені передчасно.

На п. 5 ч. 1 ст. 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення в частині відібрання та повернення неповнолітньої дитини до місця постійного проживання у Грецькій Республіці.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, який зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції від 25 грудня 2009 року за актовим записом № 2094.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, матір'ю дитини - дівчинки на прізвище ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в районі Пілея, м. Салоніки, Грецької Республіки.

Визнати ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, батьком дитини - дівчинки на прізвище ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в районі Пілея, м. Салоніки, Грецької Республіки.

В іншій частині позовних вимог позивачці ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Позов ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Відібрати у ОСОБА_1 дитину з прізвищем ОСОБА_11, без імені, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі Пілея, м. Салоніки, Грецької Республіки, ім'я батька дитини - ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, ім'я матері дитини - ОСОБА_1 та передати дитину ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, для повернення на попереднє постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2.

Рішення суду в частині відібрання у ОСОБА_1 дитини з прізвищем ОСОБА_11, без імені, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі Пілея, м. Салоніки, Грецької Республіки, ім'я батька дитини - ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, ім'я матері дитини - ОСОБА_1 та передання дитини ОСОБА_2, ім'я батька ОСОБА_2, для повернення на попереднє постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 - допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана особою яка була присутня при оголошенні рішення суду протягом 10 днів з дня його оголошення а особою яка не брала участі в розгляді справи протягом 10 днів з дня отримання копії рішення до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлений 13.08.2014 року.

Суддя Є.В. Янголь