Рішення № 40125876, 01.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2014 р.Справа № 916/2575/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Савін О.О., Петриченко О.П.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія" до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк" про стягнення 799832,21 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство „Українська гірничо-металургійна компанія звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк" про стягнення заборгованості в сумі 799832,21 грн., посилаючись на наступне.

10 грудня 2013 року між ПрАТ „Українська гірничо-металургійна компанія" як постачальник і ТОВ „Метторг" укладено договір поставки № 59/13 Пр-М та додаткову угоду від 10.12.2013 року до цього договору.

Предметом договору визначається, що позивач зобов'язується поставити, а ТОВ „Метторг" прийняти й оплатити на умовах викладених в договорі металопродукцію. Асортимент, кількість, якість, ціна, порядок і строки оплати продукції та порядок і строки її поставки, в тому числі дати самовивозу продукції, погоджується сторонами в специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2. договору продукція може поставлятися частинами (партіями) в межах специфікації.

Згідно п. 6.1. договору оплата продукції здійснюється ТОВ „Метторг" шляхом оплати вартості продукції на умовах та в строки, визначені в специфікаціях та/або рахунках-фактурах.

В п. 6.2. договору зазначено, що оплата продукції по договору в сумі 100% вартості відвантаження продукції по специфікації здійснюється ТОВ „Метторг" протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції.

З метою забезпечення платіжних зобов'язань по договору при наданні відстрочення платежу постачальником, ТОВ „Метторг" ініціює видачу безвідкличної банківської гарантії банком ТОВ „Метторг" на суму 800 000,00 грн., в тому числі з ПДВ, строком на 2013-2014 рр. протягом 45 календарних днів від дати підписання додаткової угоди до договору. Гарантія надається постачальнику з боку ПАТ „Фінбанк", текст, сума та умови гарантії узгоджуються з постачальником. Банківські витрати та комісії по гарантії несе ТОВ „Метторг".

Так, позивач вказує, що 17.12.2013 року за заявою ТОВ „Метторг" відповідачем - ПАТ „Фінбанк" видано банківську гарантію № 1, за якою відповідач зобов'язався сплатити постачальнику у разі невиконання ТОВ „Метторг" платіжних зобов'язань перед постачальником щодо сплати продавцю коштів в сумі 100% вартості відвантаженої продукції по специфікаціям на підставі рахунків-фактур.

Як вказує позивач, згідно направлених укладених специфікацій та рахунків фактур, а саме:

- специфікація № 8 від 16.01.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000186 від 16.01.2014 р.;

- специфікація № 9 від 29.01.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000366 від 28.01.2014 р.;

- специфікація № 10 від 13.01.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000397 від 29.01.2014 р.;

- специфікація № 11 від 11.02.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000602 від 11.02.2014 р.;

- специфікація № 12 від 11.02.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000622 від 11.02.2014 р.;

- специфікація № 13 від 12.02.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000637 від 12.02.2014 р.;

- специфікація № 14 від 12.02.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000642 від 12.02.2014 р.;

- специфікація № 15 від 17.02.2014 р. та рахунок-фактура № Х000000723 від 17.02.2014 р.,

позивачем було поставлено продавцю продукцію на загальну суму 1609232,21 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними повноважним представником ТОВ „Метторг" та скріплені печаткою останнього, а саме:

- видатковою накладною № Хф000000133 від 16.01.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000282 від 29.01.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000298 від 30.01.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000448 від 11.02.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000456 від 11.02.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000470 від 12.02.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000472 від 12.02.2014 р.;

- видатковою накладною № Хф000000559 від 17.02.2014 р.

Таким чином, за ствердженнями позивача, ним було виконано повністю умови договору поставки, але ТОВ „Метторг" в порушення умов договору за поставлену продукцію розрахувалось частково на суму 809400,00 грн., у зв'язку з чим у ТОВ „Метторг" перед позивачем виникла заборгованість за поставлену продукцію в сумі 799832,21 грн. Також 05.06.2014 року між позивачем та ТОВ „Метторг" підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року.

З огляду на наявну заборгованість, 03.03.2014 року позивачем на адресу відповідача цінним листом була направлена вимога щодо виконання зобов'язання згідно умов банківської гарантії № 1. Однак, позивач вказує, що відповідачем заборгованість не погашена, при цьому від відповідача на адресу позивача надійшов лист №1145/13-0285-04/14 від 15.04.2014 року, згідно якого він не відмовляється від виконання своїх зобов'язань та просить у разі невиконання ТОВ „Метторг" зобов'язань по сплаті заборгованості, повідомити про це відповідача.

16.04.2014 року на адресу відповідача направлено лист про невиконання ТОВ „Метторг" своїх зобов'язань. В свою чергу 08.05.2014 року листом відповідач повідомив про те, що між відповідачем та ТОВ „Метторг" йдуть переговори щодо погашення заборгованості.

23.05.2014 року позивач повторно звернувся з вимогою до відповідача, але станом на 27.06.2014 року заборгованість відповідача не погашена та становить 799832,21 грн.

За таких обставин, позивач вважає, що порушено його права та охоронювані законом інтереси, що стало підставою для звернення до суду із заявленим позовом про захист порушеного права.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2014 р. позовну заяву ПрАТ „Українська гірничо-металургійна компанія" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2575/14, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 17.07.2014 р.

17.07.2014 р. відповідачем було подано до господарського суду Одеської області клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні.

Наразі у судовому засіданні 17.07.2014 р. представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд стягнути з відповідача, крім суми основного боргу, витрати за надання адвокатських послуг в сумі 20000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2014 р. розгляд справи № 916/2575/14 було відкладено на 01.08.2014 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений судом належним чином за адресою, що значиться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 17.07.2014 р. (а.с. 107).

У зв'язку з вказаним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

10 грудня 2013 року між Приватним акціонерним товариством „Українська гірничо-металургійна компанія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Метторг" (покупець) укладено договір поставки № 59/13 Пр-М та додаткову угоду № 1 до вказаного договору від 10.12.2013 року. Згідно п. 1.1. договору позивач як постачальника зобов'язується поставити, а покупець - ТОВ „Метторг" прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі металопродукцію. Асортимент, кількість, якість, ціна, порядок і строки оплати продукції та порядок і строки її поставки, в тому числі дати самовивозу продукції, погоджуються сторонами в специфікаціях, які оформлюються у вигляді додатків до договору та є його невід'ємною частиною.

В п. 1.2. договору передбачено, що продукція може поставлятися частинами (партіями) в межах специфікації. Під партією продукції розуміється: вагонна норма, автомобільна норма, інша норма, що визначається сторонами у специфікаціях.

Згідно п. 1.3. продукція може поставлятися щомісячно, щоквартально або в конкретний строк, погоджений сторонами у специфікаціях.

За умовами п. 1.4. договору специфікація сторонами укладається в наступному порядку: покупець надсилає поштою чи факсом постачальнику заявку на поставку металопродукції по формі, що є додатком до цього договору, яка уточняється і погоджується з покупцем протягом 2 робочих днів. В цей же термін на підставі погодженої заявки постачальник надає (направляє поштою) покупцю належно оформлену і підписану ним специфікацію з рахунком-фактурою. Покупець належно оформлену специфікацію повертає постачальнику протягом 2 робочих днів з дня її отримання, але у будь-якому разі до дня поставки. Поставка продукції у відсутність укладеної специфікації не здійснюється та вважається не погодженою. Укладення специфікації допускається у формі факсимільного обміну підписаними та завіреними печатками сторін двох примірників даної специфікації.

Ціна продукції визначена у 3 розділі договору. Так, згідно п. 3.1. договору ціна продукції є договірною ціною між постачальником і покупцем та погоджується сторонами в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.3.2. договору ціна може бути змінена за письмовим погодженням до моменту відвантаження (передачі) продукції, якщо таке погодження проведено сторонами у специфікації до договору

В п. 3.3. договору визначено, що загальна сума договору протягом терміну його дії орієнтовно становить 9000000 грн., в тому числі ПДВ 1500000 грн. Загальна сума договору складається з вартості продукції, поставленої по кожній укладеній сторонами специфікації (п. 3.4 договору).

Умови та строки поставки визначені в 4 розділі договору. Згідно з п. 4.1. договору поставка продукції може здійснюватись на умовах згідно правил Інкотермс (в редакції 2010 року): ЕХW „франко-завод" (станція відправлення); FСА „франко-склад" Харківської регіональної філії, адреса складу: с.м.т. Солоницівка, вул. Заводська, 47 з навантаженням на транспортний засіб. Конкретні умови поставки передбачаються сторонами у специфікації.

В п. 4.4. договору визначено, що покупець повинен за день до отримання продукції на складі постачальника повідомити його письмово про транспорті засоби, які будуть подані для завантаження, а також відомості щодо водія транспортного засобу та особи, яка має довіреність від покупця на отримання продукції, у разі необхідності - всі дані про одержувача продукції.

В п. 4.5. договору передбачено обов'язок у постачальника поставити продукцію лише у разі отримання грошових коштів в повному обсязі від покупця за продукцію, що підлягає поставці.

За умовами п. 4.6. договору відвантаження продукції здійснюється за теоретичною або фактичною вагою, відповідно до сертифікату якості заводу-виробника.

В розділі 5 сторонами визначені умови передачі-приймання продукції. У разі поставки продукції на умовах FСА „франко-склад" Харківської регіональної філії (Інкотермс в редакції 2010 року) приймання продукції проводиться покупцем безпосередньо при відпуску на складі постачальника відповідно до чинного законодавства України. У випадку поставки залізничним транспортом згідно правил Інкотермс (в редакції 2010) на умовах ЕХW „франко-завод" (станція відправлення) покупець здійснює приймання продукції від залізниці відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пунктів 5.5. та 5.6 цього договору (п. 5.2).

Згідно п. 5.4. договору приймання продукції за кількістю провадиться покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку з кількості, яка затверджена наказом Держарбітру при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, з урахуванням граничного розходження маси 0,5%. Приймання продукції з якості провадиться покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку з якості, яка затверджена наказом Держарбітру при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, з урахуванням особливостей у даному договорі (п. 5.6 договору).

Порядок розрахунків визначені 6 розділом договору. Зокрема, згідно п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1) оплата продукції здійснюється покупцем шляхом оплати вартості продукції на умовах та в строки, які вказані в специфікаціях та/або рахунках-фактурах.

При цьому за умовами п. 6.2 договору (в редакції додаткової угоди № 1) оплата продукції по даному договору в сумі 100% вартості відвантаженої продукції по специфікації здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. З метою забезпечення платіжних зобов'язань покупця по даному договору при наданні відстрочення платежу постачальником покупець ініціює видачу безвідкличної банківської гарантії банком покупця на суму 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ, строком на 2013-2014 рік, протягом 45 календарних днів від дати підписання додаткової угоди № 1. Гарантія надається постачальнику банком покупця - ПАТ „Фінбанк" м. Одеса в особі директора Східної регіональної дирекції Коваль В.В., який діє на підставі довіреності № 01-28/590 від 06.02.2013 р. Відвантаження товару здійснюється після отримання постачальником банківської гарантії. Текст, сума та умови гарантії узгоджуються з постачальником. Банківські витрати та комісії по гарантії несе покупець - ТОВ „Метторг". Всі інші умови гарантії, які не вказані в даному пункті, підлягають обов'язковому письмовому узгодженню між сторонами, а також між банками постачальника та покупця.

Наразі сторони згідно додаткової угоди № 1 до договору поставки № 59/13 Пр-М доповнили вказаний договір п. 6.2.1, за яким інші форми оплати регулюються у специфікаціях та/або рахунках-фактурах.

За умовами п. 6.4. договору сторони залишають за собою право на протязі 2-х тижнів місяця, що слідує за звітним або в будь-якому іншому наступному місяці, провести звірку взаєморозрахунків дебіторської (кредиторської) заборгованості за результатами виконання договору. Ініціатором проведення звірки взаєморозрахунків може виступати будь-яка сторона договору. Розрахунки за результатами звірки проводяться протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами акту звірки. У разі не підписання будь-якою стороною акту звірки розрахунки із заборгованості здійснюються на вимогу зацікавленої сторони

протягом 7 календарних днів з дня отримання вимоги.

Згідно п. 7.1. постачальник зобов'язаний відвантажити покупцю продукцію на умовах, викладених в договорі (п. 7.1.1) та надати покупцю на кожну партію продукції: рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну (у випадку поставки продукції автотранспортом); податкову накладну; завірену копію сертифікату якості заводу-виробника на кожну партію продукції (п. 7.1.2.). Відповідно до п. 7.2. договору покупець зобов'язаний провести оплату продукції відповідно до п. 6.2; 6.3 даного договору (п. 7.2.1.) та прийняти продукцію за ціною та на умовах поставки, викладених в договорів.

Відповідно до п. 12.1. договору останній вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і скріплення печатками сторін, і діє протягом року. Якщо по закінченні року жодна із сторін договору не повідомила про його припинення за два календарних тижня до його закінчення, договір вважається продовженим на наступний рік на тих же умовах.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між позивачем і ТОВ „Метторг" договір поставки № 59/13 Пр-М з додатковою угодою № 1 до нього є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, за загальним правилом, виходячи зі змісту вказаних положень Цивільного кодексу України, покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару після його прийняття, тобто сплатити продавцеві повну ціну вже переданого товару.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як з'ясовано судом, 17.12.2013 року за заявою ТОВ „Метторг" (принципал) відповідачем - ПАТ „Фінбанк" (банк-гарант) було видано банківську гарантію № 1, за якою відповідач зобов'язався сплатити позивачу - ПрАТ „Українська гірничо-металургійна компанія" (бенефіціар) у разі невиконання ТОВ „Метторг" платіжних зобов'язань перед позивачем щодо сплати останньому коштів в сумі 100% вартості відвантаженої продукції по специфікаціям на підставі рахунків-фактур відповідно до умов, викладених в п. 6.2 договору поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р. та додаткової угоди № 1 до вказаного договору. У вказаній банківській гарантії передбачено, що загальний строк розгляду банком-гарантом письмової вимоги позивача складає 15 робочих днів з моменту надходження письмової вимоги позивача, та у випадку, якщо у гаранта будуть відсутні будь-які мотивовані підстави для відмови у здійсненні виплати за гарантією банк-гарант зобов'язаний здійснити перерахування на користь бенефіціара суми гарантії в межах вказаного строку. Також за умовами гарантії визначено, що зобов'язання щодо сплати та відповідальність банку-гаранту за цією гарантією обмежуються загальною сумою у розмірі 800 000,00 грн., сума гарантії зменшується на суму всіх платежів, здійснених ПАТ „Фінбанк" по цій гарантії. Вказана гарантія є безвідкличною, вона не може бути змінена чи відкликана ПАТ „Фінбанк" самостійно або за заявою ТОВ „Метторг" (принципала), без згоди бенефіціара. Термін дії цієї гарантії встановлюється по 12 грудня 2014 р. включно і будь-яка вимога за нею повинна бути отримана ПАТ „Фінбанк" не пізніше вказаної дати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р. було поставлено покупцю - ТОВ „Метторг" відповідну продукцію, обумовлену складеними сторонами специфікаціями до вказаного договору, а саме: специфікація № 8 від 16.01.2014 р., специфікація № 9 від 29.01.2014 р., специфікація № 10 від 13.01.2014 р., специфікація № 11 від 11.02.2014 р., специфікація № 12 від 11.02.2014 р., специфікація № 13 від 12.02.2014 р., специфікація № 14 від 12.02.2014 р., специфікація № 15 від 17.02.2014 р. При цьому факт поставки позивачем покупцю продукції підтверджується видатковими накладними, зокрема:

- видатковою накладною № Хф000000133 від 16.01.2014 р. на суму 74072,26 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000282 від 29.01.2014 р. на суму 120131,00 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000298 від 30.01.2014 р. на суму 33966,24 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000448 від 11.02.2014 р. на суму 127443,87 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000456 від 11.02.2014 р. на суму 122087,81 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000470 від 12.02.2014 р. на суму 121549,47 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000472 від 12.02.2014 р. на суму 118469,30 грн.;

- видатковою накладною № Хф000000559 від 17.02.2014 р. на суму 91423,04 грн.

Так, за вказаними видатковими накладними позивачем було поставлено металопродукцію на суму 809142,99 грн. При цьому поставлену позивачем продукцію було отримано покупцем - ТОВ „Метторг", що вбачається з підпису уповноваженої особи вказаного Товариства на вищезазначених видаткових накладних, що діяла на підставі довіреностей № 1 від 16.01.2014 р., № 2 від 29.01.2014 р., № 4 від 07.02.2014 р., № 6 від 17.02.2014 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття покупцем товару від позивача як постачальника є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вартість отриманої металопродукції. Наразі з матеріалів справи вбачається, що позивачем на оплату виписано відповідні рахунки-фактури, а саме:

- рахунок-фактура № Х000000186 від 16.01.2014 р. на суму 74072,26 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000366 від 28.01.2014 р. на суму 120131,00 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000397 від 29.01.2014 р. на суму 33966,24 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000602 від 11.02.2014 р. на суму 127443,87 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000622 від 11.02.2014 р. на суму 122087,81 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000637 від 12.02.2014 р. на суму 121549,47 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000642 від 12.02.2014 р. на суму 118469,30 грн.;

- рахунок-фактура № Х000000723 від 17.02.2014 р. на суму 91423,04 грн.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Між тим, за ствердженнями позивача, ТОВ „Метторг" в порушення умов договору за поставлену продукцію розрахувалось частково, у зв'язку з чим у ТОВ „Метторг" перед позивачем виникла заборгованість за поставлену продукцію в сумі 799832,21 грн., що підтверджується складеним між позивачем і ТОВ „Метторг" актом звірки взаємних розрахунків станом на 05.06.2014 р. за період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року. Як вбачається з вказаного акту звірки взаємних розрахунків, позивачем всього було поставлено за договором поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р. продукцію на загальну суму 1609232,21 грн. (800089,22 грн. до 01.01.2014 р. + 809142,99 грн. за спірними накладними), а ТОВ „Метторг" було сплачено 809400,00 грн., тому сума боргу склала (1609232,21 грн. - 809400,00 грн.).

На підтвердження здійснення ТОВ „Метторг" часткової оплати продукції позивач надав до суду копії банківських виписок від 13.01.2014 р. та від 29.01.2014 р., згідно яких вказаним Товариством було сплачено позивачу 229400,00 грн. (90000,0 грн. + 37243,43 грн. + 33400,00 грн. + 68756,57 грн.). Також ТОВ „Металіст-Будметалконструкція", яке на підставі договору поруки від 11.02.2014 р. виступило поручителем перед позивачем за виконання ТОВ „Метторг" своїх зобов'язань згідно договору поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р., було сплачено на користь позивача 580000,00 грн., про що свідчить надана позивачем копія банківської виписки від 11.02.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача цінним листом була направлена вимога № 151 від 03.03.2014 року щодо виконання зобов'язання згідно умов банківської гарантії № 1 від 17.12.2013 р., до якої були додані специфікації № 8-15, рахунки-фактури №№ 186, 366, 397, 602, 622, 637, 642, 723 і видаткові накладні №№ 133, 282, 298, 448, 456, 470, 472, 559, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. При цьому з листа відповідача №1145/13-0285-04/14 від 15.04.2014 року на адресу позивача вбачається, що відповідач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань та просить у разі невиконання ТОВ „Метторг" зобов'язань по сплаті заборгованості повідомити про це відповідача.

Листом від 16.04.2014 року за № 259 позивач повідомив відповідача про невиконання ТОВ „Метторг" своїх зобов'язань. В свою чергу відповідач листом від 08.05.2014 року повідомив позивача про те, що між відповідачем та ТОВ „Метторг" йдуть переговори щодо погашення заборгованості.

Згідно листа від 23.05.2014 року за № 324 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в сумі 799832,21 грн. одночасно з наданням копій специфікації № 8 від 16.01.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000186 від 16.01.2014 р.; специфікації № 9 від 29.01.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000366 від 28.01.2014 р.; специфікації № 10 від 13.01.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000397 від 29.01.2014 р.; специфікації № 11 від 11.02.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000602 від 11.02.2014 р.; специфікації № 12 від 11.02.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000622 від 11.02.2014 р.; специфікації № 13 від 12.02.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000637 від 12.02.2014 р.; специфікації № 14 від 12.02.2014 р. та рахунку-фактури № Х000000642 від 12.02.2014 р.; специфікації № 15 від 17.02.2014 р. та рахунку-фактуру № Х000000723 від 17.02.2014 р., а також копій видаткових накладних: № Хф000000133 від 16.01.2014 р..; № Хф000000282 від 29.01.2014 р.; № Хф000000298 від 30.01.2014 р.; № Хф000000448 від 11.02.2014 р.; № Хф000000456 від 11.02.2014 р.; № Хф000000470 від 12.02.2014 р.; № Хф000000472 від 12.02.2014 р.; № Хф000000559 від 17.02.2014 р. Факт направлення позивачем вказаного листа підтверджується фіскальним чеком № 5620 від 23.05.2014 р. та описом вкладення у цінний лист, копії яких містяться в матеріалах справи. При цьому відповідачем отримано зазначений лист з копіями документів 30.05.2014 р. згідно наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідачем не була сплачена спірна заборгованість в сумі 799832,21 грн., що виникла в результаті неоплати ТОВ „Метторг" поставленої позивачем продукції.

При цьому слід зазначити, що наявність спірної суми заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт її сплати в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно із статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами 1-4 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії; вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі, до якої додаються документи, вказані в гарантії, та вказується, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Частиною 1 статті 565 ЦК України передбачено право гаранта відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії.

Таким чином, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Як зазначалось вище, боржником (принципалом) - ТОВ „Метторг" не було виконано зобов'язання перед позивачем щодо повної оплати поставленої позивачем продукції, чим порушено умови договору поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р., в свою чергу позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов виданої відповідачем банківської гарантії № 1 від 17.12.2013 р. була направлена письмова вимога відповідачу як гаранту разом із зазначеними в гарантії документами. Відтак, відповідач за умовами гарантії був зобов'язаний здійснити перерахування на користь позивача як бенефіціара суми гарантії протягом 15 робочих днів з моменту надходження письмової вимоги позивача за відсутністю будь-яких мотивованих підстав для відмови у здійсненні виплати. Разом з тим наявність будь-яких мотивованих підстав для відмови у здійсненні виплати відповідач не довів, при цьому відсутні й докази виконання покупцем зобов'язань за договором поставки № 59/13 Пр-М від 10.12.2013 р. на момент пред'явлення позивачем вимоги.

Як випливає із ч. 1 ст. 563 ЦКУ для виникнення зобов'язання гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії достатньо лише самого факту порушення боржником основного зобов'язання. Не звільняють гаранта від вказаного обов'язку обставини, що виключають цивільно-правову відповідальність принципала, а саме: відсутність вини чи причинного зв'язку. Навіть за наявності обставин, за яких боржник звільняється від виконання (у випадку, наприклад, неможливості виконання), внаслідок чого зобов'язання в силу ст. 607 ЦК України припиняється, гарант зобов'язаний сплатити гарантійну суму, якщо всі інші умови заявлення вимоги дотримано. Таке положення узгоджується також з принципом незалежності гарантії від основного зобов'язання

Отже, з огляду на отримання відповідачем повторної вимоги позивача про погашення заборгованості 30.05.2014 р. строк для здійснення сплати заборгованості на користь позивача сплинув 24.06.2014 р. (15 робочих днів без урахування вихідних і святкових днів).

Наразі несплатою позивачу вказаної спірної суми заборгованості відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання перед позивачем за банківською гарантією № 1 від 17.12.2013 р., що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 799832,21 грн.

Так, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія" відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Щодо понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, а також витрат по сплаті судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому за положеннями ч. 6 ст. 28 цього ж Кодексу повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2014 року позивачем - ПрАТ „Українська гірничо-металургійна компанія" було укладено з адвокатом Петриченко Олександром Пилиповичем договір № 16/06 про надання адвокатських послуг (а.с. 99-102), діючим на підставі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю № 3169/10 від 21.12.2006 р. Відповідно до вказаного договору адвокат Петриченко Олександром Пилиповичем, повноваження якого підтверджуються копією наявного в матеріалах справи свідоцтва № 3169/10 від 21.12.2006 р., зобов'язався на умовах даного договору надати, зокрема, юридичні послуги з підготовки документів, подання позовної заяви та представництва інтересів позивача у справі за позовом до ПАТ „Фінбанк" щодо стягнення заборгованості по гарантії № 1 від 17.12.2013 р.; надавати усні та письмові консультації, правові висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності позивача (замовника послуг).

При цьому згідно додаткової угоди № 1 від 16.06.2014 р. до вказаного договору № 16/06 розмір винагороди адвоката за надання послуг, зазначених в договорі, складає 20 000,00 грн.

В підтвердження виконання робіт та надання позивачу послуг за вказаним договором № 16/06 від 16.06.2014 р. і понесення позивачем витрат на оплату вказаних послуг заявником надано до суду копію акту виконаних робіт від 15.07.2014 р. та копію видаткового касового ордеру від 15.07.2014 р. про оплату послуг в сумі 20000,00 грн.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями) визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі за конституційним зверненням Приватного малого підприємства - фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що понесені позивачем витрати в розмірі 20000,00 грн., що сплачені адвокату Петриченко О.П. як за юридичні послуги згідно договору від 16.06.2014 р., є адвокатськими витратами по справі відповідно до ст. 44 ГПК України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача і рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору і адвокатських послуг, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія" до Публічного акціонерного товариства „Фінбанк" про стягнення 799832,21 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Фінбанк" (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4А; код ЄДРПОУ 20041917) на користь Приватного акціонерного товариства „Українська гірничо-металургійна компанія" (01013, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 1; код ЄДРПОУ 25412086; р/р 26005001315843 в ПАТ „ОТП Банк", МФО 300528) заборгованість у розмірі 799832/сімсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять дві/грн. 21 коп., витрати за послуги адвоката в розмірі 20000/двадцять тисяч/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 15996/п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість/грн. 64 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2014 р.

Суддя Петров В.С.