Постанова № 40122894, 11.08.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2014 року справа № 813/4430/14

15 год. 02 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Хомин Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Городоцька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.05.2014р. №0000851700, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на суму 5543грн. та за штрафними санкціями на суму 1386грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «АРСТ Рейд», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірки контрагента, свідчать про відсутність у контрагента позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для виконання робіт.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області з 28.04.2014р. по 29.04.2014р. проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, код ДРФО НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.05.2011р. по 31.05.2011р., за результатами якої 30.04.2014 р. складено акт №159/17-02/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010року №2755-VI, в результаті чого ФОП ОСОБА_3 завищено задекларовану суму податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 8226,66грн., внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 5542,66 грн.

Вказане порушення, згідно з актом перевірки, полягає в тому, що господарська операція позивача з ТзОВ «АРС Трейд» є безтоварною, відтак, позивачем безпідставно завищено та відповідно неправомірно сформовано податковий кредит.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 12.05.2014р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000851700 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6929,00 грн. (основний платіж - 5543,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1386,00 грн.).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням рішенням повзивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

При вирішені спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до п.2.1, п.2.2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012р. №1236 (далі - Порядок), орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення, у випадку, якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У випадках, зазначених у п.2.1. вказаного Порядку, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком №8 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість платника (форма «В4»).

Суд зазначає, що при встановленні завищення задекларованої суми податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 8226,66грн. відповідачем донараховано позивачу податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 5542,66грн. Наведене свідчить про порушення відповідачем вимог Порядку та безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання в сумі 5543грн. без зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2684грню.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «АРС Трейд» (код ЄДРПОУ - 37451200) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд» укладено договір поставки, відповідно до умов якого ТзОВ «АРС Трейд» здійснювало позивачу поставку товарів, що підтверджується копією видаткової накладної від 30.05.2011р. №РН-5-30022 на суму 49359,96грн., в т.ч. ПДВ 8226,66грн.

Факт оплати позивачем ТзОВ «АРС Трейд» за отриманий товар підтверджується платіжними дорученнями №35 від 30.05.2011р. на суму 33000грн. та №44 від 09.06.2011р. на суму 16360грн.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, складену ТзОВ «АРС Трейд», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Сума ПДВ за цією податковою накладною включена позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідає даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна №381 від 30.05.2011р. на суму ПДВ 8226,66грн., отримана від ТзОВ «АРС Трейд», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

На підтвердження використання у господарській діяльності отриманих від ТзОВ «АРС Трейд» товарів, а саме їх використання під час проведення поточних та капітальних ремонтних робіт житлових робіт у м.Городку, позивач надав суду копії: матеріального звіту за 2011 рік, договорів підряду від 23.05.2011р. №4-05, від 12.05.2011р. №12-05, від 10.05.2011р. №15-05, від 21.03.2011р. №10-03, довідок про вартість виконаних робіт за травень 2011 року.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «АРС Трейд» з посиланням на перевірки ДПІ у Печерському районі Головного управління у м.Києві від 17.05.2013 №1700/22-8/37451200 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ "АРС Трейд" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010р. по 31.03.2013р., в якому зазначено, що операції ТзОВ «АРС Трейд» з контрагентами не підтверджуються, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Отже укладені договори відповідно до пп.1,2 ст.215, пп1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте, суд враховує, що постановою від 22.10.2012 року закрито кримінальну справу №41/0279 в частині пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України. Відповідно до вказаної постанови створення ОСОБА_6 або іншими особами ТзОВ «АРС Трейд» із злочинною метою об'єктивно не підтверджується.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «АРС Трейд» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «АРС Трейд» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «АРС Трейд» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «АРС Трейд».

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.05.2014р. №0000851700є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.05.2014р. №0000851700.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 13.08.2014р.

Суддя А.Г. Гулик