Рішення № 40125703, 11.08.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.14 Справа № 904/5309/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОГАЗ", м. Дніпропетровськ

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровська

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Єрмілко Т.А. - представник за дов. № 79юр від 01.08.2014

від відповідача: Цибульська Т.М. - представник за дов. № 42 від 09.01.14

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу у місті Дніпропетровську про стягнення 659009, 24 грн., з яких: основний борг - 581 797, 53 грн., пеня - 33234, 19 грн., три відсотки річних - 37235, 04 грн. та інфляційні втрати - 6742, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 2013/ТП-Б-4797/145192 від 28.03.2013 в частині повної та своєчасної оплати отриманого природного газу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.08.2014.

11.08.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позові від 11.08.2014 № 2224, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ фінансується виключно з державного бюджету України. Відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

З урахуванням 476 424,85 грн. за грудень 2013 року загальна вартість договору становитиме 3 282 115,20 грн., тобто сума 105 372,68 грн., які позивач хоче стягнути з КЕВ м. Дніпропетровська не може бути стягнута на підставі договору, оскільки ця сума є позадоговірною. Для стягнення позадоговірних коштів, законодавством передбачені інші підстави ніж для договірних. Відповідно, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 105 372,68 грн.

У випадку задоволення позову в повному обсязі з КЕВ м. Дніпропетровська буде стягнена сума за поставлений газ у 2013 року, що буде більша, ніж та яка передбачена п. 4.1. договору.

11.08.2014 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 11.08.2014 № 2225 про зменшення розміру нарахованої пені до 00, 00 грн., оскільки кошти на оплату штрафних санкцій та пені не передбачені кошторисом КЕМ м. Дніпропетровська.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 11.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2013 між Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» (далі - позивач, постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом у місті Дніпропетровську (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 2013/ТП-Б-4797/145192 на постачання природного газу за регульованим тарифом, укладений за результатами проведення процедури закупівлі за державні кошти (в межах обсягів природного газу для забезпечення потреб підприємств, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає природний газ (далі - газ) код предмета закупівлі 06.20.1 споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Передача газу здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається сторонами договору в додатку № 1 до договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до додатку № 1 до договору «Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання» встановлено місцезнаходження пункту призначення; назва газоспоживних приладів та їх кількість; витрати газу на один газоспоживний прилад; тип приладу обліку газу; режим роботи споживача та витрати газу приладу за добу (акр. с. 19-23).

Постачальник здійснює протягом 2013 року постачання природного газу споживачу для власного споживання в обсязі 700 тис. куб. м, у тому числі по місяцях та кварталах (п.1 додатку 2 до договору) (арк. с. 24).

Відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу та актом виконаних робіт, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником (п.2.9 договору).

Додатковою угодою від 10.07.2013 до договору сторони погодили викласти абзац третій п. 4.1 договору у наступній редакції: «Ціна 1000 кубічних метрів природного газу без урахування збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, тарифів на постачання та транспортування природного газу, податку на додану вартість, становить 3459 грн., крім того ПДВ - 20% - 691 грн. (Постанова НКРЕ України від 27.06.2013 № 752)».

Пункт 4.2 викласти у наступні редакції: « До ціни на природний газ додаються:

збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ в розмірі 2 відсотки, що складає 69, 18 грн., крім того ПДВ - 20 % - 13, 83 грн., загалом - 83, 0160 грн.;

тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі 135, 40 грн., крім того ПДВ - 20 % - 27, 08 грн., загалом - 162, 48 грн.;

тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами в розмірі 160, 20 грн., крім того ПДВ - 20 % - 32, 04 грн., загалом - 192, 24 грн.;

тариф за постачання газу за регульованим тарифом в розмірі 22, 50 грн., крім того ПДВ - 20 % - 4, 50 грн., загалом - 27 грн.; податок на додану вартість за ставкою 20 % - в розмірі 691, 80 грн.

Загальна ціна за 1000 кубічних метрів природного газу складає 4615, 5360 грн., в тому числі ПДВ - 20 %, що складає 769, 2560 грн.

Дана додатково угода набирає чинності з дати її підписання. Умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які склалися між сторонами до дати її укладання, а саме з 01.07.2013 (арк. с. 18).

Розрахунковий період за договором становить один місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу за п'ять днів до початку місяця постачання газу періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв у грудні 2013 року природний газ на загальну суму 581797, 53 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 25.12.2013 № ДНГ66291257 на суму 476424, 85 грн. та від 25.12.2013 № ДНГ66291404 на суму 105372, 68 грн., підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 30).

Відповідач вартість поставленого природного газу не сплатив, у зв'язку з чим несплаченою залишається вартість поставленого газу у розмірі 581797, 53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання природного газу за представленими актами та не надано доказів повної або часткової його оплати, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 581797, 53 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних у сумі 6842, 48 грн. за період з 06.01.2014 по 26.05.2014 та інфляційні втрати у розмірі 37235, 04 грн. за період з 06.01.2014 по 26.05.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 6742, 48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 37235, 04 грн.

Також, у зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 33234, 19 грн. за період з 06.01.2014 по 26.05.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 6.2.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на клопотання відповідача про зменшення нарахованої позивачем пені до 00, 00 грн., враховуючи винятковість випадку (відповідач є державною установою призначеного для виконання завдань, пов'язаних з забезпеченням оборони Украъни, форма фінансування якої є державний бюджет України) та беручи до уваги, що спірний природний газ постачається виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки відповідач повністю фінансується з державного бюджету України згідно кошторису та враховуючи, що кошти на оплату штрафних санкцій та пені не передбачені кошторисом КЕМ м. Дніпропетровська, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені до 10 % від належної до стягнення, що буде становити суму 3323, 42 грн. пені.

Відповідно до 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 13180, 19 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу у місті Дніпропетровську (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Феодосійська, 13, код ЄДРПОУ 08004581) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) суму основного боргу у розмірі 581797, 53, пеню у розмірі 3323,42 грн., три відсотки річних у сумі 6742, 48 грн., інфляційні втрати у сумі 37235, 04 грн. та 13180, 19 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.08.2014

Суддя В.І. Ярошенко