Ухвала суду № 40126378, 11.08.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 р.Справа № 818/1252/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі № 818/1252/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Ромнах та Роменському районі Сумької області

до Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції, в якому просив суд скасувати постанову державного виконавця Ткача П.В. від 29.04.2014 року ВП №42772546 про закінчення виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірну постанову державний виконавець дійшов до помилкового висновку про наявність встановлених законом підстав для закінчення виконавчого провадження. Зазначив, що підставою для закінчення виконавчого провадження слугував факт відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника - Дочірнього підприємства будівельно-монтажне підприємство «Ромнипромбуд» ВАТ «Сумбуд». В свою чергу, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови жодних записів з приводу реєстрації припинення юридичної особи в результаті ліквідації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено не було, то державним виконавцем було помилкового ототожнено поняття внесення відомостей про прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи і саму ліквідацію юридичної особи, тобто її припинення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано постанову державного виконавця ВДВС Роменського МУЮ Ткача П.В. від 29.04.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП №42772546.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем було дотримано вимоги діючого законодавства, в зв'язку з чим, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідач надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі свого уповноваженого представника.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем передано на примусове виконання до ВДВС Роменського МУЮ виконавчий лист №818/7759/13-а про стягнення з ДП БМП «Ромнипромбуд» ВАТ «Сумбуд» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ромнах та Роменському районі заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 за серпень 2013 р.в сумі 1461,05 грн.

Згідно протоколу зборів учасників ДП БМП «Ромнипромбуд» ВАТ «Сумбуд» №16 від 15.01.2013 року затверджено рішення про припинення підприємства шляхом його ліквідації.

17.01.2013 року в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

За даними Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на 07.05.2014 року ДП БМП «Ромнипромбуд» ВАТ «Сумбуд» перебуває в стані припинення.

Постановою державного виконавця ВДВС Роменського МУЮ Ткача П.В. від 29.04.2014 року ВП №42772546 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №818/7759/13-а, виданого Сумським окружним адміністративним судом від 30.10.2013 року.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, підставою для закінчення виконавчого провадження слугував факт відкриття ліквідаційної процедури відносно боржника - ДП БМП «Ромнипромбуд» ВАТ «Сумбуд».

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець дійшов до помилкового висновку про наявність встановлених законом підстав для закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Законом України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Вичерпний перелік підстав закінчення виконавчого провадження наведено у ч. 1 ст. 49 Закону, до яких, зокрема, відноситься смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (п.3), визнання боржника банкрутом (п.7).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 11, 14 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам державної податкової служби.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує подання державному реєстраторові документів, передбачених законом для проведення державноїдержавної реєстрації припинення юридичної особи в установлений законом строк.

Згідно положень ч. ч. 1, 6, 8 ст. 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України), припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця протягом десяти робочих днів з дня внесення відповідного запису до зазначеного реєстру підлягає опублікуванню у виданні спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації, в якому зазначаються відомості з єдиного державного реєстру.

Згідно статті 60 ГК України, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 91 ГК України, припинення діяльності господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення діяльності товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду.

З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58-61 цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 34 вказаного Закону, для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення щодо припинення юридичної особи заявник повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові оригінал або нотаріально засвідчену копію рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У відповідності до ч. 1 статті 35 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державний реєстратор за відсутності підстав для залишення документів, які подані для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, без розгляду повинен у день надходження цих документів внести до Єдиного державного реєстру запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України відомості про внесення такого запису.

Повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Виходячи з вищенаведених положень закону, колегія суддів дійшла висновку, що внесення запису до Єдиного державного реєстру про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо ліквідації юридичної особи є початковою стадією ліквідації підприємства, яка породжує відповідні права та обов'язки для ліквідаційної комісії (ліквідатора), зокрема, вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської та кредиторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до реєстру дійсно внесений запис про перебування юридичної особи в процесі припинення за рішенням засновників, однак запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті ліквідації в реєстрі відсутній.

Таким чином, оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи, то згідно із положеннями діючого законодавства, підприємство фактично не ліквідовано, та як наслідок, не звільнено від покладених на нього обов'язків, у т.ч. з приводу погашення наявної у нього заборгованості.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови не було враховано законодавче розмежування дій стосовно внесення рішень засновників про намір ліквідації і факт самої ліквідації.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено в якості підстави для закінчення виконавчого провадження надіслання виконавчого документа ліквідаційній комісії боржника.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незаконності оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятої постанови про закінчення виконавчого провадження, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2014 року по справі №818/1252/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.05.2014р. по справі №818/1252/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді (підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.