Рішення № 40125863, 06.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р.Справа № 916/2339/14

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Бімекс Льон" до фермерського господарства „Алір" про стягнення 49 312,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бімекс Льон" (далі по тексту - ТОВ „Бімекс Льон") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фермерського господарства „Алір" (далі по тексту - ФГ „Алір") про стягнення заборгованості в загальній сумі 49 312,00 грн., яка складається із суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 49 280,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 32,40 грн. Позовні вимоги обгрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором купівлі-продажу льону у кількості 50 тон., вартість якого була передплачена позивачем.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень суду під розписку, проте в жодне судове засідання по даній справі представник відповідача не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. Оскільки ФГ „Алір" не було подано відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ФГ „Алір" було направлено позивачу рахунок № 4 від 14.05.2014р. на оплату вартості товару - льону у кількості 50 тон, ціною 7 000 грн. з урахуванням ПДВ за 1 тону, загальною вартістю 350 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

В свою чергу, як свідчать платіжне доручення № 506 від 14.05.2014р. та виписка із банківського рахунку позивача № 26004300000566, відкритому у АТ „Діамантбанк", ТОВ „Бімекс Льон" було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 350 000,00 грн. в якості плати за льон згідно вищезазначеного рахунку № 4 від 14.05.2014р.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). При цьому, правочини між юридичними особами належить обов'язково вчиняти у письмовій формі (п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В силу положень ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд доходить висновку щодо укладення між сторонами по справі у спрощений спосіб договору купівлі-продажу льону у кількості 50 тон загальною вартістю 350 000,00 грн., про що свідчать конклюдентні дії сторін та обмін відповідними документами в електронному вигляді. При цьому, приймаючи до уваги факт внесення позивачем на користь ФГ „Алір" грошових коштів в сумі 350 000,00 грн. згідно з виставленим останнім рахунком до фактичного отримання товару, господарський суд доходить висновку щодо здійснення позивачем попередньої оплати вартості товару, який є предметом укладеного між сторонами по справі договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому, статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, після отримання грошових коштів в сумі 350 000,00 грн., внесеної в якості попередньої оплати за 50 тон льону, ФГ „Алір" було здійснено поставку у власність позивача товару - льону, у кількості 42,96 тони, що підтверджується наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною № 711 від 15.05.2014р., що є меншим за кількість товару, яка передплачувалась з боку ТОВ „Бімекс Льон". Виходячи із погодженої сторонами вартості 1 тони товару в сумі 7 000,00 грн. з урахуванням ПДВ, а також приймаючи до уваги, здійснення відповідачем поставки 42,96 тон льону, господарський суд доходить висновку, що відповідачем власні зобов'язання продавця у спірних правовідносинах були виконані неналежно через часткову поставку товару, вартість якого була передбачена з боку ТОВ „Бімекс Льон", на суму 300 720,00 грн.

Таким чином, різниця між вартістю поставленого відповідачем товару та сумою внесеної позивачем попередньої оплати цього товару складає 49 280,00 грн. (350 000,00 - 300 720,00 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем власних зобов'язань щодо поставки товару, вартість якого була передплачена позивачем, останнім на адресу відповідача було надіслано вимогу, викладену у листі від 23.05.2014р. за № 33, про повернення грошових коштів в сумі 49 280,00 грн. Вказана вимога 31.05.2014р. була вручена ФГ „Алір", що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати

З огляду на викладене, керуючись положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ФГ „Алір" на користь ТОВ „Бімекс Льон" грошових коштів в сумі 49 280,00 грн., що були сплачені останнім в якості попередньої оплати вартості товару, який, в порушення зобов'язань відповідача, не був переданий відповідачем як продавцем. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги ТОВ „Бімекс Льон" у названій частині підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 32,40 грн. у зв'язку із простроченням виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо здійснення поставки товару, передбаченого ТОВ „Бімекс Льон". Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, господарський суд вважає за необхідне зазначити.

У постанові Верховного Суду України від 15.10.2013р. по справі № 5011-42/13539-2012, ухваленій в порядку ст. 111-16 ГПК України у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом (судами) касаційної інстанції положень частини 2 ст. 625 ЦК України, висловлено правову позицію, згідно із якою стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим неправомірним є стягнення із продавця у такому випадку суми індексу інфляції та трьох процентів річних. За такі дії продавець несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару.

Відповідно до ст. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Згідно зі ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги висловлену Верховним Судом України правову позицію щодо порядку застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до правовідносин щодо стягнення із продавця суми, отриманої в якості попередньої оплати непоставленого товару, у відповідності до якої визначений ч. 2 ст. 693 ЦК України обов'язок продавця повернути суму попередньої оплати не вважається грошовим зобов'язанням, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення із ФГ „Алір" трьох відсотків річних в сумі 32,40 грн., нарахованих на суму несвоєчасно повернутої попередньої оплати. У зв'язку з викладеним, позовні вимоги у названій частині не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування обов'язку ФГ „Алір" повернути позивачу суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 49 280,00 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 49 280,00 грн. Таким чином, із ФГ „Алір" слід стягнути на користь ТОВ „Бімекс Льон" суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 49 280,00 грн. ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 629, 610, 612, 640, 655, 662 - 664, 692, 693 ЦК України, ст. 181 ГК України. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ФГ „Алір" трьох відсотків річних в сумі 32,40 грн. слід відмовити відповідно до ст.ст. 625, 693 ЦК України, ст.ст. 82, 111-28 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 207, 509, 525, 526, 629, 610, 612, 625, 640, 655, 662 - 664, 692, 693 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства „АЛІР" /68650, Одеська область, Ізмаїльський район, село Кирнички, вул. Котовського, буд.1, корп. А; код ЄДРПОУ 33555789, р/р 260003130401 в АБ „Південний", МФО 328890/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Бімекс Льон" /14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13, код ЄДРПОУ 3702213, р/р 26004057001393 в ЧРУ ПАТ „Приватбанк" м. Чернігова, МФО 353586/ суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 49 280 грн. 00 коп. /сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 825 грн. 80 коп. /одна тисяча вісімсот двадцять п'ять грн. 80 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 11.08.2014р.

Суддя С.П. Желєзна