Ухвала суду № 40124685, 24.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 804/12357/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 804/12357/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронверк» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області , № №0002692202 від 19.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 76660,50 грн., в тому числі за основним платежем на 51107,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 25553,50 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ним порушень податкового законодавства при веденні господарської діяльності допущено не було, а тому вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про те, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача з його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «ПА Гермес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Декс-Трпнс», не направлені на здійснення реальних господарських операцій й суперечать вимогам чинного податкового законодавства.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронверк» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Агенція «Гермес» за квітень 2013 року. По результатам проведення вказаної перевірки податковим органом складено Акт від 06.09.2013 р. № 483/04-81-22-02/30734225, яким встановлені порушення п.44.1 ст. 44, ст. 185, 198.1, п.198.3, п.198.4, ст.198 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п. 1 та п. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704, в результаті чого позивачем завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість у квітні 2013р. на суму 51 106,67 грн. На підставі Акту, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002692202 від 19.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Кронверк» за платежем податок на додану вартість на 76660,50 грн., в тому числі за основним платежем на 51107,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на 25553,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, до проведення перевірки відповідачем 18.06.2013 р. було направлено лист №7961/10/152 на адресу ТОВ «Кронверк» про надання документів та письмових пояснень. На вищезазначений запит позивач надав письмові пояснення та копії документів в підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ «Промислова агенція «Гермес» (лист №21/06-13-179 від 21.06.2013 р.).

Судом першої інстанції встанволено, що у період, який перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ «Промислова агенція «Гермес» згідно Договору №210/Г-13, відповідно до якого ТОВ «ПА «Гермес» зобов'язалось поставити ТОВ «Кронверк» електрообладнання, а саме: модуль з возиком та вимикачем УД4 (далі - електрообладнання) на загальну суму 864000,00 грн., в тому числі - 720000,00 грн. вартість обладнання та нарахованого ПДВ 144000,00 грн. на умовах цього договору, а ТОВ «Кронверк» зобов'язалось прийняти та оплатити електрообладнання шляхом перерахування на рахунок постачальника грошових коштів у три етапи на умовах цього договору. На виконання договору ТОВ "ПА «Гермес» виставило ТОВ «Кронверк» рахунок на оплату №2 від 27.02.2013 р. на загальну суму вартості електрообладнання - 864000,00 грн., в т.ч. ПДВ 144000,00 грн., який ТОВ «Кронверк» оплачувало поетапно, а саме: платіжним дорученням №5247 від 27.02.2013р. сплачено 57000,00 грн. в т.ч. ПДВ 9500,00 грн.; платіжним дорученням №416 від 28.02.2013р. сплачено 150360,00 грн., в т.ч. ПДВ 25060,00 грн.; платіжним дорученням №431 від 21.03.2013р. сплачено 100000,00 грн., в т.н. ПДВ 16666,67 грн.; платіжним дорученням №437 від 29.03.2013р. сплачено 250000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41666,67 грн.; платіжним дорученням №475 від 29.04.2013р. сплачено 160000,00 грн, в т.ч. ПДВ 26666,67 грн.; платіжним дорученням №516 від 14.06.2013р. сплачено 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 грн., платіжним дорученням №537 від 31.07.2013р. сплачено 56640,00 грн., в т.ч. ПДВ 9440,00 грн. Загальна сума, яка сплачена складає 864000,00 грн., в т.ч. ПДВ 144000,00 грн., з якої попередня оплата за договором складає 557360,00 грн., в т.ч. ПДВ 92893,33 грн., і оплата по факту поставки електрообладнання складає 306640,00 грн., в т.ч. ПДВ 51106,67 грн.

На виконання договору ТОВ «ПА «Гермес» 10.04.2013 р. поставило ТОВ «Кронверк» на умовах СРТ у відповідності до правил Інкотермс 2000 за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 6.36/2 електрообладнання - модуль з возиком та вимикачем УД4 у кількості 6-ти штук за ціною 120000,00 грн. без ПДВ на суму 720000,00 грн. без ПДВ, крім того нараховано суму ПДВ 144000,00 грн., що разом складає 864000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що здійснення зазначеної господарської операції підтверджується видатковою накладною №6 від 10.04.2013 р. довіреністю №75, виданої позивачем 10.04.2013 року на отримання матеріальних цінностей, яка зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей, податковою накладною №1 від 10.04.2013р. на суму 306640,00 грн. в т.ч. ПДВ 51106,67 грн., яка зареєстрована позивачем 12.04.2013 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується запитом №13110800 від 13.05.2013р. та витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, сформованого 13.05.2013р., товарно-транспортною накладною від 10.04.2013 р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом від вантажовідправника ТОВ «ПА «Гермес» з пункту навантаження м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 13 до вантажоодержувача ТОВ «Кронверк» в пункт розвантаження: м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 6.36/2.

Зазначене електрообладнання у квітні 2013 року оприбутковане в бухгалтерському обліку ТОВ «Кронверк», що підтверджується журналом-ордером балансових рахунків 631, 281 та використане в господарській діяльності ТОВ «Кронверк», що підтверджується журналом-ордером рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" за квітень 2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи журналами ордерами.

Реалізацію електрообладнання позивач здійснював на виконання контракту №4600036031/3105 від 14.09.2012р. з виконання робіт по об'єкту будівництва трансформаторної підстанції (реконструкція KP3-23), укладеного між ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» та ТОВ «Кронверк» (контракт додається), що підтверджується видатковою накладною №РН-0000197 від 11.04.2013р., актом №197 від 11.04.2013р., актом відповідності продукції від 11.04.2013р., податковою накладною №1 від 11.04.2013р., видатковою накладною №РН-0000198 від 11.04.2013р., актом №198 від 11.04.2013р., податковою накладною №2 від 11.04.2013р., товарно-транспортною накладною серія KP №197-198 від 11.04.2013р., журналом-ордером балансового рахунку 361.

За результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів (податкових та видаткових накладних, інше), що були досліджені податковим органом, та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Відтак, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкове повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі № 804/12357/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко