Ухвала суду № 40125823, 07.08.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"07" серпня 2014 р.№ 916/3101/14

Суддя Желєзна С.П., розглянувши матеріали позовної заяви за вх. № 3164/14

за позовом: ОСОБА_1

до приватного акціонерного товариства „Філдес Україна"

про розірвання договору та стягнення 84 666,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" про розірвання на підставі ст. 651 ЦК України контракту № 0506729 від 25.04.2007р., укладеного між сторонами по справі, у зв'язку із допущенням відповідачем істотного порушення прийнятих на себе зобов'язань, а також про стягнення із приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" грошових коштів в загальній сумі 84 666,51 грн.

Як вбачається із інформації, яка міститься в автоматизованій системі документообігу суду, ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2013р. по справі № 916/2603/13 було порушено провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства „Філдес Україна", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів останнього, введено процедуру розпорядження майном боржника приватного акціонерного товариства „Філдес Україна".

Ухвалою від 16.01.2014р. за результатами проведення попереднього засідання по справі № 916/2603/13 господарським судом було затверджено реєстр вимог кредиторів приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" у розмірах вимог до боржника із зазначенням черговості задоволення вимог кожного окремого кредитора.

Постановою від 06.03.2014р. по справі № 916/2603/13 господарським судом Одеської області було визнано приватне акціонерне товариство „Філдес Україна" банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рябця Олександра Михайловича.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 8 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

У відповідності до ч. 2 ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

При цьому, в силу положень ст. 17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Якщо у порушенні провадження у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті. Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет (ст. 38 вказаного Закону).

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства, господарський суд зазначає, що у випадку визнання боржника банкрутом, будь-які спори із майновими вимогами до банкрута підлягають вирішенню виключно в межах справи про банкрутство, а не в межах окремих справ позовного провадження. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_1 з метою задоволення своїх майнових вимог до приватного акціонерного товариства „Філдес України" в загальній сумі 84 666,57 грн. наділений правом на звернення до господарського суду Одеської області в межах справи № 916/2603/13 із відповідною заявою.

Таким чином, спір за вимогами про стягнення із приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 84 666,57 грн. не підлягає вирішенню в межах справи позовного провадження через визнання відповідача банкрутом.

Щодо позовних вимог про розірвання контракту № 0506729 від 25.04.2007р., укладеного між сторонами по справі, у зв'язку із допущенням відповідачем істотного порушення прийнятих на себе зобов'язань, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

В силу положень ст. 20 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора.

Таким чином, вимоги про розірвання договорів за участю банкрута можуть розглядатись господарським судом в межах справи позовного провадження виключно у випадку, якщо суб'єктний склад сторін відповідає вимогам ст.ст. 1, 21 ГПК України, тобто всі сторони є суб'єктами господарювання в розумінні вимог чинного законодавства. Окрему категорію спорів становить спростування майнових дій боржника, вчинених в процедурі розпорядження майном або за рік до порушення справи про банкрутство, проте розгляд відповідних заяв здійснюється виключно в межах справи про банкрутство, а не в межах справи позовного провадження.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що спір за вимогами ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" про розірвання контракту № 0506729 від 25.04.2007р., укладеного між сторонами по справі, також не підвідомчій господарським судам.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Підсумовуючі всі вищевикладені обставини, які свідчать про неможливість вирішення в порядку господарського судочинства спору в частині вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" про розірвання контракту № 0506729 від 25.04.2007р. та про необхідність пред'явлення позивачем власних кредиторських вимог до відповідача виключно в межах справи про банкрутство приватного акціонерного товариства „Філдес Україна", внаслідок чого даний спір є таким, що не підвідомчій господарським судам як справа позовного провадження, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України господарський суд відмовляє у прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" про розірвання контракту № 0506729 від 25.04.2007р., укладеного між сторонами по справі, а також про стягнення грошових коштів в загальній сумі 84 666,51 грн.

При цьому, сума судового збору в розмірі 2 862,30 грн., сплачена до державного бюджету України згідно з квитанціями АТ „Ощадбанк" № 1/35 від 29.07.2014р., № 1/37 від 29.07.2014р., відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) підлягає поверненню у повному обсязі ОСОБА_1 у зв'язку із відмовою у прийнятті його позовної заяви (вх. № 3164/14 від 04.08.2014р.).

В той же час, питання про повернення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суми судового збору в розмірі 182,70 грн., сплаченої в дохід державного бюджету згідно з квитанцією ПАТ КБ „Приватбанк" № 2620.204.3 від 11.07.2014р., вже було вирішено господарським судом Одеської області згідно з ухвалою від 16.07.2014р. по справі № 916/2802/14 про повернення без розгляду раніше поданої ОСОБА_1 позовної заяви до приватного акціонерного товариства „Філдес Україна" про розірвання договору та стягнення 84 666,57 грн.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 ГПК України, п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI (з наступними змінами та доповненнями), суд, -

УХВАЛИВ:

1. У прийнятті позовної заяви відмовити.

2. Повернути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області /місцезнаходження: м. Одеса, вул. Садова, 1а, код ЄДРПОУ 37607526/ на користь ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1/ судовий збір в сумі 2 862 грн. 30 коп. /дві тисячі вісімсот шістдесят дві грн. 30 коп./, сплачений згідно з квитанціями АТ „Ощадбанк" № 1/35 від 29.07.2014р., № 1/37 від 29.07.2014р.

Позовні матеріали разом із конвертом повернути позивачу на 47 аркушах.

Відповідно до ч. 4 ст. 62, ст. 106, 111-13 ГПК України ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя С.П. Желєзна