Ухвала суду № 40124667, 29.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2014 рокусправа № 808/328/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А3674 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі №808/328/13-а за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3674 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3674 щодо невиплати грошової компенсації за належне речове майно; стягнути з Військової частини А3674 грошову компенсацію за невидане речове майно у розмірі 6230,43грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Військовою частиною А3674 відмовлено у виплаті грошової компенсації за належне, але неотримане речове майно протягом проходження військової служби.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що відповідно до частини 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Військова частина А3674 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що при звільненні військовослужбовців не передбачена виплата грошової компенсації за неотримане речове майно.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині А 3674. Закінчив службу 16 грудня 2011року на посаді начальника відділу забезпечення топографічними картами 13 фотограмметричного центру Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України у званні підполковника.Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандуючого Збройними Силами України від 14 листопада 2011року №906 ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас відповідно до п."а" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із закінченням строку контракту, з правом носіння військової форми одягу. На підставі вищезазначеного наказу, Наказом командира військової частини А3674 від 16 грудня 2011року №267 ОСОБА_2 було виключено із списків особового складу військової частини.За час проходження служби у Збройних силах України, позивач служив у трьох військових частинах: з 1991р. по 2000р. у в/ч 05847 (м.Запоріжжя); з 2000р. по 2006р. у в/ч А 1355 (м.Дніпропетрвськ); з 2006р. по 2011р. у в/ч А 3674 (м.Сімферополь).Відповідно до наказу від 20 листопада 2006 роу №12 з ОСОБА_2 на період з 17 листопада 2006 року по 17 листопада 2011 року було укладено контракт. До моменту укладення контракту позивач перебував на кадровій військовій службі. В період дії контракту, позивача було переведено до військової частини А3674.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно статті 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А3674 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року у справі №808/328/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко