Постанова № 40126608, 12.08.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року Справа № 911/1448/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС"на постановувід 04.06.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/1448/13господарського суду Київської областіза позовомКиївської обласної спілки споживчих товариств до1. Білоцерківської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС"; 3. Приватного виробничого підприємства "Сіріус"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаБілоцерківська торгово-закупівельна базатретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівБілоцерківський міській відділ земельних ресурсівпровизнання недійсним рішення міської ради, договору, державних актівв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від відповідача-3:Озарків І.Д. (довіреність №01-174 від 30.12.2013) Баньківська Т.О. (довіреність №2358/1-7 від 08.07.2014) Грабовська Н.В. (довіреність №1 від 14.03.2012) Петруньок М.А. (довіреність №07/09 від 09.07.2014)від третіх осіб:не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Горбасенко П.В., Лилак Т.Д.) від 01.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Зубець Л.П., Тищенко А.І.) від 04.06.2014, у справі №911/1448/13 позов задоволено повністю; визнано недійсним Рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 № 330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" в частині передання земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріта" загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯГ № 198060, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріта"; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним № 4630 від 12.07.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" та Приватним виробничим підприємством "Сіріус"; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданий Приватному виробничому підприємству "Сіріус"; солідарно стягнуто з Білоцерківської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС", Приватного виробничого підприємства "Сіріус" на користь Київської обласної спілки споживчих товариств 4 588,00 грн судового збору.

В касаційній скарзі та в поясненні відповідач-2 просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.41, 55, 92 Конституції України, ст.1 Протоколу № 11 до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, ст.ст.212, 213, 321, 328, 329, 330 ЦК України, ст.ст.3, 43, 43 ГПК України.

Відповідач-3 надав пояснення щодо касаційної скарги відповідача-2 та звернувся з клопотанням дати юридичну оцінку обставинам справи.

У поясненні позивач просить відхилити касаційну скаргу.

Представники третіх осіб не скористались наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача-2, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, пояснення представників відповідачів-1, 3, які висловились на підтримку доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Київська обласна спілка споживчих товариств звернулась до суду з позовом до Білоцерківської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС", Приватного виробничого підприємства "Сіріус", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківської торгово-закупівельної бази, та третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів про визнання недійсними: - рішення двадцять сьомої сесії Білоцерківської міської ради Київської області четвертого скликання від 30.08.2005 № 330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" в частині передання земельної ділянки у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріта" загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63; - державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯГ № 198060 площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯГ № 198060, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріта"; - договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстраційним № 4630 від 12.07.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" та Приватним виробничим підприємством "Сіріус"; - державного акта на право власності на земельну ділянку Серії ЯД №957846 площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданого Приватному виробничому підприємству "Сіріус". Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення Білоцерківської міської ради, на підставі якого пізніше укладено договори купівлі-продажу земельної ділянки та видані державні акти про право власності на земельну ділянку прийнято з порушенням положень Конституції України та Земельного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, суди виходили із їх законності і обґрунтованості, зазначивши таке. За результатами розгляду інших справ судами було встановлено, що Білоцерківська торгово-закупівельна база є підприємством Київської облспоживспілки та знаходиться в її безпосередньому підпорядкуванні і не мала права передавати, здавати в оренду майно іншим особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та устаткування без дозволу власника. Таким чином було встановлено, що дії Білоцерківської ТЗБ в частині відмови директора Білоцерківської ТЗБ від постійного користування спірною земельною ділянкою порушували права та охоронювані законом інтереси позивача - Київської облспоживспілки. Так, директор Білоцерківської ТЗБ не мав повноважень на відмову від права постійного користування земельною ділянкою без узгодження цього питання з позивачем, а договір купівлі-продажу приміщення складу площею 534 м2, яке знаходиться за адресою м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 63, укладений між Білоцерківською торгово-закупівельною базою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта", який і був підставою відмови Білоцерківської ТЗБ від постійного користування спірною земельною ділянкою, визнано недійсним з моменту укладення. Наведене стало підставою для висновку, що рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 №330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" порушує законні права позивача, оскільки він, як єдина особа, що мала право розпоряджатися вказаним майном, не надав своєї згоди на вчинення Білоцерківською ТЗБ зазначених дій. Разом з цим, визнанню недійсним підлягає і державний акт, що є наслідком прийняття даного рішення, виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріта" на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯГ № 198060 з цільовим призначенням переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво. Крім того, суди не погодились з доводами відповідачів про відсутність порушеного права позивача, оскільки відповідно до п.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, тоді як судом встановлено, що, окрім того, що Білоцерківська ТЗБ є власним підприємством позивача, позивач відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 у справі 19/465-08 є власником нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 63, загальною площею 534,4 м2, що знаходиться на вказаній земельній ділянці, а відтак є управненою особою. Встановивши, що спірна земельна ділянка площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 є саме тією земельною ділянкою, про яку йде мова у визнаному недійсним п.п.1.2. п.1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 №135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок", суди задовольнили вимоги позивача про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 №330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" та державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63 серії ЯГ № 198060 з цільовим призначенням переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Маріта". Оскільки, єдиною підставою набуття Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" права власності є рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 №330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", яке за висновком судів було прийняте з порушенням прав позивача та визнається недійсним, то договір купівлі-продажу земельної ділянки №4630 від 12.07.2007, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" та Приватним виробничим підприємством "Сіріус", підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, у зв'язку з знаходженням його у прямому причинно-наслідковому зв'язку з визнанням недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 №330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" та фактом визнання недійсним п.п.1.2. п.1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 №135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок". Визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, серії ЯД № 957846, виданого Приватному виробничому підприємству "Сіріус", є наслідком визнання недійсним п.п.1.2. п.1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 № 135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок", рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 №330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення", договору купівлі-продажу, які передували даному акту.

В задоволенні клопотання відповідача-2 від 27.05.2013 про застосування строків позовної давності судом відмовлено з наступних підстав. Відповідно до п.4. ч.1 ст.268 ЦК України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Вказаним Законом, що набрав чинності 15.01.2012, даний пункт було виключено, а п.5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Оскільки встановлений законом трирічний строк не сплив на момент звернення позивача з даним позовом до суду, суд не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача-2.

Проте погодитись з висновками суду не можна з огляду на таке.

Касаційна інстанція вважає, що в п.4. ч.1 ст.268 ЦК України та в п.5 Прикінцевих та перехідних положень йдеться про право звернутися з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким безпосередньо порушено право власності або інше речове право особи. Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування позовної давності, суд не зазначив яке право позивача щодо предмету спору, яким є земельна ділянка, порушено спірними рішенням органу місцевого самоврядування та державними актами, враховуючи, що ТОВ "ВП ВТС" ніколи не мало на будь-якому праві цю земельну ділянку, з матеріалів справи не вбачається, що товариство претендувало на неї в будь-який спосіб, і не набуло право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на цій земельній ділянці, від Білоцерківська ТЗБ за угодою, що потягло б за собою припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, в порядку п.1 ст.120 Земельного кодексу України.

З клопотання ТОВ "ВП-ВТС" (т.1 а.с.113) вбачається, що позивач просив застосувати позовну давність до пред'явлених позовних вимог.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Судом не вмотивовано посиланням на положення чинного законодавства незастосування наслідків спливу позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки №4630 від 12.07.2007, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маріта" та Приватним виробничим підприємством "Сіріус".

Судами також не наведено будь-яких обставин, які б свідчили, що позивачем не пропущено позовної давності стосовно наведеної вимоги, враховуючи загальні правила початку перебігу позовної давності, встановлені ч.1 ст.261 ЦК України.

Касаційна інстанція вважає порушенням те, що вирішуючи спір про визнання договору купівлі-продажу від 12.07.2007 №4630 недійсним, суди, пославшись на загальні положення ст.ст.203, 215 ЦК України, зазначили, що останній підлягає визнанню недійсним у зв'язку із знаходженням його у прямому причинно-наслідковому зв'язку з визнанням недійсним рішення Білоцерківської міської ради від 30.08.2005 №330 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" та фактом визнання недійсним п.п.1.2. п.1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 №135 "Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок", проте не навели конкретні норми законодавства України, які унормовують визнання правочинів недійсними з підстав знаходження їх у прямому причинно-наслідковому зв'язку з недійсними рішеннями органів місцевого самоврядування, які не були безпосередньою підставою вчинення таких правочинів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що роблячи висновок що спірні рішення, державні акти та договір купівлі-продажу порушують право позивача як управненої сторони, суди помилково ототожнили право позивача на об'єкт нерухомості з правом самостійної юридичної особи - Білоцерківської ТЗБ, на постійне користування земельною ділянкою, а тому безпідставно не надали оцінки матеріалам справи (т.1 а.с.154, 155, 160-167) в яких йдеться про внесення змін до Державного акта ІІ-КВ №001919 на право постійного користування земельною ділянкою Білоцерківської ТЗБ, з видачею Білоцерківській ТЗБ Державного акта ІІ-КВ №000317, що свідчить про припинення права третьої особи щодо спірної земельної ділянки без подальшого поновлення.

Крім того, у рішеннях господарських судів не наведено мотивів вирішення доводів та аргументів представників сторін щодо суті позовних вимог та доводів, викладених у запереченнях на позов відповідачів у справі, що суперечить положенням статті 11111 ГПК України, статті 6 (право на судовий розгляд) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року) та статті 1 (захист власності) Першого Протоколу до зазначеної Конвенції, яка є частиною національного законодавства України. Зокрема, визнаючи недійсним державний акт, що посвідчує право власності на земельну ділянку ТОВ "Маріта", правонаступником якого є ТОВ "ВП-ВТС", судами не дано оцінки доводам відповідача-2 та тим матеріалам справи, які засвідчують обставини щодо набуття ним права власності на підставі оплатної угоди, яка не визнана недійсною у встановленому порядку і не є нікчемною; не спростовано доводів відповідача з посиланням на неподання позивачем суду доказів звернення у визначеному законом порядку до Білоцерківської міської ради Київської області з клопотанням про виділення спірної земельної ділянки на будь-якому правовому титулі.

Враховуючи викладене, касаційний суд прийшов до висновку, що ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство - ВТС" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 та рішення Господарського суду Київської області від 01.10.2013 у справі №911/1448/13 скасувати.

Справу № 911/1448/13 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

А.Полянський