Постанова № 40124057, 07.08.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 р. справа № 804/10019/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача Корнєва Є.О.

представник відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

15 липня 2014 року Товариство з обмеженоювідповідальністю «МАРИНОРК» (далі - ТОВ «МАРИНОРК», позивач) звернулось до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Новомосковська ОДПІ, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії щодо проведення Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «МАРИНОРК», за результатами якої складено Акт перевірки від 12.06.2014 року № 223/221/38866885, та скасувати вищевказаний Акт;

- визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого ТОВ «МАРИНОРК» було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року;

- зобов'язати Новомосковську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію ТОВ «МАРИНОРК» (код 38866885) з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 20.05.2014 року;

- зобов'язати Новомосковську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити задекларовані ТОВ «МАРИНОРК» (код 38866885) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі в інтегрованих картках ТОВ «МАРИНОРК» .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ним до податкового органу була подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року, проте останнім було неправомірно відмовлено в її прийнятті. Крім того відзначає, що Новомосковською ОДПІ була проведена документальна позапланова перевірка з питань фінансово-господарських відносин за з контрагентами за квітень 2014 року, за результатами якої зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у квітні 2014 року, який є необґрунтованим через посилання на не подання ТОВ «МАРИНОРК» податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року. Зазначає, що надана до податкового органу податкова декларація в повній мірі відповідає всім вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим рішення Новомосковської ОДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації має бути скасовано, а порушені права ТОВ «МАРИНОРК» - відновлені, шляхом прийняття податкової декларації ТОВ «МАРИНОРК» з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 20.05.2014 року, разом із відображенням задекларованих ТОВ «МАРИНОРК» показників у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі в інтегрованих картках ТОВ «МАРИНОРК».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

У судовому засіданні 07.08.2014 р. представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 56), подав до суду письмові заперечення, в яких він посилається на те, що Новомосковською ОДПІ було правомірно відмовлено ТОВ «МАРИНОРК» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року в електронному вигляді. Також, зазначає, що за результатами перевірки ТОВ «МАРИНОРК» було встановлено, що останнім не було подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року, проте згідно баз даних податкового органу встановлено декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємств-контрагентів ТОВ «МАРИНОРК», у зв'язку із чим податковим органом зроблено правомірний висновок про відсутність прозорості походження товарів (робіт, послуг), отже, відсутність здійснення господарської діяльності позивачем у квітні 2014 року (а.с. 44-46).

Дослідивши всі документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРИНОРК» перебуває на обліку платників податків в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, та відповідачем підтверджено, ТОВ «МАРИНОРК» надає податкову звітність до Новомосковської ОДПІ в електронному вигляді згідно договору про надання електронної звітності.

Судом встановлено, що ТОВ «МАРИНОРК» 20.05.2014 р. засобами електронного зв'язку було подано до Новомосковської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Проте, згідно квитанції № 1, документ не було прийнято, через виявлені помилки під час подання: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо, відсутній договір з МДСУ (а.с. 24).

Згідно п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених статтею 49 ПК України передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Пунктами 49.8, 49.9 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно із п. 49.11 ст. 49 Кодексу у разі подання платником податків до територіальних органів Міністерства доходів і зборів України податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 Кодексу, такий територіальний орган Міністерства доходів і зборів України зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- уразі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Отже, у разі відмови у прийнятті податкової звітності територіальний орган Міністерства доходів і зборів України зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності із зазначенням підстав неприйняття.

Пунктом 49.12 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Відповідно до п. 49.15. статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Судом було встановлено, що підставою для неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, слугував висновок податкового органу про можливо відсутній договір з МДСУ, проте, відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження факту розірвання із ТОВ «МАРИНОРК» договору про надання електронної звітності, таким чином, висновок, що став підставою для відмови у прийнятті податкової декларації є лише припущенням податкового органу.

Також суд зазначає, що 22.04.2014 р. Новомосковською ОДПІ було прийнято від ТОВ «МАРИНОРК» податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року за реєстраційним номером 9022194378.

Також, доводи відповідача із посиланням на умови договору про надання електронної звітності, якими визначено, що Орган Міндоходів має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку не повідомлення органу Міндоходів у триденний термін про зміну платником податків місця реєстрації (місцезнаходження) судом не приймаються з огляду на те, що, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не спростовано, позивачем не було здійснено зміну місця реєстрації (місцезнаходження).

Порядок подання до територіальних органів Міністерства доходів і зборів України податкової звітності регулюється ст. 46, 49 і 203 Кодексу та регламентується Порядком заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492.

Згідно п. 10 розділу І Порядку № 1492 податкова звітність подається до органу державної податкової служби особою, яка зареєстрована платником ПДВ згідно з вимогами розділу V ПК України.

Як передбачено нормою абзацу 1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.1 «Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України», затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 року за № 516 обробка та занесення інформації з документів податкової звітності до електронних баз ДПС виконується підрозділом приймання та обробки податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 ПК України.

Враховуючи вищевикладене, обов'язкок платника податків щодо своєчасного подання податкової декларації є виконаним належним чином, а його порушені права цілком відновленими.

Резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати).

Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Дана правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012 року за № 1503/12/13-12.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач відмовив позивачеві у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

На підставі викладеного, рішення Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області, згідно якого ТОВ «МАРИНОРК» було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року підлягає скасуванню, а порушені права позивача - відновленню, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо зобов'язання Новомосковською ОДПІ прийняти податкову декларацію ТОВ «МАРИНОРК» з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 20.05.2014 року, та зобов'язання Новомосковською ОДПІ відобразити задекларовані ТОВ «МАРИНОРК» показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності ДПІ, у тому числі в інтегрованих картках ТОВ «МАРИНОРК» - підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області на підставі наказу № 323 від 12.06.2014 р. відповідно до п.78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, 12.06.2014 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МАРИНОРК» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за квітень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 12.06.2014 року № 223/221/38866885.

Перевіркою встановлено порушення пор відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у квітні 2014 року.

Як вбачається з акту перевірки, висновок перевірки зроблено із посиланням на факт не подання ТОВ «МАРИНОРК» податкової декларації з податку на додану вартість, поряд із тим, що згідно баз даних Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було встановлено декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємств-контрагентів ТОВ «МАРИНОРК».

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 Податкового кодексу України.

Згідно вказаної статті встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.2. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Знадісланих суду представником відповідача письмових доказів вбачається наявність необхідних умов проведення позапланової невиїзної перевірки, а саме: наявність наказу від12.06.2014 р. № 323 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки від 12.06.2014 р. № 91/221/06, проте, суд зазначає про відсутність доказів щодо надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому, чи його уповноваженому представнику під розписку, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Також, відповідачем не надано належних доказів підтвердження, викладеної у акті перевірки інформації щодо відсутності платника податку за місцезнаходженням.

Проте, заявляючи позовну вимогу про визнання протиправними дій щодо проведення Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «МАРИНОРК» за результатами якої складено Акт перевірки від 12.06.2014 року № 223/221/38866885 та скасування вказаного Акту, позивач фактично просить визнати протиправними доводи податкового органу з приводу аналізу встановлених результатів перевірки.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що захисту підлягають порушені або оспорюванні права особи.

Між тим, самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок (звірок), не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті перевірки висновки можуть, в подальшому, стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень. А оцінку самого акта слід здійснювати з врахуванням ч.1 ст.79 КАС України, згідно якої письмовими доказами є документи, акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправними дій щодо проведення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «МАРИНОРК» за результатами якої складено Акт перевірки від 12.06.2014 року № 223/221/38866885 та скасування вказаного Акту, не відповідає його змісту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій щодо проведення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «МАРИНОРК» за результатами якої складено Акт перевірки від 12.06.2014 року № 223/221/38866885 та скасування вказаного Акту - задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність рішення відповідача, згідно якого позивачу було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ТОВ «МАРИНОРК» при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 73, 08 грн., що документально підтверджується квитанцією № 2 від 15.07.2014 р. (а.с. 2), тому судовий збір у сумі 54,81 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 07 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 12 серпня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 10, 11, 17, 69 - 71, 86, 94, 122, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК" було відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року.

Зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняти податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК" (код 38866885) з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, датою її фактичного отримання, тобто 20.05.2014 року.

Зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК" (код 38866885) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року з додатками, в електронних базах даних податкової звітності державної податкової інспекції, у тому числі в інтегрованих картках Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРИНОРК" (код ЄДРПОУ 38866885, індекс 51200, Дніпропетровська область, місто Новомосковськ, вулиця Сучкова, будинок 66, кімната 152) судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 54,81 грн. (п'ятьдесят чотири гривні 81 копійка).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 12 серпня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник