Рішення № 40122539, 07.08.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 925/1058/14

Господарський суд Черкаської області в складі

головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Литвин М.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача - Савельєва О. Г. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 м. Черкаси до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" м. Черкаси

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Посилаючись на закінчення строку дії договору № 01/08-2013 від 01.08.2013 та відсутність заявок про придбання товару, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 10 247,13 грн. в якості безпідставно отриманих коштів та 726,28 грн. господарських санкцій, а всього 10 973грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1827 грн. судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив заявлені ним вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнав посилаючись на те, що 01.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ФІРМА АКАНТ +К» та фізичною особою-підприємцем (далі ФОП) ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу №01/08-2013.

Згідно п. 1.1. договору Продавець зобов'язувався виготовити та передати у власність ФОП ОСОБА_3 матраци, ковдри, наматрацники, подушки.

Спірні кошти були перераховані на рахунок ТОВ «ФІРМА АКАНТ +К» в рамках договірних зобов'язань. Призначення платежу було частково підтверджено актом звірки. Ніяких листів стосовно помилково зарахованих або надлишково сплачених коштів до ТОВ «ФІРМА АКАНТ +К» від ФОП ОСОБА_3 не надходило.

Отже, виходячи з вище наведеного позовні вимоги Позивач вважає безпідставними та надуманими і такими, що не відповідають дійсності.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, приходить до наступного.

Між Позивачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «ФІРМА АКАНТ+К» було укладено Договір купівлі-продажу № 01/08-2013 від 01 серпня 2013р. (далі - Договір) (а.с.9).

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець (Відповідач) зобов'язується виготовити та передати у власність Покупця (Позивача): матраци, ковдри, наматрацники, подушки, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

За умовами п. 1.2. Договору ціна, якість, асортимент, терміни виготовлення й поставки товару обумовлюються Заявкою до Договору та вказуються в накладних та рахунку на Товар.

Відповідно п. 2.2. Договору, кількість та асортимент товару визначається відповідно до заявки Покупця та погоджується Продавцем шляхом виставлення рахунку на товар або інакше за домовленістю сторін.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки за товар проводяться на умовах 100% попередньої оплати перед його відправленням. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Інший спосіб оплати товару може бути встановлений за окремою домовленістю між сторонами.

Відповідно до п. 4.1. Договору купівлі-продажу Покупець надає Продавцеві письмову Заявку, в якій вказує назву Товару та його асортимент.

Відповідно до п. 4.2. Поставка Товару здійснюється Продавцем на протязі 10 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця або інакше за взаємною домовленістю Сторін.

19.12.2013 останній раз відповідач передав позивачу товарно-матеріальні цінності на підставі договору, що підтверджується видатковою накладною №1500 від 19.12.2013 на суму 41946,17 грн. в т.ч. ПДВ (а.с.29).

Факт останнього відвантаження Товару 19.12.2013 та його ціна сторонами не оспорюється.

Термін дії договору до 31.12.2013 (п. 6.1).

В період дії договору, а саме 23.12.2013 року, ФОП ОСОБА_3 зробив попередню оплату за товар на суму 12500 грн., що підтверджується випискою із звіту про дебетові кредитні операції по рахунку НОМЕР_2 (а.с.82).

Факт отримання 12 500 грн. відповідач не заперечує, але на думку відповідача оскільки у ФОП ОСОБА_3 була заборгованість перед ТОВ «ФІРМА АКАНТ» то частина сплаченої ним 23.12.2013 року суми, а саме 2 252,87 грн. була зарахована в рахунок погашення боргу. Відповідач вважає, що дана операція була погоджена з ФОП ОСОБА_3 шляхом підписання - акту звірки.

Відповідач стверджує, що решта коштів згідно призначення платежу та замовлення покупця №556 від 23 грудня 2013 року зараховано в рахунок вартості замовленої продукції згідно прайс - листа та згідно розпорядження «Про знижки на грудень 2013р.» від 02.12.2013 року (а.с.81).

Позивач не визнає факту направлення заявки - замовлення після 19 грудня 2013 р. посилаючись в своїх письмових поясненнях на таке:

Відповідно до п. 4.1. Договору Покупець надає Постачальнику письмову Заявку, в якій вказує назву Товару та його асортимент.

Позивач вважає, що Замовлення покупця № 556 від 23.12.2014 року, надане Відповідачем, не містить жодних даних, які б підтверджували, що дане замовлення дійсно зроблене Позивачем, а містить лише підпис посадової особи Відповідача (Виконавця за Договором). Враховуючи дану обставину, з доданого доказу неможливо зрозуміти чи дійсно це замовлення зроблене Позивачем, та з'ясувати чи дійсно товар такого виду замовлявся Позивачем, а не в довільній формі обраний Відповідачем з метою уникнення наявності заборгованості.

Позивач вважає, що дане замовлення не може вважатися належним доказом по справі.

До того ж, згідно п. 2.2. Договору заявка погоджується Продавцем шляхом виставлення рахунку на товар.

Однак, жодних рахунків на оплату заборгованості по оплаті замовлення в сумі 113,43 грн., про яку зазначає Відповідач, останнім Позивачеві не виставлялося.

Рахунки Відповідача за поставлений товар сплачені Позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 06.12.2013р. на суму 30 000,00 грн., квитанцією № ПНІ2345 від 16.12.2013р. на суму 31900,00 грн., платіжним дорученням № 20 від 19.12.2013р. на суму 52 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору поставка Товару здійснюється Продавцем на протязі 10 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Суд приходить до висновку, що обов'язок по доставці товару Позивачеві Договором покладений на Відповідача.

За приписами до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (а.с. 91-96).

Аналізуючи доводи сторін щодо наявності замовлення позивача за №556 від 23.12.2013 на отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідача суд приходить до наступного.

За приписами ст.ст.32-36 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Розділ 4 договору «Умови поставки та транспортні витрати « містить такі положення:

4.1. Покупець надає Постачальнику письмову Заявку, в якій вказує назву Товару та його асортимент.

4.2. Поставка Товару здійснюється Продавцем на протязі 10 днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця або інакше за взаємною домовленістю Сторін.

4.3. Транспортні витрати пов'язані з поставкою Товару покладаються на Покупця та включаються в суму вартості

Товару.

4.4. Товар може поставлятися Продавцем окремими партіями в залежності від об'єму замовлення Покупця та по

мірі його виготовлення.

4.5. Розвантаження та прийом товару, а також оформлення документів Покупець зобов'язується здійснити своїми

силами на протязі не більше однієї години.

4.6.Порядок прийому-передачі Товару за якістю - здійснюється на підставі ДСТУ 19917-93, за кількістю - згідно

накладної на Товар.

4.7.Покупець зобов'язаний зробити у маршрутному листі Продавця відмітку про дату та час прибуття і вибуття

транспорту Продавця з території Покупця (а.с.9).

Суд приходить до висновку, що за умовами договору послідовність господарських операцій має здійснюватись наступним чином: заявка - рахунок - платіжний документ - доставка товару - приймання товару - оформлення супровідних транспортних документів на товар.

За результатами дослідження в судовому засіданні аркуша паперу із назвою «замовлення покупця №556 від 23 грудня 2014 р.» (а.с.81) суд встановив, що так зване замовлення №556 не містить: жодних посилань на договір №01/08-2013 від 01.08.2013; підпису, посади, прізвища та імені особи, яка підписала це замовлення з боку позивача.

Суд виходячи із приписів статей 32-36 ГПК України приходить до висновку, що наданий відповідачем до суду аркуш паперу із назвою «замовлення покупця №556 від 23 грудня 2013 р.» не є належним і допустимим доказом, який би містив дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Про причини ненадання позивачу рахунка на підставі так званого замовлення №556, представник відповідача суду пояснити не зміг.

Аналізуючи зміст платіжного доручення №4 від 23.12.2013 дослідженого в судовому засіданні (а.с.93) суд встановив, що в реквізитах розділу «Призначення платежу» на відміну від інших платіжних документів (а.с.95-96) відсутня інформація про платіж і документи на підставі яких здійснювався платіж.

Суд приходить до висновку, що платіжне доручення №4 від 23.12.2013 не являється належним і допустимим доказом того, що позивач сплатив саме за договором № 01/08-2013 від 01.08.2013 і, зокрема, за замовлення №556 від 23.12.2013.

Суд приходить до висновку, що платіжним дорученням №4 від 23 грудня 2013 року Позивачем було здійснено доплату за вже відвантажений Товар та внесено кошти на рахунок Відповідача для оплати можливих майбутніх замовлень.

Після 19 грудня 2013 року Позивачем Заявки на товар на адресу Відповідача не подавалися, товар Позивачеві на раніше внесену суму не відвантажувався.

Під час розгляду справи суд дослідив акт взаємозвірки розрахунків за грудень 2013 року (а.с.98).

Аналізуючи вищевикладений акт суд з'ясував, що 23.12.2013с платіжним дорученням №4 позивач перерахував відповідачу 12500 грн. «за товар».

Доказів отримання товару позивачем після 23.12.2013 відповідач суду не надав. Сторони зафіксували в акті взаємозвірки кінцеве сальдо по господарських операціях за грудень 2013 року на користь позивача у розмірі 10 247,13 грн.

Акт взаємозвірки підписаний сторонами, завірений печаткою відповідача і у суду сумнівів не виникає та приймається судом в якості належного доказу стану розрахунків сторін.

Суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 10 247,13 грн. (десять тисяч двісті сорок сім гривень 13 коп.) є такими, що безпідставно отримані відповідачем 23 грудня 2013 року.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, Відповідач повинен сплатити Позивачу основну суму боргу у розмірі 10 247,13 грн. (десять тисяч двісті сорок сім гривень 13 коп.), та пеню за весь час прострочення у розмірі 726,28 грн. (сімсот двадцять шість грн. 28 коп.).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути: 10247,13 грн. безпідставно отриманих коштів та 726,28 грн. пені, а всього - 10973,41 грн.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути 10247,13 грн. безпідставно отриманих коштів та 726,28 грн. пені, а всього - 10973,41 грн., а також 1827 грн. витрат по сплаті судового збору з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Акант+К" (код 14207584, вул. Хоменка, 15, м. Черкаси, 18008) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку, визначеному ГПК України після складення повного тексту рішення.

СУДДЯ В.В.Єфіменко

Повне рішення складено і

підписано 12.08.2014.